Рішення № 88577120, 30.03.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/2358/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,

відповідача-2: Шарпінського Юрія Миколайовича заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,

відповідача-3: Романченко Олени Яківни заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,

відповідача-4: Міністерства соціальної політики України,

відповідача-5: Пенсійного фонду України,

відповідача-6: Державної Казначейської служби України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Кабінет Міністрів України,

про визнання протиправними рішення та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Шарпінського Юрія Миколайовича заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Романченко Олени Яківни заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду Україну, Державної Казначейської служби України про:

- визнання протиправними рішення державних органів влади, зокрема відповіді від 29.07.2019 року за вих. №14255/04-18, за підписом заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області О. Романченко, згідно з якою, з урахуванням роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 03.06.2019 №10499/0/2-19/54, виплата нарахованих коштів за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року визначена Постановою №103, здійснюється разом з пенсією, яку особа отримує відповідно до Закону №2262;

- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивача ОСОБА_1 53 646,21 грн.;

- зобов`язання Міністерства соціальної політики України та Пенсійного фонду України, у межах компетенції, вчинити дії направлені на виділення 53 646,21 грн. на погашення заборгованості, що виникла із виплати пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року з урахуванням компенсації у зв`язку з інфляцією та перерахувати на відповідний рахунок Державної Казначейської служби України;

- зобов`язання Державної Казначейської служби України провести виплату ОСОБА_1 заборгованості, що виникла із виплати пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року з урахуванням компенсації у зв`язку з інфляцією;

- стягнення солідарної відповідальності по її відшкодуванню з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Шарпінського Юрія Миколайовича заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Романченко Олени Яківни заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Міністерства соціальної політики України; Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 за порушення термінів надання відповіді на дві заяви згідно з Законом України «Про звернення громадян» по 10 000,00 грн. з кожного;

- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Шарпінського Юрія Миколайовича заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Романченко Олени Яківни заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Міністерства соціальної політики України; Пенсійного фонду Україну на користь ОСОБА_1 по 10 000,00 грн. моральної шкоди з кожного за порушення конституційних прав стосовно невиплати заборгованості по пенсії яка виникла за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 52 594,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 05.03.2019 р. одержує пенсію за віком у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області згідно із Законом України «Про державне пенсійне страхування, а до цього отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Позивач вказує, що за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., тобто під час отримання ним пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нараховано заборгованість у розмірі 54 881,04 грн., з яких фактично сплачено 2 286,72 грн., а заборгованість у розмірі 52 594,32 грн. перестали платити з моменту переходу на інший вид пенсії. Позивач зауважує, що у відповіді від 28.03.2019 р. №6638/04-19 Ю . Шарпінський стверджує, що за роз`ясненнями направлено запит до Пенсійного фонду України, а у відповіді від 29.07.2019р. №14255/04-18 О. Романченко вказує на відмову у виплаті заборгованості по пенсії з урахуванням роз`яснення Міністерства соціальної політики. Позивач вважає, що з відповідача необхідно стягнути на його користь заборгованість з урахуванням інфляції 53 646,21 грн. В обґрунтування моральної шкоди позивач зазначив, що наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні зрозуміло з тексту позовної заяви.

Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву відповідно до якого не погоджується з позовними вимогами (а.с.63-65). Відповідач-1 зазначає, що виплата нарахованих коштів за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. визначена постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 р. №103 разом з пенсією, яку особа отримує відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ. Відповідач-1 стверджує, що жодної заборгованості відповідача по даній справі перед позивачем не існує. Також відповідач-1 звертає увагу на те, що вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії відноситься до юрисдикції цивільних судів. Відповідач-1 зауважує, що позивач у позовній заяві наводить свою позицію щодо понесення ним моральних чи фізичних страждань, проте жодним доказом це не підтверджує, а тому позовні вимоги є невмотивованими, необґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без задоволення. Відповідач-1 зазначає, що з позовної заяви взагалі не зрозуміло, які саме дії Головного управління позивач вважає неправомірними, а також не зазначено причинний зв`язок між діями головного управління та моральними стражданнями ОСОБА_1 . Окрім того, відповідач-1 вважає, що вирішення питання про стягнення моральної шкоди відноситься до юрисдикції цивільних судів. Відповідач-1 наголошує на тому, що індексація пенсій визначається індивідуально для кожної пенсії і здійснюється залежно від місяця підвищення розміру пенсії, її складових, розмірів підвищення пенсії та інших обставин, а тому заявлені вимоги не ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, які регулюють дані суспільні відносини, а суперечать їм: підстави для проведення індексації пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням діючих норм законодавства України - відсутні.

Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву відповідно до якого не погоджується з позовними вимогами (а.с.78-80). За своїм змістом відзив відповідача-2 аналогічний відзиву відповідача-1.

Відповідачем-3 подано відзив на позовну заяву відповідно до якого не погоджується з позовними вимогами (а.с.102-104). За своїм змістом відзив відповідача-3 тотожний відзиву відповідача-1. Додатково відповідачем-3 зазначено, що суб`єктом владних повноважень в зазначених спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, тому є незрозумілими та безпідставними вимоги ОСОБА_1 до Романченко О.Я. - заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, оскільки у виникли правовідносинах вона представляє державний орган, а не себе особисто, і діє у даних відносинах в межах компетенції та наданих нормами чинного законодавства повноважень від імені саме Головного управління.

Представником відповідача-4 подано відзив на позовну заяву відповідно до якого не погоджується з позовними вимогами (а.с.67-73). Представник відповідача-4 вказує, що виплата нарахованих відповідно до Постанови №103 коштів за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року виплачується разом з пенсією, яку особа отримує відповідно до Закону №2262. Представник відповідача-4 зазначає, що у межах повноважень Мінсоцполітики вчинено дії направлені на забезпечення виплати перерахованих сум пенсій не лише позивачу, а й усім іншим пенсіонерам, пенсії яких було перераховано з 1 січня 2016 року та з 1 січня 2018 року.

Представником відповідача-5 подано відзив на позовну заяву відповідно до якого не погоджується з позовними вимогами (а.с.90-94). Представник відповідача-5 зазначає, що Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади не наділений повноваженнями щодо безпосереднього призначення, перерахунку та виплати пенсії, оскільки такі функції є виключною компетенцією територіальних управлінь Фонду. Представник відповідача-5 вказує, що позивач жодного разу до Пенсійного фонду України не звертався, а отже, п.7 викладених позовних вимог, щодо стягнення з Пенсійного фонду України на користь позивача коштів, у розмірі 10 000 грн. за порушення терміну надання відповідей на його заяви є необґрунтованими та не відповідає фактичним обставинам справи. Також представник відповідача-5 повідомляє, що Пенсійний фонд України звертався до Міністерства соціальної політики України для надання роз`яснення з приводу виплати заборгованості, що утворилася внаслідок здійсненого перерахунку пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ при переході особи з одного виду пенсії на інший, Міністерство соціальної політики України листом від 03.06.2019 р. №10499/0/2-19/54 повідомило Пенсійний фонд України, що виплата нарахованих коштів, за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. визначена постановою №103 разом з пенсією, яку особа отримує відповідно до Закону України №2262. Пенсійний фонд України листом від 05.06.2019 р. №17124/02-23 направив Головним управлінням Пенсійного фонду України в областях та місті Києві лист Міністерства соціальної політики України від 03.06.2019 р. №10499/0/2-19/54 для врахування в роботі. На думку представника відповідача-5, заявлена вимога позивача щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 52 594,32 грн. є безпідставною та необґрунтованою. При цьому представник відповідача-5 наголошує на тому, що згідно з ч.2 ст.73 Закону №1058-IV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, а отже, пенсійним законодавством не передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідач-6 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Представником третьої особи надано пояснення у яких зазначено, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.118-127). Представник третьої особи вказує, що відповідь на звернення громадянина за свої змістом є письмовим повідомленням про результати такого звернення і висновки уповноваженого органу чи особи щодо висловлених у зверненні питань. Така відповідь не породжує, не змінює і не припиняє певні правовідносини і не встановлює нових обов`язків для адресата, як і не наділяє додатковими правами. Отже, по своїй суті, відповідь на звернення є письмово відображеною позицією уповноваженого органу чи особи з приводу питань, що віднесені до його компетенції. Таким чином, відповідь від 29.07.2019 р. №14255/04-18, з урахуванням роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 03.06.2019 р. №10499/0/2-19/54, за підписом заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області О. Романченко не може бути визнана протиправною, оскільки не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Представник третьої особи зауважує. що ОСОБА_1 не надає жодного доказу, який свідчив би про існування судового рішення, яким дії або бездіяльність відповідачів визнані протиправними. Представник третьої особи вважає необґрунтованими пояснення позивача про те, що заявлена моральна шкода полягає у душевних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, порушенні права власності, погіршенні фізичного здоров`я, змінах в способі життя, оскільки жодного доказу на підтвердження даного факту, позивачем надано не було, а такий спосіб захисту, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідачів-1 та/або 3 у якій наведено порівняння правової позиції відповідача та норм права, що регламентують правовідносини між сторонами (а.с.143-151).

