Ухвала суду № 88573495, 03.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/827/20

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

03 квітня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої-судді Мричко Н.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови, -

встановив:

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (надалі - ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування припису № ЛВ4572/894/АВ/П від 22.11.2019, постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ4572/894/АВ/ФС від 17.01.2020.

Ухвалою від 30.01.2020 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 12.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

02.04.2020 до суду надійшла заява за підписом представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (надалі - заявник) про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови ГУ Держпраці у Львівській області №ЛВ4572/894/АВ/ФС від 17.01.2020 про накладення штрафу у розмірі 125190,00 гривень (ВП №61450692).

В обгрунтування заяви заявниця вказує на те, що 17.03.2020 на адресу позивача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020 ВП №61450692 та постанова про арешт майна боржника від 04.03.2020, винесені старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Рослюком Т.С. при примусовому виконанні постанови ГУ Держпраці у Львівській області №ЛВ4572/894/АВ/ФС від 17.01.2020. Вказує, що арешт, накладений в межах виконавчого провадження з приводу виконання оскаржуваної постанови, унеможливлює вчинення правочинів щодо розпорядження майном. Також зазначає, що державним виконавцем вчиняються дії щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 12519,00 грн. З огляду на наведене, заявниця вважає, що виконання постанови ГУ Держпраці у Львівській області №ЛВ4572/894/АВ/ФС від 17.01.2020 в примусовому порядку може спричинити значну шкоду позивачу, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина 4 статті 150 КАС України).

Положенням частини 2 статті 151 КАС України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Відповідно, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Як видно з постанови про відкриття виконавчого провадження № 61450692 від 04.03.2020, старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Рослюком Т.С. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови ГУ Держпраці у Львівській області № ЛВ 4572/894/АВ/ФС від 17.01.2020 про стягнення з ОСОБА_1 125190,00 грн.

04.03.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Рослюком Т.С. винесена постанова про арешт майна боржника. Вказаною постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Безспірного стягнення на підставі оскаржуваної постанови у виконавчому провадженні №61450692 не вбачається.

Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Пунктом 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013, установлено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

У відповідності до частин 1-2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби передбачено ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Суд зазначає, що підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №61450692, стала саме постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020 ВП № 61450692 відповідно до якої постановлено відкрити виконавче провадження з виконання постанови № ЛВ4572/894/АВ/ФС виданої 17.01.2020 ГУ Держпраці у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 125190,00 грн. та стягнення з боржника виконавчого збору/основну винагороду прватного виконавця у розмірі 12519 грн.

Разом з тим, предметом оскарження в адміністративній справі № 380/827/20 є постанова ГУ Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ4572/894/АВ/ФС від 17.01.2020 та припис ГУ Держпраці у Львівській області № ЛВ4572/894/АВ/П від 22.11.2019.

У відповідності до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Окремо слід зазначити, що вимоги заяви, яка розглядається, безпосередньо зачіпає права та законні інтереси осіб, які не є сторонами у справі та не залучені у якості третіх осіб.

Отже, законом визначено можливість зупинення виконавчих дій за рішенням суду в рамках розгляду справи, в якій оскаржується дії та/або рішення виконавчого органу, що не має місце у справі, яка розглядається.

Таким чином, відповідно до наведених правових норм, суд дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірної постанови про накладення штрафу, унеможливить здійснення органами державної виконавчої служби заходів примусового виконання рішень в силу прямої вказівки закону.

Крім того, суд зазначає, що застосування такого виду (способу) забезпечення позову не допускається у відповідності до спеціальної норми КАС України (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).

Твердження заявника про очевидну протиправність оскаржуваних припису № ЛВ4572/894/АВ/П від 22.11.2019 та постанови № ЛВ4572/894/АВ/ФС від 17.01.2020, які винесені ГУ Держпраці у Львівській області, на переконання суду, є помилковим, оскільки аргументи щодо безпідставності прийняття оскаржуваних рішень є, за своєю суттю, підставами позову, надання оцінки яким може здійснюватися виключно у ході судового розгляду справи по суті.

Щодо «очевидності» ознак протиправності постанови та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлена можливості зініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення її позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Відтак, в ході розгляду даної заяви судом не виявлено фактів існування, на час подання даної заяви, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято не на користь позивача, а тому правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови, - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Мричко Н.І.