Рішення № 88573610, 03.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/286/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 23 січня 2020 року б/н (арк. спр. 56-61) просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 23785,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) його як платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану звільнено від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у тому числі, від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, у зв`язку з чим оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Окрім того позивач зазначив, що у вимозі від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У вказується, що станом на 24 жовтня 2019 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає 23785,08 грн, тоді як сама вимога сформована 09 серпня 2019 року. Тобто, сума боргу зазначена на дату на два з половиною місяці наперед.

Головне управління ДПС у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що 13 лютого 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 5669/2020 подало відзив на позовну заяву від 11 лютого 2020 року № 1318/9/12-32-08-04-29, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 71-74).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що фізична особа – підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Новоайдарській державній податковій інспекції Старобільського управління Головного управління ДПС у Луганській області на загальній системі оподаткування. Як платник єдиного соціального внеску позивач перебуває на обліку в Старобільському управлінні Головного управління ДПС у Луганській області.

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску та відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

З 01 січня 2017 року згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 фізичні особи – підприємці (крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування) зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок в сумі, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягнується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктами 2, 3, 4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, визначено, що сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Якщо платник має на кінець місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску - фіскальний орган (орган доходів і зборів) надсилає платнику вимогу про сплату недоїмки. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Станом на 31 липня 2019 року ОСОБА_1 допустив заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 23785,08 грн, що підтверджується даними картки особового рахунку платника. Таким чином, Головним управлінням ДПС у Луганській області на підставі даних картки особового рахунку платника, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У на суму заборгованості 23785,08 грн, яку направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Порядок листування контролюючих (податкових) органів з платниками податків визначений статтею 42 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац восьмий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

Відповідно до абзацу дев`ятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464 у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У ОСОБА_1 не оскаржував в адміністративному порядку, а оскаржив в судовому порядку.

Відповідно до статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно з статтею 66 Податкового кодексу України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб`єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

ОСОБА_1 не надавав до контролюючого органу інформацію та документів про зміну місця проживання.

Щодо посилання позивача на пункт 9.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 відповідач зазначив, що у статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того, відповідно до статті 101 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», документом -підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.

З наведеного вбачається, що у вказаних платників єдиного внеску недоїмка виникає у загальному порядку, але у подальшому така недоїмка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

З системного аналізу абзаців першого, другого та четвертого пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 та статті 101 Податкового кодексу України вбачається, що у разі нарахування платником суми єдиного внеску до сплати, його право на звільнення від обов`язку сплатити нараховану самим платником суму єдиного внеску, яка є недоїмкою, може бути реалізоване шляхом списання такої недоїмки у встановленому законодавством порядку.

З наведеного відповідач робить висновок, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464. Також відповідач вказав, що позивачем не було надано до податкового органу відповідну заяву про звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 та сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах.

Враховуючи вищезазначене, діюче законодавство не передбачає автоматичне списання або скасування недоїмки лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Отже, алгоритм звільнення платника єдиного внеску від відповідальності за невиконання (несвоєчасне виконання) обов`язків платника єдиного внеску передбачено пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, а порядок списання боргу визначений пунктом 4 статті 101 Податкового кодексу України.

Крім того, звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, передбачених Законом № 2464, не звільняє контролюючий органи від обов`язку формувати та надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою від 15 січня 2020 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 360/286/20 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У про сплату боргу (недоїмки) шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Луганській області від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У до набрання законної сили судовим рішенням (арк. спр. 42-44).

Ухвалою від 20 січня 2020 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 50).

Ухвалою від 03 лютого 2020 року відкрито провадження у справі, визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 64-67).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 12 листопада 2001 року, знаходиться у м. Щастя Новоайдарського району Луганської області та перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у Луганській області, Старобільське управління, Новоайдарська ДПІ (Новоайдарський район) як платник податків та платник єдиного внеску, про що свідчать витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 січня 2020 року за № 1006188537 та ідентифікаційні дані платника податків (арк. спр. 36-37, 78-79).

На підставі даних інтегрованої картки платника Головним управлінням ДФС у Луганській області згідно з абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 позивачу як фізичній особі-підприємцю сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55, яка утворилась з 09 лютого 2018 року по 19 липня 2019 року та станом на 31 липня 2019 року складає 23785,08 грн (арк. спр. 76, 77, 80).

Головне управління ДФС у Луганській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 надіслало позивачу на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням, який повернуто Головному управлінню ДФС у Луганській області у зв`язку з неврученням за закінченням терміну зберігання (арк. спр. 80).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону № 2464 та пункту 4 розділу VI «Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі – Інструкція № 449), Головним управлінням ДПС у Луганській області на адресу Новоайдарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області направлено узгоджену вимогу від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У для примусового виконання (арк. спр. 13).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (тут і надалі посилання на норми Закону № 2464 наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статтею 7 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 у редакції, яка діє з 01 січня 2017 року);

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 у редакції, яка діє з 01 січня 2017 року).

Абзацами першим та другим частини п`ятої статті 8 Закону № 2464 регламентовано, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Отже, з 01 січня 2017 року, незалежно від обраної системи оподаткування, фізичні особи – підприємці за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу зобов`язані сплачувати єдиний внесок у сумі, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Розмір мінімального страхового внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску - 22 відсотки.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від здійснення господарської діяльності та фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У межах спірних правовідносин система оподаткування, на якій перебував позивач, не впливає на розмір єдиного внеску, який нарахований у розмірі мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Статтею 9 Закону № 2464 визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п`ятої);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).

Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Разом з тим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що:

період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом третім пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, визначається Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «б» підпункту 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи».

Отже, пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що до 13 лютого 2020 року для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо було лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

При цьому суд зауважує, що платники єдиного внеску звільнялись від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до 13 лютого 2020 року без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України було та є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов`язань.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 28-р) м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.

Отже, з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно в силу положень абзаців першого, третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 контролюючий орган не мав правових підстав для застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, заходів впливу у вигляді формування та надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669 проведення антитерористичної операції триває.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464, абзацом другим частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно внаслідок проведення антитерористичної операції був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів був позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 охоплює період, в якому позивач був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів, а саме Головне управління ДФС у Луганській області не мало повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу, а Головне управління ДПС у Луганській області – направляти узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У на примусове виконання до підрозділу державної виконавчої служби.

Щодо посилання позивача на те, що у вимозі від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У визначено заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску станом на 24 жовтня 2019 року в сумі 23785,08 грн, тоді як сама вимога сформована 09 серпня 2019 року, суд зазначає, що вимога від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У сформована Головним управлінням ДПС у Луганській області 24 жовтня 2019 року після набрання нею чинності (30 вересня 2019 року) за наслідками її узгодження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, пов`язаних зі зверненням до адміністративного суду платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, за оскарженням вимог про сплату боргу (недоїмки), викладені у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 805/4655/15-а (№ рішення в ЄДРСР 80980233), від 25 квітня 2019 року у справі № 805/4811/16-а (№ рішення в ЄДРСР 81478968), від 22 жовтня 2019 року у справі № 812/1473/16 (№ рішення в ЄДРСР 85207559), від 07 листопада 2019 року у справі № 812/1389/16 (№ рішення в ЄДРСР 85450340), від 10 грудня 2019 року у справі № 805/1588/16-а (№ рішення в ЄДРСР 86333047) та від 18 грудня 2019 року у справі № 805/2007/17-а (№ рішення в ЄДРСР 86431217).

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 43143746, місцезнаходження: 93401 Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправною та скасування вимоги від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 09 серпня 2019 року № Ф-1868-55 У на суму 23785,08 грн (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят п`ять грн 08 коп.), винесену у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська