Рішення № 88573411, 23.03.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4932/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання: Моспанюк Є.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представників

позивача: Косогової Л.О. (довіреність),

відповідача: Толочного О.М. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А0666 Міністерства оборони України про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 18 листопада 2019 року надійшла позовна заява адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини А0666 Міністерства оборони України (далі - відповідач, Військова частина) з такими вимогами:

1) визнати дії відповідача щодо звільнення та виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення позивача протиправними;

2) скасувати наказ командира 28 окремої механізованої бригади оперативного командування «Південь» Військової частини А0666 від 18.10.2019 № 160-РС у частині звільнення з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) солдата ОСОБА_1 , кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону;

3) скасувати наказ командира Військової частини А0666 Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 21.10.2019 в частині:

- виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 21.10.2019 військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_1 , кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону Військової частини, й направлення останньої для зарахування на військовий облік до Біловодського РВК Луганської області;

- позбавлення щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в повному обсязі за жовтень 2019 року;

- проведення відрахування вартості обмундирування в сумі 4114,80 грн, обчисленій пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.

4) поновити позивача на посаді кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону Військової частини А0666.

5) стягнути з Військової частини А0666 Міністерства оборони України на користь військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_1 , кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону військової частини А0666, матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.12.2017 між позивачем та Міністерством оборони України в особі ТВО командира Військової частини укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. Відповідно до зазначеного Контракту позивач зобов`язана проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту, а саме протягом 3 (трьох) років (п. 3 Контракту).

Відповідно до наказу ТВО командира Військової частини від 05.03.2018 № 47 позивача з 05.03.2018 зараховано до списків особового складу Військової частини та позивач приступила до виконання службових обов`язків за цією посадою.

Проте, згідно з витягом з наказу від 18.10.2019 № 160-РС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем). На підставі зазначеного наказу, а також наказу командира Військової частини від 18.10.2019 № 1895, командиром Військової частини (по стройовій частині) видано наказ від 21.10.2019 № 220, яким позивача з 21.10.2019 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач вважає зазначені накази відповідача протиправними та такими, що підлягаю скасуванню, оскільки їх прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, за відсутності правових підстав для їх прийняття. Так представник позивача зазначає, що в діях позивача відсутнє систематичне невиконання умов контракту. Більш того, згідно з абзацом 6 пункту 2.13 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем може бути встановлено за результатами атестування. Однак, відповідачем таке атестування не здійснювалося. Натомість позивач була неодноразово нагороджена за особисту взірцевість у справі служіння Батьківщині, за участь в антитерористичній операції, за звитягу та вірність.

Ухвалою від 19 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 22).

Представником позивача 04 грудня 2019 року подано адміністративний позов, приведений у відповідність з вимогами статей 160, 161 КАС України (арк. спр. 26-28).

Ухвалою від 09 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі (арк. спр. 1-3).

Від представника Військової частини 26 грудня 2019 року надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (арк. спр. 31-32), яке повернуто заявнику без розгляду ухвалою від 26 грудня 2019 року (арк. спр. 44-45).

Ухвалою від 26 грудня 2019 року повторно запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та витребувано додаткові докази (арк. спр. 46-47).

Від представника відповідача 08 січня 2020 року надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (арк. спр. 51-53), у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 15 січня 2020 року (арк. спр. 68-69). Також цією ухвалою повторно запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву та витребувано додаткові докази.

Представником позивача 30 січня 2020 року подано уточнений адміністративний позов (арк. спр. 77-80), в якому, крім заявлених у первісному позові вимог, додатково заявлено такі вимоги:

1) стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260;

2) стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 80000,00 грн.

Ухвалою від 30 січня 2020 року уточнений позов в частині позовної вимоги про стягнення з Військової частини на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, повернути позивачу без розгляду; уточнений позов в частині позовної вимоги про стягнення з Військової частини моральної шкоди у розмірі 80000,00 грн прийняти до розгляду (арк. спр. 92-93).

Згідно з ухвалою від 30 січня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, повторно запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву, витребувано додаткові докази (арк. спр. 94-95).

Від представника відповідача 18 лютого 2020 року надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (арк. спр. 108-110), в задоволенні якого відмовлено ухвалою від 18 лютого 2020 року (арк. спр. 120-121).

Від відповідача 18 лютого 2020 року до матеріалів справи надійшли додаткові докази, витребувані судом від відповідача ухвалами від 09.12.2019, 26.12.2019,15.01.2020, 30.01.2020 (арк. спр. 113-118).

Правом подати відзив на позовну заяву у підготовчому провадженні відповідач не скористався.

Ухвалою від 18 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті (арк. спр. 113-118).

Від відповідача 12 березня 2020 року до матеріалів справи надійшли додаткові докази, витребувані судом від відповідача ухвалами від 09.12.2019, 26.12.2019,15.01.2020, 30.01.2020 (арк. спр. 143-171).

Представником відповідача 16 березня 2020 року подано пояснення щодо питань, які виникають під час судового розгляду по справі (арк. спр. 173-175), які повернуто заявнику без розгляду за ухвалою від 16 березня 2020 року (арк. спр. 190, 194-195).

Також представником відповідача 23 березня 2020 року подано відзив на позовну заяву (арк. спр. 199-205) та пояснення, які виникають під час судового розгляду по справі (арк. спр. 221-227), які повернуто заявнику без розгляду згідно з ухвалами від 23 березня 2020 року (арк. спр. 232, 233).

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали уточнені позовні вимоги повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, уточненому позові.

Представник Військової частини заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що позивача звільнено з військової служби із дотриманням визначеної чинним законодавством процедури, за наслідками проведення службового розслідування, в ході якого встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який свідчить про службову невідповідність позивача. Також представник відповідача зауважив, що у наказах від 18 жовтня 2019 року № 160-РС та від 21 жовтня 2019 року № 220 помилково вказано, що позивача звільнено за підпунктом «ж» (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» замість підпункту «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», про що виданий наказ від 05 березня 2020 року № 45.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 91, 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

З копії паспорта громадянина України та картки фізичної особи - платника податків судом встановлено таку інформацію про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 7, 8).

Позивачем з Міністерством оборони України 01 грудня 2017 року укладений строковий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, згідно з умовами якого позивач взяла на себе обов`язок, зокрема, свято і неухильно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників); дорожити бойовою славою Збройних Сил України, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; знати та сумлінно виконувати службові обов`язки за посадами, які займатиме протягом строку Контракту, а також особливі обов`язки, визначені статутами Збройних Сил України (арк. спр. 10-11).

Згідно з наказом командира Військової частини від 05 березня 2018 року № 47 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 2 механізованого батальйону, з 05 березня 2018 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення (арк. спр. 12).

Згідно зі списком документів, в матеріалах службового розслідування за фактом порушення військової дисципліни солдатом ОСОБА_1 наявні такі документи: витяг з наказу про призначення службового розслідування, рапорт, актом проведення службового розслідування, пояснення підполковника ОСОБА_2 , пояснення старшого лейтенанта ОСОБА_3 , пояснення солдата ОСОБА_1 , службова характеристика на солдата ОСОБА_1 , службова картка солдата ОСОБА_1 , витяг з наказу про зарахування до списків частини, медична характеристика на солдата ОСОБА_1 , копія військового квитка, довідка № 1121, витяг з наказу про результати службового розслідування (арк. спр. 147-171).

Дослідженням матеріалів службового розслідування суд встановив, що службове розслідування за фактом порушення військової дисципліни солдатом ОСОБА_1 призначено наказом командира Військової частини від 16 жовтня 2019 року № 1874.

В ході службового розслідування з`ясовано, що 14 жовтня 2019 року о 16.00 солдат ОСОБА_1 була виявлена підполковником ОСОБА_2 у стані дуже схожим на алкогольне сп`яніння та доставлена до Курахівської міської лікарні, де був підтверджений факт знаходження військовослужбовця в стані алкогольного сп`яніння довідкою від 14.10.2019 № 1121 та поясненнями військовослужбовців.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила такі нормативно-правові акти: статтю 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 6, 11, 16, 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказ Міністерства оборони України від 30.04.2017 № 233 «Про заходи щодо попередження пияцтва та впровадження здорового способу життя».

За наслідками службового розслідування, проведеного у період з 16.10.2019 по 18.10.2019, командиром Військової частини прийнято рішення за порушення військової дисципліни, що привело до порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 6, 11, 16 та 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог наказу Міністра оборони України від 30.04.2017 № 233 «Про заходи щодо попередження пияцтва у Збройних Силах України», керуючись вимогами абзацу 1 статті 45 та підпункту «ж» статті 49 Дисциплінарного статуту, а також за схильність до вживання алкогольних напоїв на позивача накладено дисциплінарне стягнення «звільнити з військової служби за службову невідповідність», про що видано наказ від 18 жовтня 2019 року № 1895 «Про результати службового розслідування за фактом порушення військової дисципліни солдатом ОСОБА_1 ». Також цим наказом позивача позбавлено щомісячної премії за жовтень 2019 року; офіцеру, який проводить службове розслідування, скласти на солдата ОСОБА_1 адміністративний протокол за встановленими ознаками правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП, з подальшим направленням до відповідного судового органу (арк. спр. 168-169).

На підставі наказу командира Військової частини від 18 жовтня 2019 року № 1895, ОСОБА_1 , кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону, за наказом від 18 жовтня 2019 року № 160-РС звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (арк. спр. 13).

Згідно з наказом від 21 жовтня 2019 року № 220 військовослужбовця ОСОБА_1 , звільнену наказом від 18 жовтня 2019 року № 160-РС з військової служби у запас, з 21 жовтня 2019 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Біловодського РВК Луганської області. Цим наказом, серед іншого, позбавлено ОСОБА_1 щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в повному обсязі за жовтень 2019 року у розмірі 65 % від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01.10.2019 по 21.10.2019; наказано провести відрахування вартості обмундирування в сумі 4114,80 грн, обчисленій пропорційно часу, що закінчився до кінця строку носіння (арк. спр. 14).

Наказами командира Військової частини від 05 березня 2020 року № 29-РС та від 05 березня 2020 року № 45 внесені зміни до наказів від 18 жовтня 2019 року № 160-РС та від 21 жовтня 2019 року № 220 в частині підстави звільнення ОСОБА_1 з військової служби, а саме: пункт «ж» (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» змінено на пункт «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (арк. спр. 213зв., 214).

Постановою Мар`їнського районного суду Донецької області від 29 листопада 2019 року у справі № 237/6011/19 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3655 грн в дохід держави (арк. спр. 132-133).

Згідно з постановою Донецького апеляційного суду від 09 січня 2020 року у справі № 237/6011/19 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП постанову Мар`їнського районного суду Донецької області від 29 листопада 2019 року відносно ОСОБА_1 скасовано, прийнято нову постанову, якою провадження по справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП (арк. спр. 88-89, 134-135).

Крім того, представником позивача до матеріалів справи надано докази на підтвердження, що позивач була неодноразово нагороджена за особисту взірцевість у справі служіння Батьківщині, за участь в антитерористичній операції, за звитягу та вірність (арк. спр. 15, 16, 17).

Згідно з довідкою Військової частини від 18.02.2020 № 587 про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виданою ОСОБА_1 у серпні, вересні отримала грошове забезпечення в загальній сумі 20362,66 грн (арк. спр. 115).

За даними грошового атестату серії ЗУ № 268829, виданого Військовою частиною, позивачу виплачено такі види грошового забезпечення: оклад за військовим званням - 530,00 грн, до 21.10.2019 – 359,03 грн; посадовий оклад – 2740,00 грн, до 21.10.2019 – 1788,39 грн; надбавка за вислугу років – 25 %, до 21.10.2019 – 536,85 грн; щомісячні додаткові види грошового забезпечення: НОПС – 65 %, до 21.10.2019 – 1744,78 грн; премія – 0 %, до 21.10.2019 – 0,00 грн (арк. спр. 116).

Випискою по картці позивача за період з 01.09.2019 по 31.10.2019, виданою АТКБ «Приватбанк» підтверджено, що у вересні 2019 року позивачем отримано грошове забезпечення в сумі 16536,23 грн, у жовтні 2019 року – 32893,19 грн (арк. спр. 184).

Згідно з випискою по картці позивача за період з 01.08.2019 по 31.08.2019, виданою АТКБ «Приватбанк» підтверджено, що у серпні 2019 року позивачем отримано грошове забезпечення в сумі 26728,22 грн (арк. спр. 185).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII) військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону № 2232-XII форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина третя статті 24 Закону № 2232-XII).

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): через службову невідповідність (підпункт «д»); у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (підпункт «ж»).

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина сьома статті 26 Закону № 2232-XII).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі – Дисциплінарний статут), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з частинами першою, третьою статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Згідно з частинами першою, другою статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, шо на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (частина перша статті 84 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини першої статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (частина сьома статті 85 Дисциплінарного статуту).

Частинами першою та другою статті 86 Дисциплінарного статуту визначено, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці (стаття 96 Дисциплінарного статуту).

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).

Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 5 Статуту).

Статтею 6 Статуту визначено, що внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим.

