Ухвала суду № 88581886, 03.04.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1004/15-ц

Провадження № 6/344/100/20

УХВАЛА

03 квітня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Бабій О.М.,

секретаря Орнат Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів виданих Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області на виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2015 року у цивільній справі № 344/1004/15-ц, такими, що не підлягають виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про визнання виконавчих листів виданих Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області на виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2015 року, у цивільній справі № 344/1004/15-ц про стягнення із нього заборгованості за кредитним договором № 333К від 17.11.2006 року в розмірі 205 302 грн. 02 коп. та 2053 грн. 02 коп. витрат по оплаті судового збору, такими, що не підлягають виконанню.

Заяву обґрунтовує тим, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2015 року, на підставі якого видано виконавчі листи, скасовано.

Стягувач та боржник у судове засідання не прибули, однак їх неявка, відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2015 року, позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задоволено частково. Вирішено стягнути із ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» 13 605,17 доларів США, з них: 3 878,56 доларів США (три тисячі вісімсот сімдесять вісім доларів 56 центів) - заборгованість за кредитом, 5 130,68 доларів США (п`ять тисяч сто тридцять доларів 68 центів) - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 595,93 долара США (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять доларів 93 цента) - пеня, що за курсом НБУ станом на 21.11.2014 року еквівалентно 205 302 грн. 02 коп. (двісті п`ять тисяч триста дві гривні 02 коп.) заборгованості за кредитним договором № 333К від 17.11.2006 року, та 2053 грн. 02 коп. витрат по оплаті судового збору. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Після набрання рішенням законної сили, на його примусове виконання Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 24 лютого 2016 року видано один виконавчий лист.

Виконавчий лист представником товариства комерційний банк «Приват Банк» звернуто до примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

Постановою державного виконавця від 12 березня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2015 року в частині стягнення із ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» 13 605,17 доларів США заборгованості за кредитним договором № 333К від 17.11.2006 року та 2053 грн. 02 коп. витрат по оплаті судового збору скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення. Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Постановлено стягнути із ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором №333к від 17 листопада 2007 року станом на 21 листопада 2014 року за період з 10 грудня 2009 року по 29 грудня 2010 року в сумі 3 878,56 доларів США (три тисячі вісімсот сімдесят вісім доларів 56 центів) заборгованість за кредитом, 445,62 доларів США (чотириста сорок п`ять доларів 62 центи) заборгованість по процентам за користування кредитом, 10 672,16 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 16 коп.) - пеня та 652 грн. (шістсот п`ятдесят дві гривні) витрат по оплаті судового збору. Вирішено питання розподілу судових витрат, а саме витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

У пілотному рішенні у справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду».

У справі «Soering vs UK» Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

За змістом ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Обґрунтовуючи подану заяву ОСОБА_1 , як на підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилався на те, що рішення Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2015 року, на підставі якого видано виконавчий документ скасовано постановою суду апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що виконавче провадження з виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2015 року відкрито до моменту його скасування апеляційним судом. Наведене свідчить про відсутність правових підстав стверджувати про помилковість видачі виконавчого листа в розумінні ч. 2 ст. 432 ЦПК України.

Після відкриття виконавчого провадження сторони по справі ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» набули статусу сторін виконавчого провадження, тому правовідносини між ними та органами виконавчої служби регламентуються ЗУ «Про виконавче провадження».

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, на стадії виконавчого провадження, скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ є підставою для закінчення виконавчого провадження, а не визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Наведене в сукупності свідчить про необґрунтованість заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 432 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів виданих Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області на виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2015 року у цивільній справі № 344/1004/15-ц, такими, що не підлягають виконанню - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд.

Повний текст ухвали складено та підписано 03 квітня 2020 року.

Суддя Бабій О.М.