Рішення № 88573240, 01.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2020 року Справа № 280/1253/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії з 01.03.2017 по теперішній час;

2) зобов`язати відповідача здійснити виплату позивачу пенсії згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713, починаючи з 01.03.2017 по теперішній час без обмежень граничного розміру пенсії, з урахуванням проведених виплат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). На виконання положень Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (далі - Порядок №418) відповідач перерахував пенсію позивача, внаслідок чого, розмір пенсії з 01.03.2017 склав 13 022,96 грн., з 01.03.2018 - 17 825,91 грн., з 01.03.2019 - 22 161,52. Разом з тим, за вказаний період фактично пенсія виплачена у меншому розмірі, а саме: у 2017 році виплачувалась пенсія у розмірі 10 740,00 грн., з 01.01.2018 - у розмірі 13 730,00 грн., з 01.07.2018 - у розмірі 14 350,00 грн., з 01.03.2019 - у розмірі 14 970,00 грн., з 01.07.2019 - у розмірі 15 640,00 грн., та з 01.12.2019 - у розмірі 16 380,00 грн. На відповідну заяву позивача, Управління повідомило, що у відповідності до статті 85 Закону №1788-XII максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. На думку позивача, застосування обмеження граничного розміру його пенсії є протиправним, оскільки положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), якими обмежено граничний розмір пенсії, не поширюється на осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності даним Законом №3668-VI. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02.03.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою суду від 02.03.2020 витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідач позов не визнав, 17.03.2020 подав до суду документи на виконання вимог ухвали про витребування доказів (вх.№12449) та відзив на позовну заяву (вх.№12468), в якому зазначає, що відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та частини 3 статті 85 Закону №1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Вказані норми є чинними та підлягають застосуванню Управлінням. Звертає увагу, що розмір пенсії підлягає обмеженню максимальним розміром незалежно від часу її призначення. Крім того, вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.03.2017 по 24.08.2019, у зв`язку з чим просить залишити без розгляду позов у цій частині, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

З 21.03.1980 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956.

Як вбачається з листа Управління від 26.12.2019 №57/М-9 та не заперечується позивачем, з 07.12.1999 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотного екіпажу повітряних суден у відповідності до Закону №1788-XII.

Позивач звернувся до Управління із заявою від 24.12.2019, у якій просив надати роз`яснення про причини невиплати йому пенсії у повному обсязі, та надати розрахунок його пенсії за період з 01.03.2017, з 01.03.2018, та з 01.03.2019.

Листом від 26.12.2019 №57/М-9 Управління надало відповідь, у якій з посиланням на статтю 85 Закону №1788-XII зазначило, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. До листа додано документи про розмір пенсії позивача за спірний період, а саме, розпорядження №139085 від 26.12.2019, та протокол призначення пенсії від 26.12.2019.

З вищевказаних документів вбачається, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача: з 01.03.2017 розмір пенсії становить 13 022,96 грн., однак виплату пенсії обмежено сумою 10 740,00 грн; з 01.03.2018 розмір пенсії становить 17 825,91 грн., однак виплату пенсії обмежено сумою 13 730,00 грн; з 01.03.2019 розмір пенсії позивача становить 22 161,52 грн., однак виплату обмежено сумою 14 970,00 грн.

Отже, виплата пенсії позивачу здійснювалася з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, встановленого статтею 85 Закону №1788-XII.

Не погоджуючись з обмеженням максимального розміру пенсії до виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами №1788-ХІІ та №1058-IV.

Частиною 3 статті 53 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону від 07.12.1999) встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

За приписами статті 54 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, у яких вони зайняті.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень статті 54 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.07.1992 №418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу», якою крім іншого, затверджено Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (далі - Порядок №418).

Відповідно до пункту 1 Порядку №418 пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу, безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності, підприємства, організації, де вони працюють.

Відповідно до положень абзаців 8 та 9 пункту 7 цього Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713) заробіток для обчислення пенсій працівникам льотно-випробного складу визначається в такому порядку: в) у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, чинним законодавством, зокрема Порядком №418, розробленим та затвердженим Кабінетом Міністрів України на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення, середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.

На момент призначення позивачеві пенсії норми Закону №1788-ХІІ, зокрема стаття 85 цього Закону, не містили приписів про обмеження максимального розміру пенсії.

Таке обмеження вперше запроваджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI, відповідно до пункту 42 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» якого, статтю 85 Закону №1788-ХІІ доповнено частиною третьою такого змісту: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також відповідно до підпункту 8 пункту 35 вказаного Закону №107-VI частину 3 статті 27 Закону №1058-IV викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону».

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі №1-28/2008 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

У подальшому Законом №3668-VI частину 3 статті 85 Закону №1788-ХІІ викладено у наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом №3668-VI також було змінено статтю 27 Закону №1058-IV, а саме, частину 3 статті 27 викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24.12.2005 (далі - Закон №911-VІІІ) частину 3 статті 85 Закону №1788-ХІІ та частину 3 статті 27 Закону №1058-IV доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

При цьому пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №911-VІІІ визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) внесені зміни у частину 3 статті 85 Закону №1788-XII, та у частину 3 статті 27 Закону №1058-IV, а саме, - слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінені словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Отже, частина 3 статті 85 Закону №1788-ХІІ та частина 3 статті 27 Закону №1058-IV викладені в редакції Закону №3668-VI зі змінами, внесеними згідно із Законами №911-VIII та №1774-VIII.

В той же час, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Крім того, пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року.

Як встановлено з матеріалів справи, пенсія за вислугу років позивачу призначена до набрання чинності змінами, запровадженими Законом №3668-VI, а також - до внесення змін у частину 3 статті 27 Закону №1058-IV та частину 3 статті 85 Закону №1788-ХІІ Законами №911-VIII та №1774-VIII.

З урахуванням зазначених вище положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, наведене є підставою для висновку про те, що обмеження пенсії максимальним розміром на позивача не розповсюджується.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 15.04.2019 у справі №127/4270/17, від 12.11.2019 року у справі №360/1428/17.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), заява №17767/08, пункт 72, від 19.06.2012).

Європейський Суд з прав людини наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2004 від 17.03.2004 року, № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року, № 8-рп/99 від 06.07.1999 року, № 5-рп/2002 від 20.03.2002 року, №20-рп/2004 від 01.12.2004 року).

Так, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Оскільки перерахунок пенсії позивача пов`язаний з переглядом вже призначеної пенсії, при визначенні її розміру не може бути застосовано законодавство, яке прийняте пізніше, крім випадків, коли у зв`язку із законодавчими змінами відбувається покращення становища позивача.

Таким чином, обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 із посиланням на зміни у пенсійному законодавстві, норми якого на нього не поширюються, є безпідставним, а тому дії відповідача щодо застосування у спірних правовідносинах обмеження граничного розміру пенсії при виплаті пенсії позивачу є протиправними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Управління здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 березня 2017 року без обмеження граничним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за загальним правилом встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Це правило застосовується, якщо іншими законами не встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини органу Пенсійного фонду.

Необхідними умовами застосування зазначених положень спеціальних законів є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій.

Суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи пенсія позивачу була нарахована у повному обсязі, однак обмежений її розмір до виплати. Отже, враховуючи висновки суду про протиправність дій органу Пенсійного фонду щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , у спірних правовідносинах підлягає застосуванню спеціальний строк, визначений статтею 46 Закону №1058-IV.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.03.2020 у справі 620/2469/19.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 1 березня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року без обмеження граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено та підписано 01 квітня 2020 року.

Суддя М.О. Семененко