Ухвала суду № 88582528, 04.04.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 04.04.2020 ЄУН 937/2540/20

1-кс/937/1605/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

04 квітня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчогоГришка Івана Івановича у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140001012 від «03» квітня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1.28.04.1998 Мелітопольським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 140 КК України, засуджений до 2 років позбавлення волі. 02.12.1999 звільнений по відбуттю строку покарання;

2.08.08.2001 Мелітопольським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 206 КК України, засуджений до 1 року 2 місяців позбавлення волі. Звільнений 21.07.2001 на підставі ст. 4 ЗУ «Про амністію»;

3. 02.08.2002Токмацький районом судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України, засуджений до 5 років 6 місяців позбавлення волі.21.09.2007 звільнений по відбуттю строку покарання;

4. 19.12.2007Мелітопольським районним судом Запорізької області за ст. 395 КК України, засуджений до 4 місяців арешту. 19.06.2008 звільнений по відбуттю строку покарання;

5. 24.12.2009 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 307 КК України, засуджений до 6 років позбавлення волі.20.03.2015 звільнений по відбуттю строку покарання,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора – Капліної К.О.

слідчого – Паршина Д.В.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – Савон В.В.,

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого Гришка Івана Івановича у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140001012 від «03» квітня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що 03.04.2020 приблизно о 03 годині 00 хвилин,знаходячись поблизу гаражу, який розташований біля будинку № 3 по вулиці Бєляєва в м. Мелітополь Запорізької області, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з невстановленою в ході досудового розслідування особою, керуючись корисливим мотивом, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, шляхом злому невстановленим предметом навісного замку гаражних воріт, проникли до гаражу, який розташований біля будинку № 3 по вулиці Бєляєва в м. Мелітополь Запорізької області, який є сховищем, звідки таємно викрали майно, яке належить потерпілому ОСОБА_2 , а саме: кутову шліфувальну машинку марки «DVT», в корпусі зеленого кольору, круг 180 см, вартістю 1000 гривень; електродриль марки «Valer», в корпусі синього кольору, вартістю 1300 гривень; електролобзик марки «Фіолент», в корпусі зеленого кольору, вартістю 1000 гривень; електрофен марки «Зеніт», в корпусі зеленого кольору, вартістю 500 гривень; електрокомпресор повітряний «WinsoAir», в корпусі зеленого кольору, вартістю 1000 гривень; чемодан зеленого кольору в якому знаходилось 108 предметі (ключі, головки, воротки, трещітки), вартістю 1600 гривень.

Після чого, продовжуючи свої злочинні дії направлені та таємне викрадення чужого майна, підготували для подальшого викрадення майно, яке належить потерпілому ОСОБА_2 , а саме: чоловічі трикотажні спортивні штани, чорного, синього та сірого кольору в загальній кількості 110 шт., вартістю за одиницю 120 гривень, загальною вартістю 13200 гривень; чоловічі трикотажні, стрейчові та х/б футболки, різнокольорові, з коротким та довгим рукавом, в загальній кількості 300 шт., вартістю за одиницю 130 гривень, загальною вартістю 39000 гривень; чоловічі толстовки з капюшоном, сірого кольору та деякі з них з вставками синього кольору, в загальній кількості 30 шт., вартістю за одиницю 350 гривень, загальною вартістю 10500 гривень; чоловічі сорочки, синього кольору в клітинку, з довгим рукавом, в загальній кількості 30 шт., вартістю за одиницю 130 гривень, загальною вартістю 3900 гривень; чоловічі ластикові спортивні штани, чорного та синього кольору в загальній кількості 30 шт., вартістю за одиницю 100 гривень, загальною вартістю 3000 гривень; чоловічі кофти, різнокольорові, в загальній кількості 30 шт., вартістю за одиницю 250 гривень, загальною вартістю 7500 гривень; чоловічі кофти (гольфи), чорного, синього та сірого кольору, в загальній кількості 20 шт., вартістю за одиницю 130 гривень, загальною вартістю 2600 гривень; каністру металеву об`ємом 20 л., коричневого кольору, вартістю 400 гривень; каністру металеву об`ємом 10 л., зеленого кольору, вартістю 200 гривень; автомобільну задню полку з двома динаміками «Піонер», загальною вартістю 1200 гривень; 10 л. бензину з автомобіля, вартістю 250 гривень, які склали біля сусідньої будівлі за вищевказаною адресою та підготували для викрадення, однак не виконали всіх подальших дій, які вони вважали необхідним для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були помічені в приміщенні гаражу при вчиненні злочину свідком ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_4 , внаслідок чого невстановлена в ході досудового розслідування особа втекла з місця події, а ОСОБА_1 був затриманий свідком ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_4 під час вчинення злочину.

