Рішення № 88577239, 03.04.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/356/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної Казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо невидачі подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу житла, згідно квитанції від 28.03.2019 року №0005177 в сумі 8548,50 грн;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сформувати і видати ОСОБА_1 подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях про повернення сплаченого нею збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції "купівлі-продажу нерухомого майна" в розмірі 8548,50 грн, згідно квитанції від 28.03.2019 року №0005177.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.03.2019 року він за договором купівлі-продажу придбав житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

До укладення договору купівлі-продажу і його посвідчення нотаріусом, позивачем помилково сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від ціни нерухомості, в сумі 8548,50 грн.

Позивач зазначив, що житловий будинок АДРЕСА_1 є житлом, яке вперше за час свого життя вона набула у власність згідно договору купівлі-продажу.

14.01.2020 року позивач зверталася до відповідача із заявою про формування та надання до органу Державної казначейської служби подання про повергнення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 8548,50 грн.

Листом №2400-0502-8/1958 від 23.01.2020 року відповідачем зазначено, що Закон не передбачає визначення осіб, які придбавають житло вперше.

Разом з тим, подання до органу Державної казначейської служби про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідач не сформував, про причини ненадання у листі від 23.01.2020 року №2400-0502-8/1958 не повідомив.

На думку позивача, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом у спірних правовідносинах є територіальний орган Пенсійного фонду України, то саме на відповідача покладено обов`язок сформувати і надати платнику подання про повернення коштів для пред`явлення його органу Державної казначейської служби, з метою повернення помилково сплачених або надміру зарахованих коштів до бюджету.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами подав до суду відзив проти позову, в якому зазначив, що Головним управлінням отримано заяву від 14.01.2020 року, в якій позивач просить сформувати та надати до органу Державної казначейської служби подання про повернення помилково сплаченого заявницею збору

Оскільки, Головне управління не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, листом №2400-0502-8/1958 від 23.01.2020 року заявницю повідомлено про те, що законодавством не передбачено порядку визначення осіб, які придбавають житло вперше.

Відповідач звернув увагу суду на те, що до вказаної заяви позивачем не було надано жодного документу, який би підтверджував те, що позивач придбав житло і перебував у черзі на одержання житла або придбав житло вперше.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Підставою для повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника, подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету, платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідач вважає, що право на отримання пільги надається у вигляді звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування або на повернення такого зайво сплаченого збору за умови наявності у громадянина доказів, що такий громадянин перебуває у черзі на одержання житла або придбаває житло вперше.

Ухвалою суду від 10.03.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Копію ухвали про відкриття провадження від 10.03.2020 року направлено на адресу позивача, що вказана ним у позовній заяві - АДРЕСА_2 . Проте 27.03.2020 року конверт повернувся на адресу суду з відміткою пошти від 25.03.2020 року "інші причини, що дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Виходячи з вищевикладеного, а також зважаючи на відсутність інформації про зміну позивачем місця проживання (перебування, знаходження), суд вважає ухвалу про відкриття провадження від 10.03.2020 року врученою позивачу - 25.03.2020 року.

Відповідач та третя особам копію ухвали про відкриття провадження від 10.03.2020 року отримали 13.03.2020 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

28.03.2019 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі продажу №7492 посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Кривцовою К.Т. (а.с. 5).

За умовами Договору передає у власність, а покупець приймає у власність належний на праві приватної власності житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями під номером АДРЕСА_1 . Вартість житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями, що відчужується становить 853026,00 грн.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №161476746 від 28.03.2019 року позивач є власником житлового будинку, з належними до нього надвірними будівлями, загальною площею 60,9 кв.м., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 та набута на підставі Договору купівлі-продажу від 28.03.2019 року №7492 (а.с. 6).

При укладенні Договору купівлі-продажу від 28.03.2019 року №7492 позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 8548,50 грн, що підтверджується квитанцією №005177 від 28.03.2019 року (а.с. 7).

З метою повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, 09.01.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою в якій просив сформувати та надати до органу Державної казначейської служби подання про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу майна в сумі 8548,50 грн (а.с. 8).

Розглянувши заяву щодо повернення коштів з купівлі нерухомого майна, відповідач Листом від 23.01.2020 року №2400-0502-8/1958 «Щодо надання відповіді» повідомив позивача про те, що Закону не передбачає визначення осіб, які придбавають житло вперше (а.с. 9).

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області представник позивача звернувся до суду з даним позов.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (Закон №400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР).

Згідно з абзацом третім пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до абзацу першого пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір (абзац другий пункту 15-3 Порядку №1740).

З огляду на наведені норми нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що 28.03.2019 року позивачем придбано житловий будинок, з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та набута на підставі Договору купівлі-продажу від 28.03.2019 року №7492.

Факт сплати позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири, що становило 8548,50 грн, підтверджено квитанцією №0005177 від 28.03.2019 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що вищевказаний житловий будинок позивач придбав вперше, а тому відповідно до пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР останній не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження представника позивача про придбання позивачем житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

При цьому в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності оскаржуваних дій, рішень чи бездіяльності покладається саме на суб`єкта владних повноважень, тобто в даному випадку на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Крім цього, варто зазначити, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Окрім цього, відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Отже, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №819/33/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж. Тому кошти, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 №787 (далі - Порядок №787).

Згідно з пунктом 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-1, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Відповідно до частини другої статі 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, повернення помилково або надміру сплаченого до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється органом Державної казначейської служби України за поданням відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, що контролює надходження цього збору до бюджету.

Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17.

Враховуючи наведене та беручи до уваги положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено повноваження суду при вирішенні справи, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо невидачі подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу житла, сплаченого згідно з квитанцією від 28.03.2019 року №0005177 в сумі 8548,50 грн, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернутися з поданням до Управління Державної Казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області про повернення сплаченого збору.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою - третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення позову. Натомість доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо стягнення на користь позивача судових витратна правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, з-поміж інших, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що на момент винесення даного рішення позивачем не надано суду жодних доказів понесення ним судових витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим, суд не вирішує питання про стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо невидачі подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу житла, згідно квитанції від 28.03.2019 року №0005177 в сумі 8548,50 грн.

3. Збов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сформувати і видати ОСОБА_1 подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях про повернення сплаченого нею збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції "купівлі-продажу нерухомого майна" в розмірі 8548,50 грн, згідно квитанції від 28.03.2019 року №0005177.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, сплачений згідно квитанції №0.0.1643208953.1 від 10.03.2020 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, пл. Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної Казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області (код ЄДРПОУ 37978173, вул. Кобилянської, 11 м. Чернівці, Чернівецька область, 58001).

Суддя В.О. Григораш