Рішення № 88580926, 16.03.2020, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/1208/19

провадження № 2/197/309/20

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування в особі Карпівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , треті особи - Широківська районна державна адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , Служба у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті радипро позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 07.10.2019 р. звернувся до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнив, і згідно з уточненими позовними вимогами просить суд про:

- позбавлення відповідача батьківських прав відноснодітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; зовсім не спілкується з дітьми; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє жодного інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, морально та матеріально не підтримує дітей. Діти на теперішній час влаштовані на виховання до рідної тітки по материнській лінії - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 31 жовтня 2019 року позовна заява прийнята судом до розгляду та призначено підготовче засідання (а.с. 65).

17 лютого 2020 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду, до участі в справі залучено Службу у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 86-87).

Позивач, представник позивача повідомлені у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання представник не з`явився, від нього надійшла заява, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував (а.с. 103).

Треті особи, представники третіх осіб повідомлені у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання представники не з`явилися, від них надійшли заяви, в яких просять справу розглянути за відсутності представника Служб (а.с. 98, 101).

Третя особа ОСОБА_2 повідомлена у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася, від неї надійшла заява, в якій просить справу розглянути за її відсутності та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 62).

Відповідач повідомлявся про день та час місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив (тобто не з`явився без поважних причин), відзив до суду не подав. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.

За письмової згоди позивача суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання і позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

На підставі наданих позивачем суду доказів встановлено наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідач є матір`ю неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - діти), що підтверджується записом в їх свідоцтві про народження (а.с. 38, 39). Відомості про батька дітей записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 104,105).

Згідно до Акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї відповідача складеного 13 вересня 2019 року Службою у справах дітей виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради міста Кривого Рогу відповідач ухиляється від виховання своїх дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, покинула дітей на утримання своєї рідної сестри ОСОБА_2 . Діти проживають у сім`ї тітки і навчаються в Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня № 100 Криворізької міської ради Дніпропетровської області і фактично позбавлені батьківського піклування (а.с. 35)

Згідно характеристики Карпівської сільської ради відповідач ніде не працює, веде аморальний спосіб життя, вживає алкоголь, утриманням та вихованням дітей не займається, та життям дітей не цікавиться (а.с. 19).

Діти проживають у сім`ї тітки ОСОБА_2 і навчаються в Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня № 100 Криворізької міської ради Дніпропетровської області (а.с. 8-11).

Відповідно до висновку ради опіки та піклування виконавчого комітету Карпівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, цим органом прийнято рішення про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей, оскільки вона не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; зовсім не спілкується з дітьми; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє жодного інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, морально та матеріально не підтримує дітей (а.с. 20-22).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач по справі протягом тривалого часу не займається вихованням та матеріальним утриманням своїх неповнолітніх дітей, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не проявляє до дітей батьківської уваги та турботи.

Відповідно до письмових пояснень малолітньої ОСОБА_3 , завірених головним спеціалістом Служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради Щукіною А.О., вбачається, що дитина з мамою ані спілкуватися, ані жити не бажає, згодна на позбавлення її матері батьківських прав (а.с. 100).

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частина 1 ст. 151 СК України передбачає, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Згідно ст. 164 ч. 1 п. 2 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У відповідності до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, про що зазначено в п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, а також сама дитина, що досягла чотирнадцяти років.

Згідно із Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція), держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Статтею 18 Конвенції визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із ст. 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, зібрано достатньо доказів, підтверджуючих факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітніх дітей, оскільки відповідач з дітьми не спілкується, не цікавиться їх життям, не надає їм моральної підтримки, повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, матеріально не забезпечує, тому суд вважає за необхідне, виходячи з інтересів дитини, позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

В силу ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн. на користь держави.

Окремо суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідачі мають право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому статтею 169 Сімейного Кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 150, 151, 155, 164, 165 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 81, 141, 247, 263, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Явдотівка Широківського району Дніпропетровської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Повний текст судового рішення складений 01.04.2020 року. Саме ця дата є датою ухвалення цього рішення.

Учасники справи (данні):

Позивач - Орган опіки та піклування в особі Карпівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, юридична адреса: с. Карпівка, Широківський район, Дніпропетровська область, вул. Центральна, буд. 97А, код ЄДРПОУ 04339712.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа - Широківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, юридична адреса: смт Широке Широківського району Дніпропетровської області, вул. Соборна, 107, код ЄДРПОУ 04052420.

Третя особа - ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Служба у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради, юридична адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, пл. Гірницької Слави, 1, код ЄДРПОУ 04052548.

СУДДЯ О.В.ОХНАЧ