Рішення № 88576447, 03.04.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/3396/20

Провадження № 2/947/2031/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Страхова Компанія АСКО - Донбас Північний» , ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи

Позивач просить суд стягнути з ПрАТ « СК АСКО ДС» грошові кошти в розмірі 8 397 - різницю між виплаченою сумою страхового відшкодування у розмірі 18463,47 грн., та сумою страхового відшкодування у розмірі 26861,37 грн., встановленою висновком експертного авто товарознавчого дослідження від 08.01.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як особа постраждала у ДТП 20.11.2019 року не погоджується із розміром страхового відшкодування визначеного страховою компанією.

Також позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , як особи безпосередньо винною у ДТП, різницю між розміром страхового відшкодування та фактичним розміром шкоди у розмірі 39 041,77 грн., а також 4500 грн. виплачених за проведення експертного авто товарознавчого дослідження.

Згідно відзиву наданого Приватним акціонерним товариством « Страхова Компанія АСКО - Донбас Північний» ( скорочена назва ПрАТ « СК АКСО ДС» ) відповідач заперечує проти задоволення позову вважаючи його необґрунтованим та недоведеним враховуючи факт здійснення страховою компанією була здійснена виплати страхового відшкодування, розмір якою визначений у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до відзиву наданого ОСОБА_2 , відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог вважаючи їх необґрунтованими та недоведеними належними доказами, та просить суд прийняти до уваги факт виконання страховою компанією своїх обов`язків по виплаті страхового відшкодування, а крім того розмір заявлених вимог пов`язаних із вказаним позивачем розміром фактичної шкоди покривається розміром страхового ліміту встановленого у договорі страхування, тобто данні вимоги повинні бути заявлені до страхової компанії.

2. Процесуальні дії у справі

Позов надійшов до суду 18.02.2020 року та був оплачений судовим збором у розмірі 840,80 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020 року головуючим по справі визначено ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 27.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

23.03.2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов письмовий відзив.

Від ПрАТ « СК АСКО ДС» письмовий відзив надійшов 27.03.2020 року.

01.04.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2

3. Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів

Як встановлено у судовому засіданні 20.11.2019 року близько 17625 годи водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом БМВ 318і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на регульованому перехресті вул. Люстдорфська дорога та вул. Ол. Невського в м. Одесі, в порушення пункту 8.7.3. Правил дорожнього руху України здійснив виїзд на перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом Опель Астра, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який повинен був закінчити маневр повороту ліворуч. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дані обставини були встановлені під час розгляду справи по притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП у справі № 947/3081/19 та зазначені судом у постанові від 09.01.2020 року, а тому у відповідності до вимог ч.6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалена постанова, в питанні, чи мале місце подія та чи вчинена вона цією особою.

На момент настання даної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «СК АСКО ДС» відповідно до полісу серії АО « 1740987,строк дії якого визначено з 13.08.2019 року до 12.08.2020 року, з погодженим лімітом страхової відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю у розмірі 200 000,00 грн., та за шкоду, заподіяну майно у розмірі 100 000,00 грн., та франшизою у нуль гривень.

Зазначені обставини підтверджуються копією полісу та визнаються сторонами і не підлягають додатковому доказуванню згідно вимог ч.1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України.

Після ДТП із повідомленням про наявність страхового випадку до страхової компанії звернувся ОСОБА_2 та 22.11.2019 року ОСОБА_4 .

Згідно звіту №2557-12-19 оцінки транспортного засобу Опель Астра, р.н. НОМЕР_2 , від 12.12.2019 року, виконаного, відповідно до заяви від 02.12.2019 року ПрАТ « СК АСКО ДС», суб`єктом оціночної діяльності ФЛП ОСОБА_5 , ринкова вартість автомобілю Опель Астра 2006 року виготовлення до ДТП складала 123 591грн., а вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу визначена у 22 156,17 грн. Дослідження транспортного засобу проводилось оцінювачем 10.12.2019 року за участю представника власника.

24.01.2020 року потерпіла ( власник транспортного засобу Опель Астра , реєстраційний номер НОМЕР_2 ), яка у вигляді електронного висновку повідомлена про встановлений оцінювачем розмір вартості відновлюваного ремонту, звернулась до ПрАТ « СК АСКО ДС» із заявою про виплату страхового відшкодування та просила виплатити кошти на її картковий рахунок, відкритий в АТ «КБ Приватбанк», що підтверджується копією заяви, наданої суду ПрАТ « СК АСКО ДС».

Відповідно до страхового акту №2166/19 ГО від 30.01.2020 року страховою компанією було сплачено потерпілої ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 18 463,47 грн., як розмір відновлюваного ремонту за мінусом ПДВ.

Факт проведення страхової виплати у розмірі 18 463,47 грн., підтверджується і самою позивачкою згідно змісту позовної заяви.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № ED-2511-2-1436.19 від 08.01.2020 року , виконаного судовим експертом ТОВ « Судова Незалежна Експертиза України» Вітвіцьким І.І., на підставі заяви ОСОБА_4 від 27.11.2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля складає 33576,72 грн., а вартість ремонтно-відновлюваних робіт - 65 903,14 грн.

4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якою застрахована врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК), Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі Закон 1961-IV) та Законом України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР « Про страхування».

Згідно вимог ч.1-3 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні положення про відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( ч.1,2 ст. 1187 ЦК).

За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди , заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати згідно п. 9.4. цієї статті за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства ( ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюються безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін

У даної справі судом розглядаються дві вимоги позивача: щодо стягнення додаткового розміру страхового відшкодування, яке виникло у зв`язку із розбіжністю між виплаченої сумою на підставі звіту оцінювача якого залучила страхова компанія та висновком експертного дослідження по заяві сторони позивача а також, вимоги по стягненню з особи, безпосередньо винної у заподіяння шкоди різницю між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди.

Суд, з урахуванням обставин справи та наданих сторонами пояснень і доказів, вважає, що позовні вимоги до страхової компанії не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як зазначалось вище у Законі України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п.9 ч.1 ст.7 закону). Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього закону (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (ПрАТ « СК АСКО ДС») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені в ст.22 закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно п.22.1 якої в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином страхова компанія за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

Згідно зі ст.29, п.32.7 ст.32 цього закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Положенням п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно із п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Аналіз зазначених норм законодавства дозволяє зробити висновок що порядок визначення розміру збитків встановлений таким чином, що у випадку відсутності порушення страховиком терміну огляду транспортного засобу фактично унеможливлює залучення іншого спеціаліста ( оцінювача, експерта) для визначення розміру саме страхового відшкодування.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами страховиком - ПрАТ « СК АСКО ДС» були виконані належним чином обов`язку стосовно залучення оцінювача та здійснення огляду транспортного засобу для вирішення питань розміру страхового відшкодування, а тому відсутні законні підстави для залучення в якості встановлення іншого розміру страхового відшкодування ніж те, що встановлено Страховим Актом №2166/19 ГО від 30.01.2020 року, яким визначені наслідки розслідування страхового випадку та встановлений розмір страхового відшкодування.

Що стосується вимог позивача до особи, яка безпосередньо винна у дорожньо-транспортної пригоді та заподіяння шкоди майну, суд виходить з наступного.

Майнова шкода повинна бути відшкодована у повному обсязі винною особою.

Згідно наданих стороною позивача доказів : висновку експертного автотоварознавчого дослідження № ED-2511-2-1436.19 від 08.01.2020 року вартість ремонтно-відновлюваних робіт необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля позивача становить 65 903,14 грн.

Враховуючи, що згідно вимог законодавства особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). То саме на відповідача ОСОБА_2 покладена відповідальність на відшкодування того розміру шкоди, яка не охоплюється страховою виплатою.

Суд критично ставиться до позиції відповідача ОСОБА_2 щодо необхідності заявлення вимог до страховика у будь якому разі у межах суми, визначеної як граничний розмір страхового відшкодування у договорі страхування.

Як вже зазначалось судом на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як в частини спеціального порядку визначення розміру страхового відшкодування так і в частині самого розміру, який зазначений як витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Також, звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 , який у своєму відзиві не погоджується із розміром визначеної експертом вартості ремонтно-відновлюваних робіт пов`язаних із відновленням пошкодженого транспортного засобу, своїх доказів спростовуючи дане дослідження не надає та про забезпечення доказів шляхом проведення повторної чи додаткової експертизи не заявляє.

Одночасно із цим, суд приймає до уваги, що розгляд цивільної справи здійснюється судом лише у межах заявлених позовних вимог.

Таким чином розмір, суд не має право стягнення шкоди у розмірі більш ніж заявлено позивачем, а у відповідності до позовної заяви, позивачем заявлено розмір матеріальної шкоди , яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 у загальному розмірі 43 541, 77 гривень, яка на думку позивача складається з 39 041,77 грн., - різниці між страховим відшкодуванням, яке повинно бути у розмірі 26 861,37 грн., та загальним розміром ремонтно-відновлюваних робіт необхідних для відновлення транспортного засобу у розмірі 65 903,14 грн., та 4500 грн. - сплачених у зв`язку із проведенням експертного автотоварознавчого дослідження.

Враховуючи вищенаведене судом, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_2 підлягають задоволенню у розмірі 39 041, 77 гривень.

Суд, в даному випадку, приймає до уваги, що витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, відносяться законодавцем, згідно п.2 ч.2 ст. 133ЦПК до витрат, пов`язаних із розглядом справи, а тому питання стягнення грошей, витрачених на проведення експертного дослідження, не є матеріальною шкодою у розумінні ст. 22, 1166 ЦК а питання її відшкодування позивачу вирішується судом у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК.

7.Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У статті 137 ЦПК визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).

Враховуючи що судом при вирішенні спору частково задоволені позовні вимоги у вигляді лише стягнення матеріальної шкоди з одного відповідача ОСОБА_2 та відмовою у задоволені позовних вимог до ПрАТ « СК АСКО ДС» , приходить до висновку, що розподіл судових витрат повинен бути наступним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені, та документально підтверджені, судові витрати пов`язані із сплатою судового збору, згідно квитанції про сплату №15749 від 18.02.2020 року у розмірі 840,80 грн., та 4500 грн. пов`язані із проведенням експертного дослідження, яки сплачені у відповідності до платіжного доручення № 6010 від 28.11.2019 року.

Витрати, пов`язані із проведенням експертизи підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 у повному обсязі.

Витрати, пов`язані зі сплатою судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_2 у сумі пропорційної заявленим вимогам: загальна сума позову 51939,67 грн. , сума матеріальної шкоди яка задоволена судом складає 39 041, 77 гривень, тобто задоволено 75% від заявлених вимог, а тому витрати понесені у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню у розмірі 630, 60 грн.

Що стосується заявлених вимог про стягнення судових витрат пов`язаних із витратами на професійну правничу допомогу у розмірі 5200,00 грн., то у відповідності до вимог ч.8 ст. 141 ЦПК , розгляд даного питання відбудеться у випадку подання протягом п`яти днів з дня отримання копії даного рішення стороною позивача відповідних доказів обґрунтованості та відповідності понесення даних витрат, у іншому випадку дана заява буде вважатись залишеною без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Страхова Компанія АСКО - Донбас Північний» , ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , яка сталась 20.11.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 39 041 ( тридцять дев`ять тисяч сорок одна) гривня 77 копійок.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія АСКО-Донбас Півничний» ( скорочена назва ПрАТ « СК АСКО ДС» ( код ЄДРПОУ 13494943, місце реєстрації: 84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Соборна, 37 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 ) судові витрати у загальному розмірі 5230, 60 грн., які складаються із 4500 грн. витрат на проведення експертного дослідження та 630,60 грн. судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги розглянути окремо у відповідності до вимог ч.8 ст. 141 ЦПК, надавши строк для надання доказів у п`ять днів після отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяті днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду а також при наявності та доведеності стороною інших поважних підстав.

Суддя Луняченко В. О.