Ухвала суду № 88577220, 03.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду

03 квітня 2020 р. справа № 520/1110/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження клопотання Військової частини А1451 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1451 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1451, в якому просить суд: 1)визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини А1451 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 серпня 2018 року; 2) зобов`язати відповідача військову частину А1451 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 серпня 2018 року; 3) визнати протиправними дій військової частини А1451 щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди; 4) зобов`язати відповідача військову частину А1451 здійснити перерахунок розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату донарахованих сум; 5) зобов`язати відповідача військову частину А1451 виплатити середній заробіток, виходячи з останнього грошового забезпечення, за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Військовою частиною А1451 через канцелярію суду було подано клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтовано пропуском позивачем строків звернення до суду з вказаним позовом.

Позивачем через канцелярію суду були надані заперечення на подане клопотання, де ОСОБА_1 вказав, що спори з приводу оскарження суми заробітної плати та її складових, додаткових виплат, не обмежується строком звернення до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України). Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята ст. 122 КАС України).

Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак, за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19) від 21.08.2019 року.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо заявленого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки, суд зазначає наступне.

Згідно статтею 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Норми і гарантії в оплаті праці, визначені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно частини другої статті 233 КЗпПУ у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішеннях Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 та №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпПУ, зазначено, що під заробітною платою, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

В постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року по справі №807/1806/14 зроблені висновки, що спір у частині, що стосується ненарахування та виплати грошового забезпечення у вигляді матеріальної допомоги на оздоровлення при щорічних відпустках, яка належить до державних мінімальних гарантій, право на стягнення яких в силу статті 233 КЗпП України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 та №9-рп/2013, не обмежується будь-яким строком.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання Військової частини А1451 про залишення позовної заяви без розгляду таким, що не підлягає задоволенню, як необґрунтовано заявлене.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 122, 240, 242, 294 КАС України, суд -

ухвалив:

Клопотання Військової частини А1451 про залишення позовної заяви без розгляду - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Старосєльцева