Ухвала суду № 88572780, 03.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 квітня 2020 року Справа № 160/2700/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 03.03.2020 року № 65 та поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 03.03.2020 року № 37-кт та поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки начальника Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області.

Адміністративний позов ОСОБА_1 не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 12.03.2020 року був залишений без руху шляхом надання суду:

- виправлену редакцію позовної заяви із викладом позовних вимог у відповідності до обставин, що викладені у позові;

- належним чином завірених копій доданих до позовної заяви документів.

02.04.2020 року у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Разом з позовом ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про відвід судді Лозицькій І.О., обґрунтовуючи її своєю незгодою з процесуальними рішеннями суду щодо винесення ухвали від 12.03.2020 року про відмову у забезпеченні позову та ухвали від 12.03.2020 року про залишення позовної заяви без руху. З огляду на викладене, позивач вважає, що є всі підстави заявити відвід судді Лозицькій І.О., на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, у зв`язку з порушенням суддею права на звернення до суду та обрання способу судового захисту, передбаченого ст. 5 КАС України.

Суд, вивчивши та оцінивши доводи позивача, проаналізувавши норми КАС України, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, тобто з урахуванням змін, внесених до ст. 40 КАС України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 року № 460-IX), якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно ч. 11 ст. 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Таким чином, у зв`язку з тим, що заява позивача про відвід судді Лозицькій І.О. надійшла до суду разом з виправленою редакцією позовної заяви та провадження у справі не було відкрито раніше, то на підстав викладених вище норм КАС України, суд вирішив розглянути заяву про відвід судді в порядку письмового провадження.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Так, у заяві про відвід судді позивач посилається на порушення суддею права позивача на звернення до суду та обрання способу судового захисту, які передбачені ст. 5 КАС України.

Аналізуючи підстави поданої заяви про відвід, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 Конвенції" від 17.07.1997 року, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 року, "для того, щоб встановити, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (2) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності".

Водночас, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії".

Суд наголошує, що при вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя може бути небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та п. 58 рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" від 07.08.1996 року).

Як зазначалося вище, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Тому, для відведення судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Суд, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, фактично в заяві зазначено про незгоду з процесуальними рішеннями судді щодо відмови у забезпеченні позову та щодо залишення позовної заяви без руху.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Тому, на виконання вимог КАС України, суд, враховуючи, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, ухвалою суду від 12.03.2020 року позивачу був наданий строк для усунення недоліків позовної заяви та позовну заяву було залишено без руху. При цьому, позивач, погодившись з ухвалою суду від 12.03.2020 року про залишення позовної заяви без руху, виконав вимоги суду та усунув виявлені судом недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Також, суд зазначає, що за відомостями з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Дніпропетровського окружного адміністративного суду, на ухвалу суду від 12.03.2020 року про відмову у забезпеченні позову, 17.03.2020 року представником позивача була подана апеляційна скарга. Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року, справа № 144зп-20/160 (суддя - Віхрова В. С.), було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви. Проте, вказану ухвалу суду позивач не оскаржувала в апеляційному порядку.

Тобто, з заяви про відвід судді вбачається, що позивач не згодна з процесуальними рішеннями суду.

Так, частиною 4 ст. 36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно, думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Тому, враховуючи, що заява про відвід ґрунтується лише на суб`єктивних сумнівах позивача у неупередженості суду, а переконливих підстав для таких сумнівів позивачем не наведено, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відводу судді, оскільки доводи позивача зводяться до незгоди з ухвалами суду про відмову у забезпеченні позову та про залишення позовної заяви без руху. З огляду на це, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про відвід судді Лозицької І.О.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 36-40, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицької І. О. в адміністративній справі № 160/2700/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування наказів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Лозицька