Таким чином, ОСОБА_1 разом із невстановленою в ході досудового розслідування особою, могли заподіяти потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 88150 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин) передбачений ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 03.04.2020 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140001012, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

03 квітня 2020 року о 03 годині 06 хвилин, ОСОБА_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

03 квітня 2020 року, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування: протоколом огляду місця події від 03.04.2020; протоколом огляду предмету від 03.04.2020; допитом потерпілого ОСОБА_2 від 03.04.2020;додатковим допитом потерпілого ОСОБА_2 від 03.04.2020; допитом свідка ОСОБА_3 від 03.04.2020; допитом свідка ОСОБА_4 від 03.04.2020;поясненням ОСОБА_1 від 03.04.2020;протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину;протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.04.2020; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.04.2020;протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.04.2020;іншими матеріалами кримінального провадження.

Встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів, ніде не працює та не має постійного джерела доходу, неодружений, тому без перешкод може залишити своє теперішнє (тимчасове), місце проживання, не має міцних соціальних зв`язків, підозрюваний усвідомлює протиправний характер своїх дій та невідворотність покарання за вчинений злочин, є достатньо підстав вважати, що перебуваючи на свободі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.

За таких обставин є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний зможе незаконними засобами впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, а саме примушувати їх до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового розслідування та судового слідства.

Крім цього, враховуючи особистість підозрюваного, який був неодноразово судимим та продовжує свою злочинну діяльність, вчинивши новий умисний тяжкий корисливий злочин, та враховуючи, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, чим буде перешкоджати розслідуванню кримінального провадження.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) вчинити інше кримінальне правопорушення; 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

При обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту, підозрюваний зобов`язується не відлучатися з постійного місця проживання. Враховуючи, особистість підозрюваного, який, будучи раніше неодноразово судимим, вчинив новий умисний тяжкий корисливий злочин, на думку слідчого, існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 , з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, а тому, отже обрання відносно нього вказаних запобіжних заходів - неможливе.

Враховуючи те, що особи, які заслуговують на довіру та які могли б поручитися за підозрюваного ОСОБА_1 - відсутні, обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, згідно ст. 180 КПК України – неможливе.

Крім того, слідчий вказує, що враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 ніде не працює, постійного джерела доходів не має, обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави згідно ч.4 ст. 183 КПК України - неможливе.

У зв`язку з вищевикладеним вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали зазначене клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний у судовому засіданні визнав свою причетність до скоєного визнав, суду пояснив, що в той день вночі біля парку відпочинку ім. Горького у м. Мелітополі зустрів старого знайомого який запропонував випити горілки, під час спілкування він повідомив, що він відкрив чужий гараж та йому потрібна допомога перенести речі, які там перебували, на що він погодився. Він кілька разів переносив сумки з речами з приміщення гаражу до стіни сусідньої будівлі, але коли в наступний раз вони повернулись до гаражу, постукали потерпілі та його затримали, його товариш встиг втекти.

Захисник підозрюваного адвокат Савон В.В. в судовому засіданні зазначив, що з урахування позиції підозрюваного про визнання причетності до скоєного, стану його здоров`я, оскільки має наявні хронічні захворювання та поверненням викраденого, можливо обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Слідчим відділом Мелітопольського ВП ГУНП у Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020080140001012, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

03 квітня 2020 року о 03 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

03 квітня 2020 року, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 03 квітня 2020 року, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів: витягу з ЄДРДР, протоколів огляду місця події від 03.04.2020; огляду предмету від 03.04.2020; допиту потерпілого ОСОБА_2 від 03.04.2020;додаткового допиту потерпілого ОСОБА_2 від 03.04.2020; допиту свідка ОСОБА_3 від 03.04.2020; допиту свідка ОСОБА_4 від 03.04.2020;поясненням ОСОБА_1 від 03.04.2020;затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину;протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.04.2020; протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.04.2020;протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.04.2020, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень(Tiron v. Romania,§ 37;Smirnova v. Russia,§ 59;Piruzyan v. Armenia,§ 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи.(Panchenko v. Russia,§ 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування.(Becciev v. Moldova,§ 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Враховуючи особу підозрюваного, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів, не працює та не має постійного джерела доходу, неодружений, тому без перешкод може залишити своє теперішнє (тимчасове), місце проживання, не має міцних соціальних зв`язків, підозрюваний усвідомлює протиправний характер своїх дій та невідворотність покарання за вчинений злочин, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Згідно з п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі "Смирнов проти Росії" (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням вищевикладеного, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи..

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого Гришка Івана Івановича у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140001012 від «03» квітня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 03 квітня 2020 року з 03 години 06 хвилин до 03 години 06 хвилин 01 червня 2020 року включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 03 години 50 хвилин 01 червня 2020 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700 (у призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя: Т.В.Юрлагіна