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача-5 у якій зазначено, що аргументація представника Пенсійного фонду України викладена у відзиві на позовну заяву, є нічим іншим, як тотальним, безпринципним та безвідповідальним порушенням його конституційних прав як пенсіонера з боку відповідача-5 Пенсійного фонду України (а.с.131-138). Позивач вказує, що на Пенсійний фонду України покладається обов`язок організувати, координувати та контролювати роботу, у тому числі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, за правильним та своєчасним, у межах чинного законодавства, нарахуванням та виплатою пенсії усім без винятку пенсіонерам, у тому числі ОСОБА_1 , який з 05 березня 2019 року перейшов з одного виду пенсії на інший та який повинен був отримати від держави Україна відшкодування заборгованості по пенсії. Яка виникла з 01.01.2016 р. При цьому позивач зауважує, що представник Пенсійного фонду України не посилається на жодний нормативний документ, який би вказував на те, що у разі переходу з одного виду пенсії на інший пенсіонер втрачає право на виплату такої заборгованості, яка виникла у попередній період. На думку позивача, представник відповідача-5 не довів суду, що Пенсійним фондом України проводилися будь-які дії направлені на проведення перевірки його звернення щодо своєчасності та безумовної виплати йому заборгованості по пенсії, є пряме та безпосереднє ухилення цього відповідача від виконання прямих обов`язків передбачених чинним законодавством.

Позивачем подано відповідь на заперечення Кабінету Міністрів України у якій вказано, що у своїх запереченнях представник Кабінету Міністрів України не доказав суду, що невиплату заборгованості по пенсії не виплачено на підставі чинного законодавства України, а також не довів, що відповідачі діяли законно, розумно та послідовно, а також не довів, що дане питання належним чином контролювалося з боку Кабміну (а.с.140-142).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (а.с.1-2).

10.10.2019 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.60).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 р. витребувано докази у Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (а.с.169-170).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 р. закрито провадження у справі №340/2358/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Шарпінського Юрія Миколайовича заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Романченко Олени Яківни заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду Україну, Державної Казначейської служби України про визнання протиправними рішення та стягнення матеріальної та моральної шкоди, в частині позовної вимоги про стягнення солідарної відповідальності по її відшкодуванню з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Шарпінського Юрія Миколайовича заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Романченко Олени Яківни заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Міністерства соціальної політики України; Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 за порушення термінів надання відповіді на дві заяви згідно з Законом України «Про звернення громадян» по 10 000,00 грн. з кожного, не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства (а.с.196-197).

Дослідивши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.09.1998 р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ у розмірі 62% грошового забезпечення (а.с.53, зі зворотного боку).

У зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців ліквідаційною комісією УМВС України в Кіровоградській області складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області довідку №6254 від 20.03.2018 р. про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, за нормами, чинними за січень 2016 р., відповідно до якої розмір грошового забезпечення за посадою, яку позивач займав на день звільнення становить 7 209,83 грн. (а.с.57, зі зворотного боку).

Відповідно до перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 встановлено, що у березні 2018 року відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 перераховано пенсію позивача з 01.01.2016 р. (а.с.56, зі зворотного боку).

З огляду на розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №6254/7 сума доплати ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по березень 2018 року в сумі 61 741,17 грн. (а.с.189).

Відповідно до письмової інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за наслідками проведеного перерахунку, в квітні 2018 року ОСОБА_1 отримав доплату за період з січня 2018 року по березень 2018 року в загальному розмірі 6 860,13 грн., а також у січні та лютому 2019 року позивач отримав по 1 143,36 грн., різниця невиплачених коштів становить 52 594,32 грн. (61 741,17 грн. - 6 860,13 грн. - 1 143,36 грн. - 1 143,36 грн.) (а.с.187, 190-192).

З 01.03.2019 р. ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі його заяви від 12.02.2019 р. (а.с.58).

15.03.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про погашення заборгованості у розмірі 52 594,32 грн. (а.с.23).

Листом від 28.03.2019 р. №6638/04-19, за підписом заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Шарпінського Ю., повідомлено ОСОБА_1 , що для вирішення питання щодо виплати недоотриманої пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 направлено запит до Пенсійного фонду України від 25.03.2019 р. №6391/04-19 (а.с.24).

08.07.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про повідомлення результатів розгляду питання про виплату недоотриманої пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 (а.с.25).

Листом від 29.07.2019 р. №14255/04-18, за підписом заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Романченко О., повідомлено ОСОБА_1 , що з урахуванням роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 03.06.2019 р. №10499/0/2-19/54, виплата нарахованих коштів за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року визначена Постановою №103, здійснюється разом з пенсією, яку особа отримує відповідно до Закону №2262 (а.с.26).

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправним рішення, суд враховує, що за своєю правовою природою лист від 29.07.2019 р. №14255/04-18, за підписом заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Романченко О., не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Однак, беручи до уваги зміст листа від 29.07.2019 р. №14255/04-18 суд враховує, що ним фактично відмовлено ОСОБА_1 у проведенні виплат сум пенсій, перерахованих відповідно до Постанови №103, а тому судом оцінюються саме відповідні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на предмет їх правомірності.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі за текстом - Закон №2262) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Статтею 7 Закону №2262-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З огляду на ч.ч.1, 3 ст.51 Закону №2262 при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Частиною 2 статті 55 Закону №2262 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналогічна норма визначена у ч.2 ст.46 Закону №1058.

З аналізу зазначених норм судом встановлено, що особа, яка набула права на отримання пенсії відповідно до Закону 2262 та Закону 1058, може самостійно обрати вид пенсії. При цьому перехід з одного виду пенсії на інший не зумовлює припинення виплати нарахованих та не виплачених сум пенсії за попередні періоди.

Також суд зауважує, що абзацом 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 р. №103 (далі за текстом - Постанова №103), чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Таким чином, зазначена норма не містить імперативного припису виплачувати суми перерахованої пенсії виключно разом з пенсією, яку особа отримує відповідно до Закону №2262. Натомість вказана норма визначає, що підвищення виплачується разом з пенсією, яку отримує особа.

Отже, відповідачем безпідставно пов`язано виплату сум пенсій, перерахованих за Постановою №103, з фактом отримання на час проведення виплати пенсії за Законом №2262.

Стосовно посилання відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України, викладені в листі №10499/0/2-19/54 від 03.06.2019 р. (а.с.98-99) суд зазначає, що за своєю правовою природою таке роз`яснення не є нормативно-правовим актом та джерелом права відповідно до ст.7 КАС України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період березня 2016 року по грудень 2017 року у сумі 52 594,32 грн., є протиправними, оскільки вчинені не на підставі законів України, необґрунтовано та не пропорційно.

