Рішення № 88578297, 04.12.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1754/19

Провадження № 2/185/2121/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за січень 2017 року у розмірі 8 251,44 грн., заборгованість по заробітній платі за лютий 2017 року у розмірі 10 327,28 грн., заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у розмірі 6 515,77 грн., заборгованість по заробітній платі за час простою за квітень 2017 року у розмірі 3 908,67 грн., заборгованість по заробітній платі за час простою за травень 2017 року у розмірі 3 908,67 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 17 738,82 грн., вихідну допомогу при звільненні у розмірі 10 260,25 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати, тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 року відкрито провадження у справі та справа призначена для розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Не погодившись з позовом, у порядку ст. 178 ЦПК України, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, що спричинили не виплату заробітної плати позивачу, а саме: захоплення невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів АТ «Укрзалізниця», розташованих у м. Донецьк, у зв`язку з чим у відповідача з 17.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. У зв`язку з відсутністю первинних документів у структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт та здійснити нарахування заробітної плати не можливо. Вважає, що позивачем не доведений факт виконання ним трудових обов`язків у спірний період та розмір заборгованості по заробітній платі.

У судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За вимогами ст.ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника Енергозбуту Виробничого підрозділу "Енергозбут" структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Наказом начальника Виробничого підрозділу "Енергозбут" структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 20.03.2017 року № 13/ЕЕ було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року.

Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 6868/ДН-ОС від 10.07.2017 року ОСОБА_1 з 17.07.2017 року звільнений з посади заступника начальника Енергозбуту Виробничого підрозділу "Енергозбут" структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис у його трудовій книжці.

Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Донецької дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

У наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 51 день відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.

Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з січня по липень 2017 року, в яких зазначені суми до виплати, втому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні.

З розрахунку заробітної плати за квітень-травень 2017 року входить оплата простоїв.

Відповідно до розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 , йому була нарахована заробітна плата, а саме:

- за січень 2017 року в сумі 8 251,44 грн. - заробітна плата;

- за лютий 2017 року в сумі 10 327,28 грн. - заробітна плата;

- за березень 2017 року в сумі 6 515,77 грн. - заробітна плата;

- за квітень 2017 року в сумі 3 908,67 грн. - оплата вимушеного простою;

- за травень 2017 року в сумі 3 908,67 грн. - оплата вимушеного простою;

- за червень 2017 року в сумі 17 738,82 грн. - компенсація за 51 день невикористаної відпустки, а також 10 260,25 грн. - вихідна допомога при звільненні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.

Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.

Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10), «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимогст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав усі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст.ст. 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань, щодо виплати позивачу заробітної плати за період з 01.01.2017 року, тому суд вважає, що таке порушення є порушенням ст.1 Протоколу №1.

Суд приймає до уваги як належний доказ по справі надані позивачем розрахункові листи за період січень - липень 2017 року, відповідно до яких позивачу нараховувалася заробітна плата, оплата за час простою, компенсація за невикористану відпустку, а також Наказ про звільнення позивача з роботи, оскільки зазначені документи не мають суперечностей та не викликають у суду сумнівів, щодо їх достовірності, оскільки факт наявності та розмір зазначеної заборгованості із заробітної плати відповідачем не спростовано.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за 51 день щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку, суд виходить з наступного.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до положень п. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстатом України від 13 січня 2004 року № 5, Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входить, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

Наявність невикористаних днів відпустки ОСОБА_1 підтверджується наказом (розпорядженням) № 6868/ДН-ОС від 10.07.2017 року про припинення трудового договору (контракту), кількість невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація становить 51, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст.36 та п. 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, наказу (розпорядженням) № 6868/ДН-ОС від 10.07.2017 року про припинення трудового договору (контракту), позивач має право на отримання вихідної допомоги в розмірі одного середнього місячного заробітку.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання компенсації за 51 день невикористаної щорічної відпустки та одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку є безспірним, а тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Наявність науково-правового висновку ТППУ від 16.01.2018 року також не спростовує висновків суду, оскільки право на заробітну плату гарантоване статтею 43 Конституції України та відсутність вини відповідача у невиконанні своїх обов`язків щодо виплати заробітної плати не звільняє його від виконання такого обов`язку в наступному, а може лише бути підставою для звільнення роботодавця від відповідальності, передбаченої трудовим законодавством за вказане порушення трудових прав.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження факту трудових відносин з відповідачем, нарахування та розміру заробітної плати, простою, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, суд вважає їх належними, достовірними та допустимими, оскільки вони узгоджуються між собою.

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З урахуванням роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за січень 2017 року у розмірі 8 251,44 грн., заборгованість по заробітній платі за лютий 2017 року у розмірі 10 327,28 грн., заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у розмірі 6 515,77 грн., заборгованість по заробітній платі за час простою за квітень 2017 року у розмірі 3 908,67 грн., заборгованість по заробітній платі за час простою за травень 2017 року у розмірі 3 908,67 грн., компенсація за невикористану відпустку у розмірі 17 738,82 грн., вихідна допомога при звільненні у розмірі 10 260,25 грн., з наступним утриманням обов`язкових податків та зборів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі- задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , заборгованість по заробітній платі за січень 2017 року у розмірі 8 251 (вісім тисяч двісті п`ятдесят одна) грн. 44 коп., заборгованість по заробітній платі за лютий 2017 року у розмірі 10 327 (десять тисяч триста двадцять сім) грн. 28 коп., заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у розмірі 6 515 (шість тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 77 коп., заборгованість по заробітній платі за час простою за квітень 2017 року у розмірі 3 908 (три тисячі дев`ятсот вісім) грн. 67 коп., заборгованість по заробітній платі за час простою за травень 2017 року у розмірі 3 908 (три тисячі дев`ятсот вісім) грн. 67 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 17 738 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 82 коп., вихідну допомогу при звільненні у розмірі 10 260 (десять тисяч двісті шістдесят) грн. 25 коп. з наступним утриманням обов`язкових податків та зборів.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь держави (отримувач коштів: УК у м. Павлограді/м. Павл-д/22030101, код за ЄДРПОУ: 37936856, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA418999980000031218206004032, код класифікації доходів бюджету: 220301061) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Бондаренко