Згідно зі статтею 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 241 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Кожний командир (начальник) зобов`язаний забезпечити у підпорядкованій йому частині (підрозділі) додержання військовослужбовцями правил особистої і громадської гігієни.

З вищевикладеного слідує, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є порушення військовослужбовцем військової дисципліни, що полягає, зокрема у розпиванні алкогольних напоїв, перебуванні у нетверезому стані на території військової частини тощо.

Як вже вище вказано, в ході службового розслідування встановлено, що 14 жовтня 2019 року о 16.00 солдат ОСОБА_1 була виявлена підполковником ОСОБА_2 у стані дуже схожим на алкогольне сп`яніння та доставлена до Курахівської міської лікарні, де був підтверджений факт знаходження військовослужбовця в стані алкогольного сп`яніння довідкою від 14.10.2019 № 1121 та поясненнями військовослужбовців.

На ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за встановленими ознаками, передбаченими статтею 172-20 КУпАП, який направлено до суду для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Частинами першою та третьою статті 172-20 КУпАП визначено, що розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння - тягнуть за собою накладення штрафу від сімдесяти до ста сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до п`яти діб.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п`ятнадцяти до двохсот вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.

Однак, згідно з постановою Донецького апеляційного суду від 09 січня 2020 року у справі № 237/6011/19 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, закрито провадження по справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП (арк. спр. 88-89, 134-135).

Згідно з частиною шостою статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене суд вважає звільненими від доказування обставини щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП.

Зважаючи на що, суд відхиляє як безпідставні встановлені службовим розслідуванням обставини щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння на території військової частини, несення нею військової служби у стані алкогольного сп`яніння тощо.

Твердження представника відповідача, що дисциплінарне стягнення накладено на ОСОБА_1 не за вчинення адміністративного правопорушення, а за порушення військової дисципліни, судом також відхиляються, оскільки, як вказано у наказі від 18 жовтня 2019 року № 1895, порушення військової дисципліни полягає у перебуванні на службі в нетверезому стані.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю в діях позивача порушення військової дисципліни, судом встановлено, що на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення накладено безпідставно. Відповідно й подальше виконання накладеного дисциплінарного стягнення є безпідставним.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки відсутність в діях позивача порушення військової дисципліни є безумовною підставою для задоволення позову в цій частині позовних вимог, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Зважаючи на вищевикладене, вимоги позивача в частині скасування наказів командира Військової частини від 18 жовтня 2019 року № 160-РС та від 21 жовтня 2019 року № 220 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак, в цій частині вимог, суд з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись положеннями частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини від 18 жовтня 2019 року № 1895, оскільки цей наказ став підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних наказів та саме цим наказом на позивача накладено дисциплінарне стягнення.

Також, зважаючи на конструкцію, визначену пунктом 2 частини другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне обрати в цій частині позовних вимог належний спосіб захисту, а саме визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини від 18 жовтня 2019 року № 160-РС та від 21 жовтня 2019 року № 220, а не тільки скасувати, як цього вимагає представник позивача.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як наслідок задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, його подальшу реалізацію, тобто звільнення позивача з військової служби без законних підстав, задоволенню підлягає й похідна позовна вимога про поновлення позивача на посаді, з якої відбулося її незаконне звільнення.

Що стосується вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо звільнення позивача та виключення її зі списків особового складу, тобто дій, що вчинені відповідачем при прийнятті рішень про накладення та реалізацію дисциплінарного стягнення, суд вважає, що такі дії жодним чином не порушують права позивача, тому визнання їх протиправними жодним чином не сприятиме відновленню порушених прав позивача, відповідно у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавку за вислугу років;

підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;

надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;

доплати за науковий ступінь та за вчене звання;

премію;

морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;

одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;

інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 7 розділу І Порядку № 260, серед іншого визначено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 розділу ХХХІ Порядку № 260 грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, грошове забезпечення виплачується до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту.

Пунктом 9 розділу ХХХІ Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижчеоплачувану посаду визнані незаконними та які у зв`язку з цим поновлені на військовій службі (посаді) на підставі рішення повноважного органу (керівника), який прийняв рішення про таке поновлення та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, недоотримане грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді виплачується військовослужбовцю за місцем перебування на грошовому забезпеченні.

До розрахунку грошового забезпечення у такому разі включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за займаною штатною посадою до звільнення або переміщення на нижчеоплачувану посаду.

Одноразові додаткові види грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не виплачуються.

