Рішення № 88573367, 31.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 березня 2020 року (о 15 год. 45 хв.)Справа № 0840/2719/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), третя особа: Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69044, м.Запоріжжя, майдан Профспілок, 5) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), третя особа: Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області у якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.05.2018 та зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення допомоги за листками непрацездатності, виданими внаслідок отримання позивачем травм 08.04.2018.

На обґрунтування позову зазначено, що позивач з 08.04.2018 по 25.05.2018 знаходився на стаціонарному лікуванні, внаслідок отриманих травм. Зазначає, що травми ним отримані через протиправні дії іншої особи. Проте, відповідач рішенням від 29.05.2018 відмовив в призначені допомоги за листами непрацездатності, мотивуючи свою відмову тим, що позивач під час отримання травм 08.04.2018 знаходився у стані алкогольного сп`яніння. Позивач не погоджується із такою позицією відповідача та зазначає, що відсутній причино-наслідковий зв`язок між отриманою травмою та алкогольним сп`янінням. Позивач став потерпілою особою внаслідок злочинних дій. Вважає, що відповідач порушив право позивача на отримання допомоги по тимчасовій втраті працездатності.

Ухвалою суду від 17.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 08.08.2018.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду відповідь на відзив, у якому зазначає, що допомога по тимчасовій втраті працездатності не надається у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного сп`яніння або дій, пов`язаних із таким сп`янінням. У цьому випадку має місце невиробнича травма, позивачеві були нанесені тілесні ушкодження на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. При цьому під час отримання травми позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому травма позивача пов`язана зі станом алкогольного сп`яніння.

Протокольною ухвалою суду від 11.09.2018 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 11.09.2018. У судовому розгляді справи оголошувалась перерва до 08.10.2018.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача та третьої особи проти позовних вимог заперечували.

Ухвалою суду від 08.10.2018 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя у справі №333/2811/18.

Ухвалою суду від 23.03.2020 провадження у справі поновлено. Судове засідання призначено на 30.03.2020.

Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлені належним чином.

Позивач 30.03.2020 надав суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача надіслав суду клопотання про зупинення провадження у справі для примирення сторін.

Суд таке клопотання залишає без задоволення, оскільки суд зупиняє провадження у справі в разі звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу на примирення.

Позивач не висловив бажання про надання часу для примирення із відповідачем.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Так, судом встановлено, що позивач працює на посаді начальника відділу контрольно-перевірочної роботи №2 управління внутрішнього аудиту на фінансового контролю Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Позивач у період з 08.04.2018 по 23.04.2018 перебував на стаціонарному лікування (листок непрацездатності № НОМЕР_2 ), а у період з 24.04.2018 по 25.05.2018 - на амбулаторному лікування (листок непрацездатності № НОМЕР_3 ) (а.с.11-12).

29.05.2018 Комісія Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, розглянувши питання щодо призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрахованим особам, зокрема, ОСОБА_1 , відмовила в призначенні допомоги по тимчасовій втраті працездатності (а.с.8-10).

Підставою для такої відмови відповідав зазначив п.5 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого допомога по тимчасовій непрацездатності не надається у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням.

Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся до суду із цим позовом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №1105-XIV) відповідно Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування загальнообов`язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1105-XIV, основними завданнями Фонду та його робочих органів є:

1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування;

2) надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону;

3) профілактика нещасних випадків;

4) віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності;

5) проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний) підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання для віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності;

6) здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності;

7) здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду;

8) аналіз та прогнозування надходження коштів від сплати єдиного внеску.

Водночас, згідно із пунктом 1 частини другої статті 10 Закону №1105-XIV Фонд зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Як передбачено частиною першою статті 19 Закону №1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи, якщо інше не передбачено законом.

За змістом частини першої статті 30 Закону №1105-XIV матеріальне забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи.

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2 30 Закону №1105-XIV).

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (частина третя статті 30 Закону №1105-XIV).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом (ч. 1 ст. 31 Закону №1105-XIV).

При цьому статтею 23 Закону №1105-XIV визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Так, відповідно до п.5 ч.1 ст.23 цього Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням.

Отже, відповідач відмовив позивачу у надання допомоги по тимчасовій втраті працездатності через той факт, що під час отримання позивачем травм 08.04.2018 останній знаходився у стані алкогольного сп`яніння.

З цього приводу суд зазначає наступне.

08 листопада 2019 року Комунарський районний суд м. Запоріжжя виніс вирок у справі № 333/2811/18 відносно обвинуваченого ОСОБА_2 . Вказаним вироком ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Зокрема, судовим рішення встановлено, що ОСОБА_2 . Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, – умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, відносно ОСОБА_1 , а саме: «…08 квітня 2018 року, ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_1 , маючи прямий умисел на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, тримаючи в правій руці невстановлений в ході досудового слідства предмет, який має колюче-ріжучі властивості, наніс останньому не менше двох ударів в область лівої частини тулубу, чим згідно з висновком судово-медичної експертизи № 625 від 03.05.2018 року спричинив потерпілому ОСОБА_1 рану в верхній третині лівого стегна по передньо-зовнішній поверхні, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, і рану на лівій передньо-боковій поверхні черевної стінки, з наскрізним пораненням сигмовидної кишки, з черевною гематомою, яка ускладнилась кровотечею у черевну порожнину, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння…».

Отже, зі змісту вказаного вироку вбачається, що позивач отримав 08.04.2018 травму, результатом якої стала тимчасова втрата працездатності внаслідок того, що відносно позивача скоєний злочин іншою особою.

Відповідно до змісту листа Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.02.2009 №04-29-352, якщо застрахована особа надала для призначення допомоги листок непрацездатності з позначкою "алкогольне сп`яніння", комісія із соціального страхування підприємства, установи, організації повинна вжити необхідних заходів для з`ясування причин і обставин, за якими ця особа отримала травму або захворювання, що призвело до його тимчасової непрацездатності, і прийняти відповідне рішення. В даному випадку доцільно оформляти у вигляді додатку до протоколу засідання комісії пояснення, довідки, інші матеріали, що свідчать про обґрунтованість прийнятого комісією рішення

Також, відповідно до змісту листа Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з травмою, що сталася внаслідок алкогольного сп`яніння» від 07.10.2011 №2966-07 якщо застрахована особа надала для призначення допомоги листок непрацездатності з позначкою "алкогольне сп`яніння", комісія із соціального страхування підприємства, установи, організації повинна вжити необхідних заходів для з`ясування причин і обставин, за якими ця особа отримала травму або захворювання, що призвело до його тимчасової непрацездатності та встановити наявність причинного зв`язку травми з вживанням алкоголю. Якщо такий зв`язок встановлено, комісія приймає рішення про відмову в наданні допомоги. У випадку, коли травма не пов`язана з вживанням алкоголю, допомога надається на загальних підставах. В даному випадку комісії із соціального страхування підприємства, установи, організації доцільно долучати у вигляді додатка до протоколу засідання комісії пояснення, довідки, інші матеріали, що свідчать про обґрунтованість прийнятого нею рішення.

Суд вважає, що у даному випадку відсутній причинний зв`язок отриманою позивачем травмою з вживанням алкоголю, оскільки позивач став жертвою вчиненого щодо нього злочину. Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/2811/18 від 08 листопада 2019 року не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про той факт, що позивач, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння вчиняв будь-які дії, наслідком яких стало отримання ним травми. Навпаки, вироком чітко встановлено про вчинення відносно позивача злочину.

Ураховуючи викладене суд вважає, що комісія відповідача під час розгляду питання щодо призначення позивачу допомоги по тимчасовій втраті працездатності формально підійшла до розгляду такого питання, оскаржуване рішення не містить жодних доказів про його обґрунтованість.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що рішення відповідача, оформлене протоколом №25 засідання комісії із соціального страхування від 29.05.2018 в частині відмови позивачу у призначенні допомоги по тимчасовій втраті працездатності є необґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу допомоги за листками непрацездатності, виданими внаслідок отримання позивачем травм 08.04.2018, то суд зазначає наступне. Вказане питання є виключним правом створеної відповідачем комісії. Суд не може втручатися у дискреційні повноваження іншого органу та заміняти його. Тож зобов`язання відповідача прийняти те чи інше рішення, за результатами розгляду заяви позивача, буде втручанням суду в дискреційні повноваження, що є недопустимим.

Таким чином, з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути питання щодо призначення позивачу допомоги по тимчасовій втраті працездатності по листках непрацездатності АДГ №697859 та АДЛ№066081, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні щодо відсутності причинного зв`язку між отриманою позивачем травмою та станом алкогольного сп`яніння.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України). Відповідно до приписів статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 528,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), третя особа: Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69044, м.Запоріжжя, майдан Профспілок, 5) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії із соціального страхування головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.05.2018, оформлене протоколом №25, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій втраті працездатності по листках непрацездатності АДГ №697859, АДЛ №066081.

Зобов`язати комісію із соціального страхування головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій втраті працездатності по листках непрацездатності АДГ№697859 та АДЛ№066081, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення щодо відсутності причинного зв`язку між отриманою 08.04.2018 ОСОБА_1 травмою та станом алкогольного сп`яніння.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 528,60 грн. (п`ятсот двадцять вісім гривен 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 31.03.2020

Суддя Ю.В. Калашник