Ухвала суду № 88571992, 20.03.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20 березня 2020 року

м. Черкаси справа № 925/819/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого – судді Довганя К.І., суддів Дорошенка М.В. та Скиби Г.М., з секретарем судового засідання Олексенко Т.В., за участю представників сторін: скаржника – Леонічева Д.В. адвокат за довіреністю, стягувача - Якушенко В.А. за довіреністю, третьої особи – Гурбанова Г.Н. за довіреністю, державного виконавця (відділ ДВС) – не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси скарги Публічного акціонерного товариства “Азот” від 05.02.2020 №501-06/57 на постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Озадовського Р.Ю. у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до публічного акціонерного товариства "АЗОТ", третя особа на боці позивача Фонд державного майна України про стягнення 718 090 453,55грн.

ВСТАНОВИЛИ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 у даній справі позов задоволено частково та стягнено з відповідача на користь позивача 618 675 504,77 грн. за спожиту активну електричну енергію за період з 01.08.2016 по 01.06.2017, 87475,58 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 32601205,15 грн. інфляційних, 6524519,27 грн. 3 % річних, 551042,52 грн. за послуги з перетікання реактивної електричної енергії за період з 01.02.2017 по 01.06.2017, 240000,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 скасовано, прийняте нове рішення, яким позов задоволено повністю.

24.07.2018 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 господарським судом виданий наказ, згідно якого: стягнути з публічного акціонерного товариства “Азот” на користь публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” – 618675504,77 грн. основного боргу за активну електричну енергію, 17485511,64 грн. пені, 9201584,09 грн. 3% річних, 54124368,93 грн. інфляційних втрат, 551042,52 грн. боргу за послуги за перетікання реактивної електричної енергії, 40185,41 грн. пені на борг за перетікання реактивної електричної енергії, 105608,29 грн. інфляційних втрат, 23446,59 грн. 3% річних, 17858864,99 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії протягом червня 2016 - грудня 2016 року, 24336,32 грн. заборгованості за перевищення граничної величини споживання електричної потужності за грудень 2016 року, 240000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2019 задоволено та затверджено мирову угоду, укладену сторонами 22.03.2019.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу Фонду державного майна України задоволено, ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі № 925/819/17 скасовано, у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення відмовлено. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на сторін порівну.

18.12.2019 на виконання Постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 видано накази та направлено на адресу Фонду державного майна України.

06.02.2020 від боржника – Публічного акціонерного товариства “Азот” надійшла скарга на постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Озадовського Р.Ю. про перевірку виконавчого провадження ВП №56922143 від 24.12.2019, в якій заявник просить суд:

1. Визнати неправомірною та скасувати постанову заступника директора Департаменту – начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. про перевірку виконавчого провадження ВП №56922143 від 24.12.2019.

2.Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №56922143 від 24.12.2019.

В обґрунтування скарги скаржник вказує на те, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відновлення виконавчого провадження від 24.12.2019 ВП №56922143, яка винесена на виконання неправомірної постанови про перевірку виконавчого провадження ВП №56922143 від 24.12.2019, не відповідає положенням ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» та порушує законні права ПАТ «Азот».

Представник заявника в судовому засіданні підтримала скаргу на дії ДВС та просила її задовольнити.

Представник стягувача у судовому засіданні та у відзиві на скаргу заперечував з підстав викладених у відзиві.

Заперечення стягувача вмотивовані тим, що прохальна частина скарги містить вимогу про визнання неправомірною та скасувати постанову заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про перевірку виконавчого провадження ВП № 56922143 від 24.12.2019.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Дана норма ГПК України при розгляді скарги дає суду можливість виключно визнати рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язати усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином вимога Відповідача про скасування судом постанови заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про перевірку виконавчого провадження ВП № 56922143 від 24.12.2019 є необгрунтованою та не підлягає до задоволення.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в засідання не з`явився, однак направив суду відзив на скаргу у якому проти скарги заперечував. Заперечення вмотивовано тим, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі -відділ) перебуває зведене виконавче провадження № 59959397, де боржником є Публічне акціонерне товариство «Азот», яке станом на сьогоднішній день складається з 26 виконавчих проваджень в тому числі з:

- виконавчого провадження № 56922143 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області №925/819/17 від 24.07.2018 про стягнення з публічного акціонерного товариства "Азот" (м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код 00203826) на користь публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код 22800735) - 618 675 504,77 грн. (шістсот вісімнадцять мільйонів шістсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот чотири грн. 77 коп.) основного боргу за активну електричну енергію, 17 485 511,64 грн. (сімнадцять мільйонів чотириста вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот одинадцять грн. 64 коп.) пені, 9 201 584,09 грн. (дев`ять мільйонів двісті одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири грн. 09 коп.) 3% річних, 54 124 368,93 грн. (п`ятдесят чотири мільйони сто двадцять чотири тисячі триста шістдесят вісім грн. 93 коп.) інфляційних втрат, 551042,52 грн. (п`ятсот п`ятдесят одна тисяча сорок дві грн. 52 коп.) боргу за послуги за перетікання реактивної електричної енергії, 40 185,41 грн. (сорок тисяч сто вісімдесят п`ять грн. 41 коп.) пені на борг за перетікання реактивної електричної енергії, 105 608,29 грн. (сто п`ять тисяч шістсот вісім грн. 29 коп.) інфляційних втрат, 23 446,59 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок шість тисяч грн. 59 коп.) 3% річних, 17 858 864,99 грн. (сімнадцять мільйонів вісімсот п`ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 99 коп.) заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії протягом червня 2016 - грудня 2016 року, 24 336,32 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять шість грн. 32 коп.) заборгованості за перевищення граничної величини споживання електричної потужності за грудень 2016 року, 240 000,00 грн. (двісті сорок тисяч) судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Отже, Скаржник є боржником у зведеному виконавчому провадженні № 59959397 за рішеннями судів, які видані за різними правилами судочинства.

Так, у постановах від 14.03.2018 по справі № 660/612/16-ц, від 17.10.2018 по справі №927/395/13, від 17.10.2018 №5028/16/2/2012 (в Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстровані 28.03.2018, 26.10.2018 та 06.11.2018 за №73001394,. № 77393454 і № 77607634 відповідно) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 КАС України.

Таким чином, скарга подана боржником не відповідає вимогам статті 20 ГПК України.

Представник третьої особи в судовому засіданні при розгляді скарги поклалася на розсуд суду.

Суд, заслухавши представників заявника, стягувача та третьої особи, дослідивши матеріали скарги встановив наступне.

У провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі -відділ) перебуває зведене виконавче провадження № 59959397, до складу якого також входить і виконавче провадження №№56922143, де боржником є Публічне акціонерне товариство «Азот», яке станом на сьогоднішній день складається з 26 виконавчих проваджень в тому числі з:

наказів Господарського суду Черкаської області від 14.04.2017 у справі №925/1427/16, від 03.05.2019 у справі №925/338/19, 26.10.2017 у справі №925/948/17, від 21.05.2018 у справі №925/58/18, від 24.07.2017 у справі №925/819/17, від 30.07.2018 у справі №925/965/16, від 10.07.2018 у справі №925/72/18, від 12.09.2017 у справі №925/768/17, від 15.01.2018 у справі №925/1137/17, від 06.09.2017 у справі №925/392/16, від 20.02.2018 у справі №925/1264/17, від 12.07.2017 у справі №925/444/17, від 14.11.2017 у справі №925/1173/17, від 23.10.2017 від №925/571/17, від 19.09.2017 у справі №925/829/17, від 12.06.2017 у справі №925/333/17, від 31.07.2017 у справі №925/500/17, від 23.06.2017 у справі №925/204/17;

виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.11.2019 у справі №711/7060/19;

виконавчих листів Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №580/477/19, від 27.04.2018 у справі №923/1997/17, від 11.05.2018 у справі №925/2321/17, 16.05.2018 у справі №823/1539/17, від 28.02.2018 у справі №823/1682/17, від 10.11.2017 у справі №823/843/17, від 01.09.2017 у справі №823/553/17;

Постанов №56922080 від 17.05.2019, 56922143 від 17.05.2019, виданих ВПВР ДВС МУЮ.

Згідно з статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, із статей 339, 340 Господарського процесуального кодексу України та статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства.

Разом з тим в Господарському процесуальному кодексі України не урегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України "Про виконавче провадження", який передбачає особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.

Відповідно до вимог статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Аналогічні норми містить і Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Отже, при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням. Суд такими повноваженнями не наділений.

Закон не передбачає порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень різних юрисдикцій та рішень інших органів.

За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і ким вони ухвалені.

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до частини першої цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця до адміністративного суду шляхом звернення до нього з відповідною позовною заявою, яке не застосовується лише у тих випадках, коли законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Оскільки чинним законодавством не встановлений порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень та рішень інших органів, то в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Роблячи такий висновок, господарський суд враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у її постанові від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц (провадження №14-19цс18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Приймаючи рішення за даною скаргою, суд також враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби (ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Положеннями ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З огляду на те, що Відповідач оскаржує дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який є державним службовцем його посадових обов`язків, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», тобто управлінські дії щодо контролю за діяльністю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Позивач переконаний, що справа за даною скаргою в частині визнання дій заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.12.2019 у справі № 686/25763/13-ц.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин провадження у цій справі за скаргою Публічного акціонерного товариства “Азот” від 05.02.2020 №501-06/57 на постанову заступника директора Департаменту – начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Озадовського Р.Ю. про перевірку виконавчого провадження ВП №56922143 від 24.12.2019 та зобов`язання скасувати постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №56922143 від 24.12.2019, подану скаржником для її розгляду у справі №925/819/17, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 234 та ст. ст. 342-344 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

УХВАЛИВ:

Закрити провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства “Азот” від 05.02.2020 №501-06/57 на постанову заступника директора Департаменту – начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Озадовського Р.Ю. про перевірку виконавчого провадження ВП №56922143 від 24.12.2019 та зобов`язання скасувати постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №56922143 від 24.12.2019, подану скаржником для її розгляду у справі №925/819/17.

Ця ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суду Черкаської області.

Головуючий суддя К.І.Довгань

Судді М.В. Дорошенко

Г.М. Скиба