З системного аналізу положень Порядку № 260 слідує, що позивачу, як військовослужбовцю, рішення про звільнення якої з військової служби визнається незаконним та скасовується та яка у зв`язку з цим поновлюється на військовій службі, має бути виплачено грошове забезпечення, неотримане за час вимушеного прогулу, розрахунок якого має здійснюватися виходячи з щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» пункту 1 Порядку № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

При цьому, спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює обчислення середньоденного розміру грошового забезпечення є Порядок № 260, пунктом 7 розділу І якого, серед іншого, визначено, що середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу здійснюється з щомісячних основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років) та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія).

За загальним правилом суд при винесенні рішенні про поновлення особи на роботі (службі) має одночасно прийняти рішення про виплату середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, здійснивши відповідний розрахунок належної до виплати суми.

Однак, у даному випадку, внаслідок невиконання відповідачем вимог ухвал суду щодо надання в матеріали справи довідки про заробітну плату ОСОБА_1 по видам доходу за останні 2 календарні місяці, що передували звільненню, із зазначенням у довідці фактично відпрацьованих днів у кожному місці, суд позбавлений можливості здійснити розрахунок суми середнього грошового забезпечення, належного до виплати позивачу.

Так, надана відповідачем до матеріалів справи довідка містить відомості про розмір грошового забезпечення позивача за серпень та вересень 2019 року, які у повній мірі не узгоджуються з виписками по картковому рахунку позивача про отриманий позивачем у вказаному періоді дохід від відповідача. При цьому, виписки по картковому рахунку позивача не містять відомостей про складові (щомісячні основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення) виплаченого позивачу грошового забезпечення, що унеможливлює здійснення судом обрахунку розміру середнього грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу.

Відповідно, у даному випадку, суд вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22 жовтня 2019 року по 23 березня 2020 року з урахуванням вищевикладених висновків суду щодо формули такого розрахунку.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення на її користь моральної шкоди у сумі 80000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом, яке встановлено у статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 Цивільного кодексу України).

Однак позивачем до суду не надано жодних доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру (завдання моральної шкоди), а також доводять причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову.

Так, позивач пов`язує факт заподіяння їй моральних страждань, що призвели до захворювання позивача та витрат на лікування, з обставинами складання на неї негативної службової характеристики, що містить неправдиві відомості про позивача.

Однак з огляду на заявлені позивачем позовні вимоги, від вирішення яких залежить вирішення такої похідної вимоги, як стягнення моральної шкоди, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує такі позовні вимоги, судом встановлено, що дії відповідача щодо складання негативної характеристики, з якою позивач висловлює свою незгоду, не є предметом позову у даній справі.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що така вимога є необґрунтованою та у її задоволенні слід відмовити.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно з пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Зважаючи на вказані вище положення, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону військової частини А0666 підлягає негайному виконанню.

Що стосується зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, то рішення в цій частині не вважається рішенням про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у розумінні пункту 2 частини першої статті 371 КАС України, оскільки у даному випадку суд не розраховує належну до виплати позивачу суму грошового забезпечення, а спонукає відповідача до вчинення таких дій. Тобто, рішення суду в цій частині є рішенням зобов`язального характеру.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А0666 Міністерства оборони України (зареєстроване місцезнаходження: 67570, Одеська область, Лиманський район, селище міського типу Чорноморське; фактичне місцезнаходження: 85216, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Мечнікова, будинок 16, код за ЄДРПОУ 07805221) про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А0666 від 18 жовтня 2019 року № 1895 «Про результати службового розслідування за фактом порушення військової дисципліни солдатом ОСОБА_1 ».

Визнати протиправним та скасувати наказ командира 28 окремої механізованої бригади оперативного командування «Південь» військової частини А0666 від 18 жовтня 2019 року № 160-РС в частині звільнення з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) солдата ОСОБА_1 , кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А0666 Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 21 жовтня 2019 року № 220 в частині виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 21 жовтня 2019 року військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_1 , кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону військової частини А0666, й направлення останньої для зарахування на військовий облік до Біловодського РВК Луганської області; позбавлення щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в повному обсязі за жовтень 2019 року; проведення відрахування вартості обмундирування в сумі 4114,80 грн, обчисленій пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.

Поновити ОСОБА_1 на посаді кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону військової частини А0666.

Зобов`язати Військову частину А0666 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22 жовтня 2019 року по 23 березня 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 02 квітня 2020 року.

Суддя К.О. Пляшкова