
Справа № 589/5294/19
Провадження № 2/589/615/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2020 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі головуючого судді Курбанової А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
12 грудня 2019 року позивач звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 14991 грн 61 к. заборгованості за кредитним договором від 30.12.2014р., посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань.
Ухвалою суду від 13 січня 2020 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснити її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення осіб, також в цій ухвалі роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав вказану ухвалу та копію позовної заяви з додатками 24.02.2020р.
24.02.2020р. відповідач надав до суду відзив, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування такої своєї позиції зазначив, що позивачем не доведений факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Зазначив, що ні витяг з Тарифів, ні витяг з Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку він не підписував, а пам`ятку клієнта взагалі не отримував, а тому просив застосувати до спірних правовідносин позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Також відповідач просив застосовувати спеціальну позовну давність до вимог в частині стягнення пені.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.
За відсутності таких клопотань, суд, у відповідності до ч. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
30.12.2014р. ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі по тексту Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) уклали генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукта кредитних карт (далі Генеральна угода), відповідно до умов якої відповідач отримав кредит у розмірі 7305 грн. 01 коп. строком на 24 місяці у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік (1,5% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення не пізніше 31.12.2016р.
Згідно з 2.1 Генеральної угоди сторонами було обумовлено погашення заборгованості Позичальника в наступному порядку: з 1 по 25 число кожного місяця Позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 365 грн 54 к. для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості по кредиту, процентам, а також інших витрат.
При цьому, відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди у разі порушення Позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах і правилах, більш ніж на 31 день, Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 978 грн 10 к.
При цьому, зважаючи на встановлені судом обставини узгодження між сторонами в письмовій формі процентів за користування кредитом та інших умов кредитування, підстав для застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові по справі № 342/180/17 від 03.07.2019р., суд не вбачає, а тому відповідні доводи відповідача суд відхиляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач належним чином не виконував своїх договірних зобов`язань зі здійснення щомісячних платежів, передбачених умовами Генеральної угоди. Внаслідок вищевказаного станом на 25.11.2019р. у відповідача перед Банком утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4751 грн 92 к., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 785 грн 82 к., а також заборгованість в сумі 534 грн 75 к. з пені, нарахованої до закінчення строку кредитування.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ст. ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказів спростосуючих наявність та розмір вказаної заборгованості відповідачем з дотриманням наведених вимог суду не надано.
Проте зважаючи, що позивачем заявлено також вимоги про стягнення заборгованості по процентах і пені, нарахованих після закінчення строку кредитування, слід зазначити наступне.
За умовами Генеральної угоди відповідачу був наданий кредит на строк 24 місяці - з 30.12.2014р. по 31.12.2016р.
Отже, строк кредитування у даному випадку закінчився 31 грудня 2016 року.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як було зазначено вище, у даному випадку днем повернення позики є 31 грудня 2016 року.
Відтак, у межах строку кредитування до 31 грудня 2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. А 31 грудня 2016 року відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Таким чином, у даній справі вимоги позивача про стягнення процентів та пені після 31 грудня 2016 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові у справі №444/9519/12 від 28.03.2018р.
Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, після закінчення строку кредитування у даному випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, на думку суду, наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідача перед Банком в сумі 6072 грн 49 к. (4751 грн 92 к. тіло кредиту; 785 грн 82 к. - проценти, нараховані до закінчення строку кредитування; 534 грн 75 коп - пеня, нарахована до закінчення строку кредитування), витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами.
Разом з тим, відповідач заявив про застосування судом позовної давності до вимог щодо стягнення пені та просив відмовити у зв`язку з її спливом у задоволенні цієї вимоги.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Статтею 258 ЦК України встановлено позовну давність в один рік, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Доказів того, що між сторонами досягнуто домовленість про збільшення позовної давності матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк позовної давності, установлений законом, тобто ст. 258 ЦК України.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, строк позовної давності за зобов`язаннями зі сплати пені, нарахованої до 31 грудня 2016 року, сплив 31 грудня 2017 року, а з даним позовом позивач звернувся лише 12.12.2019р. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що будь-яких доказів на підтвердження дій відповідача, які свідчать про визнання відповідачем боргу, як-то повне або часткове визнання претензії позивача, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою пені, прохання про відстрочку виконання, позивачем представлено не було.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що Позичальником у процесі розгляду справи було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до цих вимог, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені, з підстав пропуску строку позовної давності.
Підсумовуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково: в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 5537 грн 74 к. (4751 грн 92 к. тіло кредиту; 785 грн 82 к. - проценти нараховані до закінчення строку кредитування).
Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно обсягу задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 11, 261, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629,1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» /код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро/ заборгованість за кредитним договором від 30.12.2014р. в сумі 5537 грн 74 к. /п`ять тисяч п`ятсот тридцять сім грн 74 к./
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» /код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро/ судовий збір в сумі 709 грн 60 к. /сімсот дев`ять грн 60 к./
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова
Судове рішення № 88587149, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області було прийнято 31.03.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 589/5294/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: