Рішення № 88573038, 03.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року Справа № 160/181/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить з урахуванням уточненого позову визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу ( недоїмки) та штрафу від 11.11.2019 року № Ф-5129-57, зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 26 539,26грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 12.07.2011 року йому було видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2340. Вказане свідоцтво надає право, а не обов`язок займатися адвокатською діяльністю. В період з січня 2017 року позивач, як фізична особа, реалізував себе не як самозайнята особа, а як найманий працівник, уклавши трудовий договір. Зазначає, що він не займається підприємницькою діяльністю, не отримує будь-який дохід від такої діяльності, не є самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, а тому не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок. Крім того, вказав, що працював та отримував заробітну плату, де підприємствами нараховувався і сплачувався єдиний внесок з його заробітку. Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки).

Відповідачем до суду надано письмовий відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, на підставі вищезазначеного, податковий орган вважає, що вимога від 11.11.2019 року № Ф-5129-57 є законною, оскільки позивачем податкова звітність не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплатити суму єдиного соціального внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року адміністративний позов залишено без руху, позивачем у встановлений судом строк усунено недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.07.2011 року на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ( протокол №7) отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2340.

Відповідно даних трудової книжки ОСОБА_1 з 03.01.2017 року по 30.03.2018 року перебував на посаді директора юридичного департаменту ПАТ «Телевізійна служба Дніпропетровська».

Судом також встановлено перебування позивача з 12.06.2018 року по 12.06.2019 року на посаді менеджера ПАТ «НСТУ «Дніпропетровська регіональна дирекція».

11 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5129-57 у сумі 27 049,26грн., з яких сума недоїмки становить 26 539,26 грн., сума штрафу становить 510 грн.

Правомірність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5129-57 у сумі 27 049,26грн. є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини 8 вказаної статті Закону №2464-VІ, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять, у тому числі адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення професійної діяльності, яку особа не здійснює, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, самозайняті особи. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від професійної діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Судом встановлено, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник. Так, ОСОБА_1 у спірний період перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Телевізійна служба Дніпропетровська» починаючи з 03.01.2017 року по 30.03.2018 року та в період з червня 2018 року працює, як найманий працівник в філії «Дніпровська регіональна дирекція» Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

Згідно наявних у матеріалах справи Індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2004-2019 роки вбачається, що роботодавець позивача щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати за місяць.

Доказів того, що позивач звертався до податкового органу щодо реєстрації його в якості самозайнятої особи адвоката, що він здійснював адвокатську діяльність, як само зайнята особа та отримував від неї прибуток, відповідачем не надано.

Таким чином, оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховував та сплачував роботодавець, у розмірі не менше мінімального, суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, оскільки фактично позивач є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Верховного суду України від 05 березня 2020 року у справі № 824/509/13-а.

Окремо суд звертає увагу на відсутність у позивача, як найманого працівника,з підстав наведених вище, обов`язку щодо подання декларації з єдиного внеску та, відповідно необґрунтованість застосування штрафних санкцій за їх неподання.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 26 539,26грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 Розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9 11 цього розділу; є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі. У випадку, зазначеному в абзаці другому цього пункту, вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми боргу (недоїмки).

За таких обставин вимога щодо зобов`язання здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску є передчасною, оскільки таке коригування прямо передбачено нормами діючого законодавства у разі скасування або зміни вимоги за рішенням суду.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що основну позовну вимогу судом задоволено, а позовна вимога про зобов`язання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 26 539,26 грн. є похідною, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу- задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу ( недоїмки) та штрафу від 11.11.2019 року № Ф-5129-57.

В решті позовних вимог-відмовити.

Судовий збір у розмірі 840,80 грн. стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок його бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 03 квітня 2020 року.

Суддя С.І. Озерянська