Рішення № 88576351, 02.04.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 02.04.2020

Справа № 501/3096/18

2/501/180/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року м. Чорноморськ Одеської області

Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Смирнова В.В.,

при секретарі судового засідання - Кочкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області в письмовому порядку цивільну справу №501/3096/18

за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

до

відповідача: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

третя особа: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області

предмет та підстави позову: про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою особою

учасники справи не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи у нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне

В С Т А Н О В И В:

І. Позиція позивача та відповідача.

23.10.2018 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач), третя особа - орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою особою.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є матір`ю відповідачки, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила доньку ОСОБА_3 , яка є онукою позивача та єдиною дитиною відповідача. Так, на момент народження малолітньої дитини ОСОБА_3 , відповідачка не перебувала у шлюбі, відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька дитини були записані зі слів матері, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.17).

Фактично з самого народження, дитина ( ОСОБА_3 ) виховується та перебуває на утриманні ОСОБА_1 , а впродовж останнього року, ОСОБА_2 не проживає з донькою, не приймає будь-якої участі у вихованні та утриманні малолітньої ОСОБА_3 , веде асоціальний спосіб життя, не працює, не приймає будь-якої елементарної трудової участі у житті родини в якій виховується дитина. Всі питання щодо виховання малолітньої ОСОБА_3 вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Позивач докладає всі свої зусилля та можливості для розвитку та виховання онуки. Тому просить суд:

-Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ).

-Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ), призначивши її опікуном ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 ).

17.05.2019 року відповідач ОСОБА_2 надала до суду заяву, зазначивши про те, що відповідачу не було відомо про розгляд справи, вона не відмовлялась від піклування та спілкування з дитиною, але через напружені відносини зі своєю матір`ю змушена проживати окремо, матеріальну допомогу дитині надає (а.с. 95-96).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач та її представник надали до суду заяву про розгляд справи по суті без їх участі, позов підтримали у повному обсязі та просили задовольнити, надали згоду на ухвалення заочного рішення (а.с.82).

Відповідач на виклики суду неодноразово не з`являлась, про причини неявки не повідомила, була належним чином сповіщена про день і час судового розгляду справи (а.с. 49-50, 56, 72-73, 77).

Представник третьої особи до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, був належним чином сповіщений про день і час судового розгляду справи, надав висновок та заяву про розгляд справи без її участі (а.с.58-75).

Ш. Інші процесуальні дії у справі.

Від 01.08.2019 року ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та призначено судове засідання (а.с. 104).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 01.08.2019 року скасовано заочне рішення, та справа призначена до розгляду в загальному порядку (а.с. 117-118).

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Крім того, Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня до 3 квітня 2020 р. встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 р, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

Крім того, 11.03.2020 року Рада суддів України звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 32 цього Закону обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.

Отже, виникла на теперішній час ситуація, не передбачає можливість проведення відкритих судових засідань, суд прийшов до висновку щодо проведення слухання справи в письмовому порядку без виклику сторін.

Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю є ОСОБА_2 (в подальшому ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , (а.с.16). Відомості про батька дитини, зазначені за слів матері, відповідно до ч.1 ст.135 СК України, згідно листа Чорноморського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області від 04.10.2018 року № 2360/52-25 (а.с. 17, 20).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого відділом РАЦС Іллічівської міської ради 19.05.1994 року, відповідачка ОСОБА_2 є дочкою позивачки ОСОБА_1 , а відповідно позивачка є рідною бабусею малолітньої дитини ОСОБА_3 (а.с. 13).

Згідно довідки про склад зареєстрованих (сім`ї) у житловому будинку осіб від 05.09.2018 року № 15-9159, виданої відділом реєстрації обліку осіб виконавчого комітету Чорноморської міської ради, позивачка, відповідачка та малолітня особа зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Відповідно акту від 19.09.2018 року, складеного мешканцями будинку та посвідченого ЖУД № 2 виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, відповідачка останній рік не проживає разом із дитиною та жодної участі у її долі не приймає, виховання дитини здійснюється позивачем (а.с. 26).

Висновком виконавчого комітету Чорноморської міської ради як органу опіки та піклування №1-17-48 від 05 лютого 2019 року, підтверджено доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 59-60).

Відповідно до довідки № 157/08 ДЗ « ІБЛ на ВТ» дитяча поліклініка здоров`ям дитини опікується мати, батько в поліклініку не приходить (а.с.62).

Згідно до характеристики ДНЗ (ясла-садок) КТ № 10 «Росинка» ЧМР Одеської області № 01-19-01 від 09.01.2019 року на вихованку ОСОБА_3 зазначено що життям повністю опікується позивач її чоловік та менша донька. Відповідач ніякої участі у житті дитини не приймає (а.с.63).

Відповідно заяви відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти заявлених позовних вимог, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.95-96).

Згідно орієнтування Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області від 02.05.2019 року, від 02.04.2019 року до відділення поліції звернулась ОСОБА_1 з заявою щодо розшуку її підопічної ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з зазначенням, що 02.05.2019 року ОСОБА_2 приблизно 9-00 години забрала дитину ОСОБА_3 з дитячого садочку та зникла в невідомому напрямку, тоді як ОСОБА_2 за рішенням суду від 26.03.2019 року була позбавлена батьківських прав (а.с. 121).

Відповідно звернення № 90 від 21.05.2019 року, ОСОБА_2 зверталась до Іллічівської міської прокуратури з заявою про захист себе та своєї сім`ї від ОСОБА_5 , вказавши, що до неї з його боку застосовувалось фізичне, моральне та психологічне насилля (а.с.122).

Згідно листа № 109-39-19 від 27.05.2019 року Іллічівська міська прокуратура надала ОСОБА_2 відповідь про розгляд її звернення (а.с. 123).

Відповідно заяви від 21.05.2019 року на ім`я начальника Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області зверталась ОСОБА_2 про насилля в сім`ї, просила щодо ОСОБА_5 відкрити кримінальне провадження (а.с. 124).

Згідно листа № 48.1-А-481 від 06.06.2019 року Чорноморське ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області надала ОСОБА_2 відповідь про розгляд її заяви (а.с. 125).

Відповідно довідки КНП «Чорноморська лікарня» ЧМР Одеської області № 01/15-1381 від 05.09.2019 року зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує заклад у супроводі бабусі ОСОБА_1 (а.с. 137).

Згідно листа ДНЗ (ясла-садок) КТ № 10 «Росинка» ЧМР Одеської області № 01-11-808 від 30.08.2019 року, зазначено, що вихованкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повністю опікується позивач її чоловік та менша донька. Відповідач в контакті з працівниками закладу не був (а.с.138).

Відповідно копії Диплома бакалавра від 07.07.2017 року ОСОБА_2 закінчила Одеський національний університет імені І.І, Мечникова здобула кваліфікацію з напрямом підготовки - «соціальна робота» (а.с. 140).

Згідно характеристики № 68 від 20.05.2019 року Одеський національний університет імені І.І, Мечникова факультет психології та соціальної роботи, зазначено, що ОСОБА_2 у період з 2017 року по 2017 рік навчалась та здобула кваліфікацію «бакалавр з соціальної роботи», порушень з боку навчання не було (а.с. 141).

Відповідно договору оренди житла від 05.12.2018 року ОСОБА_2 орендує житло за адресою; АДРЕСА_2 (а.с. 142).

Згідно довідки КНП «Чорноморська лікарня» ЧМР Одеської області№ 335 від 17.07.2019 року ОСОБА_2 не перебуває на обліку у лікаря психіатра (а.с. 145).

Відповідно довідки КНП «Чорноморська лікарня» ЧМР Одеської області № 332 від 17.07.2019 року ОСОБА_2 не перебуває на обліку у лікаря нарколога (а.с. 146).

V. Оцінка Суду.

А. Загальні принципи.

В даній ситуації Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

При цьому, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права і особливості даної ситуації свідчать про необхідність врахування наведених міжнародних стандартів, які знаходяться у тісному взаємозв`язку із національним правовим регулювання описуваних правовідносин.

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної «поваги» до приватного та сімейного життя. (див. пункт 78 рішення Європейського Суду у справі «Мамчур проти України»).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

Б. Застосування вказаних принципів в даній справі.

1). Чи здійснювалось втручання «згідно із законом».

Досліджуючи питання чи передбачено втручання у право відповідача «законом» Суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).

Зокрема, відповідно до ст. 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).

Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

2). Чи відповідало втручання цілям передбаченим в пункті 2 статті 8 Конвенції.

Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) Суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини ОСОБА_3 і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8.

В такій ситуації Суд звертає увагу, що позивач в судовому засіданні не змогла обґрунтувати мету, яку вона прагне досягнути позбавленням батьківських прав і яким чином позбавлення батьківських прав відповідача змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту інтересів дитини (див. пункт 4), проте виходячи з особливостей даної справи вказані обставини будуть враховані Судом при дослідженні питання про пропорційність втручання у право відповідача.

3). Чи було втручання «необхідним в демократичному суспільстві» (пропорційним).

Визначаючи, чи був захід по втручанню у право відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до п. 2 ст. 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти «інтереси дитини», є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України»).

Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що «основні інтереси дитини» є надзвичайно важливими. Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 згадуваного вище рішення у справі «Мамчур проти України»).

Ще більш змістовний підхід для реалізації принципу «якнайкращих інтересів дитини» було вироблено Комітетом ООН з прав дитини на підставі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Так, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.

Розкриваючи зміст даного принципу і підходи по його реалізації Комітет ООН з прав дитини в своїх Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3) сформулював такі підходи:

«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:

по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;

по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (пункт 46).

