Ухвала суду № 88586545, 19.03.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3924/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Ваврин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву представника боржника Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» Нікіфорової Анастасії Юріївни про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, -

встановив :

26.11.2019 представник боржника Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» Нікіфорова Анастасія Юріївна звернулася до суду із заявою, в якій просить визнати виконавчі листи, видані Шевченківським районним судом м. Львова у справі №466/3924/18 на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19.09.2019 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 102796 грн. 67 коп. та 1027 грн. 96 коп.- такими, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування заяви вказує на те, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувала справа №466/3924/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» про стягнення коштів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19.09.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 102796 грн. 67 коп., що складаються з 70092 грн. - безпідставно набутих грошових коштів, 6279 грн. 47 коп. - трьох процентів річних від простроченої суми, 26424 грн. 93 коп. - встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також 1027 грн. 96 коп. судового збору.

Зазначає, що виконавчі листи видані на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19.09.2019 не підлягають виконанню, з огляду на те, що в Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» відсутня будь-яка заборгованість перед ОСОБА_1

13.09.2019 Приватне акціонерне товариство «Сортнасіннєовоч-Львів» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 120000 грн., відтак заборгованість, з приводу якої виник спір повністю погашена боржником добровільно, ще до ухвалення рішення у справі №466/3924/18.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про місце, дату та час судового засідання, причин своєї неявки суду не повідомили

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви за таких підстав.

Судом встановлено, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувала справа №466/3924/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» про стягнення коштів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19.09.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 102796 грн. 67 коп., що складаються з 70092 грн. - безпідставно набутих грошових коштів, 6279 грн. 47 коп. - трьох процентів річних від простроченої суми, 26424 грн. 93 коп. - встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також 1027 грн. 96 коп. судового збору.

01.11.2019 представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 отримано два виконавчі листи у справі №466/3924/18 на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19.09.2019.

26.11.2019 представник Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» Нікіфорова А.Ю. подала апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19.09.2019.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27.02.2020 апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» Нікіфорової А.Ю задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19.09.2019 скасовано та постановлено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» про стягнення грошових коштів - задоволено повністю, та стягнуто з представника Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 102796 грн. 67 коп., що складаються з 70092 грн. - безпідставно набутих грошових коштів 6279 грн. 47 коп. - трьох процентів річних від простроченої суми, 26424 грн. 93 коп. - встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також 1027 грн. 96 коп. понесених судових витрат. Постанова Львівського апеляційного суду від 27.02.2020 набрала законної сили.

20.03.2020 Шевченківським районним судом м. Львова направлено ОСОБА_1 оригінали двох виконавчих листів у цивільній справі №466/3924/18ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» про стягнення коштів для пред`явлення до виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: 1) матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); 2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Виконавчий документ це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.

Отже, за змістом ст. 432 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково або; 2) якщо у боржника повністю або частково відсутній обов`язок у зв`язку з його припиненням.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.

Згідно п. 9 ч. 1ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження`виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З метою уникнення ситуації, при якій, у випадку погашення боржником заборгованості, сторона виконавчого провадження мала б звертатись до суду із заявами про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, зокрема, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

В матеріалах справи не міститься доказів, що заявником державному виконавцю подано документ, який би свідчив про виконання рішення суду добровільно.

Так, звернення до суду із заявами про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у зв`язку з виконанням рішення суду є необґрунтованим, оскільки питання пов`язані із стягненням з боржників заборгованості, вирішується під час виконання рішення суду та контролюється виконавцем самостійно.

Таким чином, у разі, якщо виконавчий лист вже пред`явлено до виконання, необхідності звертатись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц. Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на зазначеній підставі, тобто на підставі п. 9 ч. 1ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, згідно з ч. 2 і ч. 3ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Станом на час надходження до суду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та на час вирішення судом цієї заяви, до суду не надходив та сторонами не надано ні виконавчий лист з відміткою про його виконання, ні постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, згідно п.9 ч.1 ст. 129 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства, а згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

В п.п.28,30 постанови Верховного суду №442/2670/17 від 18.10.2018 вказано, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Не виконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов`язку сплати виконавчого збору.

Отже, примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Приписи статті 27вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, Верховний Суд у вказаній постанові прийшов до висновку, що після звернення виконавчого листа до примусового виконання рішення, виконання рішення має дві складові: виконання самого рішення та сплата своєрідної санкції, якою є виконавчий збір за невиконання або несвоєчасне виконання рішення. Тому повним виконанням рішення повинно вважатись виконання як самого рішення, так і сплата боржником виконавчого збору, якщо виконавче провадження на той момент вже було відкрито.

При цьому, як зазначено вище, якщо заявник посилається на добровільне виконання рішення, то йому, насамперед, необхідно у позасудовому порядку звернутись до державного виконавця із документами, що підтверджують факт виконання рішення, що передбачено ч.4 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, приписами ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачений обов`язок сплати боржником виконавчого збору.

Посилання заявника на той факт, що позовні вимоги ОСОБА_1 виконані ще до ухвалення рішення суду, а саме сплатою ним 120000 грн. на рахунок ОСОБА_1 , не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, жодних допустимих доказів такого суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява про визнання виконавчих документів такими, що не підлягає виконанню, необґрунтована, не містить передбачених процесуальним законом підстав для такого визнання, обставини зазначені в такій недоведені, тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 432 ЦПК України, суд,

постановив:

у задоволенні заяви представника боржника Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» Нікіфорової Анастасії Юріївни про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р. Б. Єзерський