Рішення № 88573557, 26.03.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2020 р. № 400/69/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34,Миколаїв,54034 треті особиБаратівська сільська рада Новобузького району Миколаївської області, вул. Центральна, 6,Баратівка,Новобузький район, Миколаївська область,55634 провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з вимогами визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 2,0 га у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області та зобов`язати відповідача повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 2,0 га у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що у жовтні 2019 року звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області орієнтованою площею 2га, для ведення особистого селянського господарства, однак відповідач наказом від 25.11.2019 відмовив їй з підстав того, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03.06.2016 №79 земельна ділянка, зазначена в доданих до заяви графічних матеріалах включена до переліку земельних ділянок, які передбачені до передачі у власність учасникам антитерористичної операції в межах норм безоплатної приватизації. За думкою позивача, зазначений наказ було прийнято за межами повноважень, не відповідно до закону та без дотриманням встановленої процедури, оскільки Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому відсутня така підстава як "цільове призначення для подальшої передачі учасникам АТО".

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві вказав на безпідставність позовних вимог, оскільки підставою відмови позивачу у наданні дозволу в даному випадку є невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам, прийнятого відповідно до законодавства розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-р, яким визначено умови розпорядження земельними ділянками, визначеними для відведення учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасникам антитерористичної операції.

В свою чергу, позивачка у відповіді на відзив вказала на те, що наявність наказу від 03.06.2016 №79 не спростовує право позивача на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Більш того, відповідач посилається на наказ, однак не надає додатки з переліком земельних ділянок , до яких входить бажана позивачем земельна ділянка. Сам факт наявності у відповідача інформації про розмір земельних ділянок, визначених для передачі учасникам АТО, не може бути підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. В жодному нормативно-правовому акті, станом на день виникнення правовідносин, не закріплено такого порядку виділення земельної ділянки "для подальшої передачі учасникам АТО".

Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, у якій Баратівська сільська рада позов підтримала в повному обсязі.

В судове засідання 18.03.2020 представники учасників справи не прибули. Представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відповідно до визначених строків в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки клопотань від сторін про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, від сторін не надходило.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

До заяви додано копію паспорту громадянина України, копію ідентифікаційного коду, викопіювання земельної ділянки, лист-погодження Баратівської сільської ради.

25.11.2019 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області прийнято наказ №10180/0/14-19-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав того, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03.06.2016 № 79 земельна ділянка, зазначена в доданих до заяви графічних матеріалах, включена до переліку земельних ділянок, які передбачені до передачі у власність учасникам антитерористичної операції у межах норм безоплатної приватизації.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ст.33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.6,7 ст.118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місце розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.

Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказану норму Конституції України суд зазначає, що неправомірною є відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших, ніж передбачено законом, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 18.10.2018 по справі №822/584/18, від 24.09.2018 по справі №814/1239/16.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду ( ч. 5 ст. 242 КАС України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Остапенко А.М. у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправною.

В цій частині позов належить задовольнити.

Щодо способу поновлення прав позивача, порушення яких визнано судом, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, за відсутністю вичерпних підстав, визначених ч.7 ст.118 ЗК України, є не правом, а обов`язком відповідача. На це, зокрема, вказує абзац третій ч.7 ст.118 ЗК України, передбачивши наслідки «мовчазної згоди» у разі не вирішення питання по звернення громадянина протягом передбаченого законом строку.

У відповідача під час надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні дискреційні повноваження. Оскільки, дискреційні повноваження це можливість обирати на свій розсуд між двома правомірними варіантами вирішення питання.

А відповідно до вимог ч.7ст.118 ЗК України, у відповідача є лише один правомірний варіант вирішення питання, якій залежить від наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. За наявністю таких підстав, єдине можливо правомірне рішення відповідача відмова у наданні дозволу, а надання такого дозволу буде неправомірним. За відсутністю таких підстав, єдине можливо правомірне рішення відповідача надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а відмова у наданні дозволу буде неправомірним.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

В цьому випадку, суд вбачає, всі умови позивачем були виконані для того щоб суб`єкт владних повноважень міг прийняти рішення на його користь.

Про те, що саме такий спосіб захисту прав позивача є правильним, суд враховує висновку Верховного Суду, викладені у постановах від 16.05.2019 у справі №821/925/18, від 23.01.2019 року у справі №808/3082/17, від 31.01.2019 року у справі №815/2488/17, від 06.03.2019 року у справі №1640/2592/18.

Позов задовольнити.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34,Миколаїв,54034 39825404) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області за заявою від 21.10.2019.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34,Миколаїв,54034 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок грн вісімдесят коп).

5. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 03.04.20