Комітет вважає за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначати найкращі інтереси дитини. Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи інша дитина або група дітей. Всі фігуруючи у переліку елементи повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (пункт 50).

У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи:

?Погляди дитини;

?Індивідуальність дитини;

?Збереження сімейного оточення і підтримання відносин;

?Піклування, захист і безпеку дитини;

?Вразливе положення;

?Право дитини на здоров`я;

?Право дитини на освіту.

Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки.

Отже, повертаючись до обставин даної справи Судом встановлено, що відповідачу, як матері малолітньої дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (п. 2 ч.1 ст. 164 СК), що зазначив і позивач в позовній заяві (а.с.2-7).

Основним твердженням позивача є те, що відповідач не має впливу на виховання дитини. З своєї сторони Суд не може покласти вказане твердження в основу для позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки остання хоч і притягувалася до відповідальності щодо невиконання своїх батьківських обов`язків, просить суд не позбавляти її батьківських прав та усвідомлює відповідальність за виховання дитини, тому зазначене позивачем ще не є достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав.

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про позбавлення батьківських прав відповідача, Суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (пункт 51 згадуваного раніше рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Зокрема, Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК).

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою.

Не можуть бути беззаперечними доказами для позбавлення батьківських прав довідки з навчального закладу та акт органу самоорганізації населення, які містять загальні фрази щодо неучасті відповідача у вихованні дитини і не розкривають всіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, вони в сукупності з іншими доказами не є достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав.

Далі продовжуючи аналіз необхідності позбавлення відповідача батьківських прав для Суду є важливим питання, яким чином така юридична процедура (мається на увазі позбавлення батьківських прав) змінить існуючу ситуація в бік покращення «положення дитини» та сприятиме реалізації її інтересів.

Так, позивач не навів відповідних обставин та дійсної мети позбавлення батьківських прав.

Аналізуючи особу відповідача Суд звертає увагу, що він має постійне місце роботи, в матеріалах справи відсутні докази того, що він притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство по відношенню до неї

Суд наголошує, що проблема виховання дітей і взаємовідносин з батьками виходить за рамки «правової категорії» і може охоплюватись соціальною, етичною, педагогічною та іншими сферами.

Аналогічно в пунктах 60-61 згадуваних Загальних зауважень Комітету ООН з прав дитини закріплено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право «підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадку, коли це суперечить найкращим інтересам дитини».

З огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучених, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов`язків і відновити або зміцнити здатність сім`ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не можуть служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.

Таким чином, в даній конкретній ситуації, Суд співставляючи інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, Суд знаходить, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дитини ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створює додаткових умов щодо її безпечного виховання, захисту її здоров`я, не сприяє захисту її прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дитини і матері для належного спілкування і розвитку дитини.

Особливості правовідносин, що склались між сторонами свідчать, що відповідач протягом певного часу недостатньо приділяв уваги дитині, що вимагає від нього зміни свого ставлення до її виховання і це підлягає контролю з боку органів опіки та піклування, і головне, що на цьому можливо наголосити в рамках даного провадження і охоплюється компетенцією Суду (див. пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), зазначені дії є менш радикальними в порівнянні з позбавленням батьківських прав.

Також, в таких правовідносинах важливим буде те, що відповідачу надається можливість виправити ситуацію щодо виховання дитини, яка буде знаходитись під постійним контролем органів опіки та піклування і у випадку, якщо вона цього не зробить, буде ухилятись від виховання дитини, позивач в подальшому, з врахуванням обставин даної справи, може порушити питання про позбавлення відповідача батьківських прав.

Окремо Суд звертає увагу, що розуміє складність ситуації, при якій особа, яка протягом тривалого часу не виконувала належним чином своїх батьківських обов`язків щодо впливу на поведінку дитини, у зв`язку із чим в такому випадку важлива роль покладається на державу в особі її компетентних органів в контексті виконання позитивних обов`язків, які повинні забезпечити систему послідовних кроків в такому напрямку, щоб зашкодити негативному впливу на дитину, а тому на них і було покладено обов`язок по контролю за поведінкою відповідача.

Беручи до уваги всі наведені вище міркування, Суд доходить висновку, що, незважаючи на доводи позивача, якими вона обґрунтовує доцільність позбавлення батьківських прав, ці аргументи не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, але необхідно попередити відповідача про зміну свого ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування обов`язок по контролю за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків, що буде відповідати забезпеченню «якнайкращих інтересів дитини».

Керуючись п.2 ч.2 розділу «Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COV-19)», ч.13 ст. 7, ч 4 ст.19 Розділу 1 Глави 1, ст. 274-279 Глави 10 § 4, Розділу 3 ЦПК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263-265 Цивільно процесуального кодексу України, Суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після подачі апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського

суду Одеської області В.В.Смирнов