Зважаючи на викладене та з огляду на ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протипавними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період березня 2016 року по грудень 2017 року у сумі 52 594,32 грн.

При цьому, беручи до уваги приписи ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію за період березня 2016 року по грудень 2017 року у сумі 52 594,32 грн.

Разом з тим, суд вважає відсутніми підстави для індексації такої суми зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. №1282-ХІІ індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч.2 ст.42 Закону №1058 для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Таким чином, індексації підлягає саме призначена пенсія, а не сума нарахованої, внаслідок проведеного перерахунку, однак не виплаченої пенсії.

Враховуючи висновок суду щодо належного способу захисту порушеного права, позовна вимога про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивача ОСОБА_1 53 646,21 грн., задоволенню не підлягає.

Водночас, щодо посилання відповідачів 1, 2 та 3 на те, що вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії відноситься до юрисдикції цивільних судів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058) Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з ч.1 ст.73 Закону №1058 кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах. Районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. №28-2 (далі за текстом - Положення №28-2) управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

З огляду на п.3 Положення №28-2, основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.

На підставі пп.6, 7 п.4 Положення №28-2 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Фонд є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, а тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 03.07.2019 р. у справі №750/1591/18-ц (провадження №14-261цс19) та від 30.01.2020 р. №227/58/17 (провадження №11-437апп19).

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Міністерства соціальної політики України та Пенсійного фонду України, у межах компетенції, вчинити дії направлені на виділення 53 646,21 грн. на погашення заборгованості, що виникла із виплати пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року з урахуванням компенсації у зв`язку з інфляцією та перерахувати на відповідний рахунок Державної Казначейської служби України та зобов`язання Державної Казначейської служби України провести виплату ОСОБА_1 заборгованості, що виникла із виплати пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року з урахуванням компенсації у зв`язку з інфляцією, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Таким чином, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає лише порушене право. При цьому суд не здійснює захист прав на майбутнє, без встановлення фактичного порушення, ґрунтуючись лише на припущенні про можливість неправомірної поведінки суб`єкта владних повноважень.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зумовлена саме бездіяльністю з боку Міністерства соціальної політики України чи Державної Казначейської служби України, а тому такі позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Шарпінського Юрія Миколайовича заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Романченко Олени Яківни заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; Міністерства соціальної політики України; Пенсійного фонду Україну на користь ОСОБА_1 по 10 000,00 грн. моральної шкоди з кожного за порушення конституційних прав стосовно невиплати заборгованості по пенсії яка виникла за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 52 594,32 грн., суд враховує наступне.

Зазначена вимога про стягнення моральної шкоди заявлена одночасно з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому відповідно до ч.5 ст.21 КАС України підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Суд враховує, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. При цьому сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 25.04.2019 р. у справі №818/1429/17 (провадження №К/9901/1826/18) та постанові від 31.07.2019 р. у справі №804/6922/16 (провадження №К/9901/30090/18).

У позовній заяві в обґрунтування моральної шкоди позивач вказує на наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього.

Однак, позивачем не доведено, що відповідачами йому заподіяно моральну шкоду, а саме не надано доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо).

Отже, позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо заяви позивача про постановлення окремої ухвали, суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Таким чином, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Оскільки протиправність дій відповідача-1, встановлена судом під час розгляду даної справи не мала систематичного характеру та зумовлена керуванням у своїй діяльності роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України, викладені в листі №10499/0/2-19/54 від 03.06.2019 р., то самі по собі висновки суду, викладені у даному рішенні сприятимуть усуненню причин та умов, які сприяли порушенню прав позивача, а тому підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат до суду не надано.

Відповідачами також не надано до суду доказів понесення судових витрат, які б підлягали розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період березня 2016 року по грудень 2017 року у сумі 52 594,32 грн.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-а, код ЄДРПОУ 20632802) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перераховану пенсію за період березня 2016 року по грудень 2017 року у сумі 52 594,32 грн. (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто чотири грн. 32 коп.).

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Дата складання повного рішення суду - 30 березня 2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт