Рішення № 88571086, 10.03.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/56/16-ц

Провадження № 2/643/36/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Харченко А.М.

за участю секретарів - Горборукової М.О., Башкевіч Є.О.

представника відповідача - адвоката Ус В.В.

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Харківської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи - Московський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», про звільнення іпотечного майна з-під арештів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Харківської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи - Московський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, в якому просить звільнити іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 з-під наступного арешту: зареєстрованого Харківською філією ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України за реєстровим № 11171552 арешту нерухомого майна за заявою Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції на підставі постанови державного виконавця Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції Краснікова О.О. про відкриття виконавчого провадження, 26468791 від 16.05.2011 року. Стягнути з відповідачів понесені та документально підтверджені судові витрати. В обгрунтування своїх позовних вимог посилався на ті обставини, що 29 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та боржником ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений договір позики, за яким ОСОБА_4 передав боржнику в позику 49 600 доларів США, а боржник прийняла їх і зобов`язалася повертати частинами по 800 доларів США не пізніше 29 числа кожного місяця в період до 29 листопада 2010 року і здійснити остаточне повернення позики в сумі 40 800 доларів США не пізніше 29 грудня 2010 року. В забезпечення виконання зобов`язань боржника за договором позики від 29 грудня 2009 року, ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , про що між ними був укладений іпотечний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою В.А. за реєстровим № 5214. Встановленим Договором термін остаточного виконання боржником її зобов`язань з повернення боргу скінчився 29 грудня 2010 року. Але, в порушення умов договору позики, зобов`язання по поверненню позичених коштів так і залишилися невиконаними і за весь час дії Договору боржником було повернуто ОСОБА_5 лише 8800 доларів США. Тому, 28 грудня 2012 року між ОСОБА_3 (Первісний кредитор) з однієї сторони та позивачем ОСОБА_2 (Новий кредитор) з іншої, був укладений договір відступлення права вимоги за договором позики, посвідчений ПН ХМНО Широковою В. А. та зареєстрований нею в реєстрі за № 4886.

За зазначеним договором відступлення права вимоги Первісний кредитор здійснив відступлення Новому кредитору прав кредитора за договором позики, укладеним боржником ОСОБА_6 із ОСОБА_3 , посвідченим 29 грудня 2009 року ПН ХМНО Широковою В. А. за реєстровим № 5205.

У зв`язку з цим, до Нового кредитора перейшли права Первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, Новий кредитор ОСОБА_2 набув відносно боржника ОСОБА_1 права вимоги за договором позики і отримання від неї позичених у Первісного кредитора коштів. Крім того, у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги за договором позики, 28 грудня 2012 року між Первісним іпотекодержателем ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 (Новий іпотекодержатель) з іншої, був укладений договір відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 28 грудня 2012 року ПН ХМНО Широковою В.А. за реєстровим № 4888. За вищевказаним договором відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя первісний Іпотекодержатель здійснив відступлення Новому іпотекодержателю прав іпотекодержателя за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним між ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , посвідченим 29 грудня 2009 року ПН ХМНО Широковою В. А. за реєстровим № 5214. У зв`язку з цим, до Нового іпотекодержателя перейшли права Первісного іпотекодержателя у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Оскільки боржник свої зобов`язання з повернення боргу за договором позики від 28 грудня 2009 року у повному обсязі ані перед Первісним кредитором, ані перед Новим кредитором так і не виконала і борг залишився неповернутим, Новий кредитор був змушений звернутися за захистом своїх прав в суд із позовом до неї про стягнення суми боргу за договором позики.

11 грудня 2013 року Московським районним судом м. Харкова ухвалено рішення за результатами розгляду цивільної справи № 643/16852/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок заборгованості за договором позики: 326 114 гр. 40 коп. в рахунок боргу, що еквівалентно 40 800 доларам США; 24 202 гр. 80 коп. в рахунок 3% річних, що еквівалентно 3 028 доларам США: 32 000 гр. в рахунок неустойки за період з 25.06.2012 р. по 25.06.2013 р. та судовий збір в розмірі 3 475 гр. 41 коп.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року було частково змінено рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2014 року, яким суд скасував в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки у розмірі 32 000 грн. та в задоволенні позову в цій частині відмовив. В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова залишено без змін.

Однак, позивач не погодився із зазначеними судовими рішеннями в частині стягнення процентів за користування позикою та неустойки та оскаржив їх в цій частині в касаційному порядку. За результатами розгляду його касаційної скарги 16 квітня 2014 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановлена ухвала, якою рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2014 року в частині вирішення спору про стягнення процентів за користування позикою та неустойки скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду цивільної справи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 процентів за користування позикою та неустойки 13 жовтня 2014 року Московський районний суд м. Харкова ухвалив заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив частково та вирішив стягнути з ОСОБА_1 на його користь в рахунок погашення заборгованості з користування позикою: проценти в сумі 154 105 грн. 27 коп. за період з 29 грудня 2009 року по 25 червня 2013 року та неустойку в сумі 326 114 грн. 40 коп. за період з 25 червня 2012'року по 25 червня 2013 року, а загалом додатково стягнуто 480 219 грн. 67 коп.

Крім того, оскільки зобов`язання ОСОБА_1 з повернення коштів за договором позики не припинились, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 на його користь процентів за користування коштами, трьох процентів річних та неустойки за період з 25 червня 2013 року по 16 грудня 2013 року. За результатами розгляду цивільної справи № 643/21425/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення процентів за договором позики, трьох процентів річних та неустойки 17 березня 2014 року Московський районний суд м. Харкова ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив частково та вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 29 грудня 2009 року у вигляді процентів за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ та трьох процентів річних за період з 25 червня 2013 року по 16 грудня 2013 року, а також неустойку за прострочення повернення богу в період з 25 червня 2013 року по 16 грудня 2013 року на загальну суму 117991 грн. 71 коп. та судові витрати у розмірі сплаченого позивачем судового збору в сумі 3 654 грн. 00. коп.

Враховуючи рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року, рішення апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2014 року, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року та заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2014 року, разом із понесеними судовими витратами, з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 було вирішено стягнути кошти в сумі 955657 грн. 99 коп. Оскільки боржник ОСОБА_1 вказані вище судові рішення, що набрали законної сили, про стягнення з неї заборгованості не виконала і борг позивачу так і не повернула, ОСОБА_2 був змушений звернутися в Московський районний суд м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за результатами розгляду якого Московський районний суд м. Харкова ухвалив рішення від 21 квітня 2015 року, яким позов ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі і вирішено: звернути стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення сум заборгованості за договором позики від 29 грудня 2009 року в розмірі, визначеному рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року, рішенням від 13 жовтня 2014 року, заочним рішенням від 17 березня 2014 року на загальну суму 955 657 грн. 99 коп.; встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» з наданням ОСОБА_2 права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцю на його розсуд за ціною на рівні не нижче за звичайні ціни на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності або незалежного експерта на стадії оцінки майна з наданням повноважень продавця, в тому числі з правами пред`являти правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, подавати, одержувати і підписувати необхідні довідки та документи, заяви (в тому числі стосовно сімейного стану іпотекодавця) до Державної міграційної служби України, Державної реєстраційної служби України, комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», органів нотаріату і приватних нотаріусів та інших державних органів, установ, підприємств, організацій з питань отримання витягів та інших документів, довідок про склад сім`ї, а також вчиняти всі інші дії, пов`язані з вирішенням цих питань; виселено ОСОБА_1 з іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 ; передано предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в управління ОСОБА_2 на період до її реалізації та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним документально підтверджені судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2015 року також набрало законної сили.

Оскільки боржник ОСОБА_1 так і не повернула позивачу суму заборгованості, він був змушений знайти покупця, який погодився придбати іпотечне майно, після чого звернувся до нотаріуса з проханням на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2015 року посвідчити договір купівлі-продажу іпотечного майна.

Однак, виконати рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2015 року реалізувати іпотечне майно і хоча б частково задовольнити свої грошові вимоги до ОСОБА_1 за договором позики позивач не зміг, оскільки Московським ВДВС Харківського МУЮ на іпотечне майно було накладено обтяження, що перешкоджає і унеможливлює укладення і нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 50500204 від 22 грудня 2015 року, на квартиру АДРЕСА_1 , яка знаходиться в іпотеці у позивача, накладено наступне обтяження: арешт нерухомого майна, Реєстраційний номер обтяження: 11171552, Зареєстровано: 16.05.2011 11:42:43 за № 11171552 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 61001 Харківська обл., м. Харків, проспект Гагаріна, 20-А (2-й пов.), (057) 703-44-01, Підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 26468791, 16.05.2011, Московський ВДВС ХМУЮ (державний виконавець Красніков О.О. тел. 703-64-48), Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми боргу 8309,45 грн., Власник: ОСОБА_1 , Заявник: Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Код: 34952461,61170 Харківська обл., м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 51-6.

В аналізі судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, Верховний Суд України відзначив, що наразі має місце неоднакова практика у судів щодо вирішення спорів про звільнення майна, що є предметом іпотеки, з-під арешту, накладеного державним виконавцем у процесі здійснення виконавчого провадження. У зв`язку з цим, Верховний Суд України зазначив, що суди повинні мати на увазі таке: «Чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим ст. 60 Закону № 606-XIV обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна, у тому числі відповідно до ч. 5 цієї норми у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження (конкретні випадки визначені в частинах 1-4 указаної статті) арешт із майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

У силу положень ст. 54 Закону № 606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Згідно із ч. 4 цієї норми заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуте у разі: 1) виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (ч. 3 ст. 54 цього самого закону). Указані норми безпосередньо стосуються арешту як складової виконання рішення суду про задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.

Ураховуючи наведене вище, а також виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в Законі № 898-IV (ст. 1), відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, установленому цим Законом, позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 54 Закону № 606-XIV.

Водночас законодавством не врегульована можливість звільнення з-під арешту заставленого майна, накладеного для забезпечення позову. Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту частин 6 та 7 ст. З Закону № 898-IV вбачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. При цьому не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання боржником на момент пред`явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов`язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки».

Таким чином, враховуючи викладену вище правову позицію Верховного Суду України щодо належного вирішення судами питання про звільнення іпотечного майна з-під арештів, вбачаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача ОСОБА_2 про звільнення іпотечного майна - квартири АДРЕСА_2 - з-під наведеного вище арешту, оскільки він порушує права ОСОБА_2 як іпотекодержателя перешкоджає виконанню рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та частковому задоволенню грошових вимог позивача за основним договором позики.

Крім того, відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», п. 24 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 люто 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових тішень у цивільних справах», вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т.1 а.с. 2-5).

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 09.11.17 № 01-08/367 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, справа передана на розгляд судді Харченко А.М.

Ухвалою суду від 25 вересня 2019 р. до участі у справі в якості третьої особи залучене АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» (т.2 а.с.49-50).

Позивач ОСОБА_2 направив суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_7 та її представники - адвокати Гончаров Д.Ю., Ус В.В. в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали в повному обсязі та надали письмові пояснення, в яких позов вважають необгрунтованим. Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договори позики та іпотеки від 29.12.2009 р. 28 грудня 2012 року було укладено договори відступлення права вимоги між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за умовами яких до ОСОБА_8 перейшло право вимоги за договорами позики та про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до п.1 Договору відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, ОСОБА_3 здійснив уступку прав лише за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а не повністю усіх прав, які випливають із договору іпотеки. Положення щодо даного договору регулюються лише ст. 36 ЗУ «Про іпотеку». Відтак вбачається, що за даним договором ОСОБА_2 має право лише вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а не звільняти майно з-під арешту. Окрім того, в п.3 Договору зазначено, що в забезпечення виконання зобов`язання, укладається договір іпотеки, проте цей договір не було додано до позовної заяви, що також, на думку відповідача, підтверджує, що ОСОБА_2 має обмежені права відповідно до договору іпотеки. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав вбачається, що заставодержателем є не ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 , відтак вбачається, що ОСОБА_2 не є належним позивачем по даній справі, що свідчить про неможливість задоволення його позовних вимог. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.04.2015 р., на яке посилається позивач, було скасовано та рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 року встановлено спосіб реалізації квартири шляхом проведення прилюдних торгів, яке набрало законної сили та було переглянуте в касаційному порядку Верховним Судом 05.12.2018 року та залишено без змін. За таких обставин права ОСОБА_2 не порушуються, а позовна заява про звільнення майна з-під арешту задоволена бути не може. Позовну заяву просили залишити без задоволення (т.2 а.с.18-20). Крім того, надали довідку з АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», що ОСОБА_1 заборгованості перед банком на цей час не має.

Представник третьої особи - Головного територіального управління юстиції у Харківській області направив суду пояснення, в яких зазначили, що повноваження, основні завдання і порядок діяльності Головного територіального управління юстиції у Харківській області врегульовано Положенням про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києва та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року № 1707/5 (далі за текстом - Положення). Зазначеним Положенням не визначено повноважень Головного територіального управління юстиції у Харківській області з порушених позивачем питань. З обставин, викладених у позовній заяві і доданих до неї доказів не зазначено і не вбачається, з яких саме підстав Головне територіальне управління юстиції у Харківській області залучене до участі у цій справі, як третю особу. Судове рішення по даній справі не може вплинути на права і обов`язки Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Справу просили розглядати за відсутності їх представника (т.1 а.с. 40-42).

Відповідач - Харківська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та треті особи - Московський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання на неодноразові виклики не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомили. Суд розглянув справу на підставі наявних доказів.

Суд, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 та її представників, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, прийшов до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 29 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та позичальником ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений договір позики, за яким ОСОБА_4 передав останній в позику 49600 доларів США, а боржник прийняла їх і зобов`язалася повертати частинами по 800 доларів США не пізніше 29 числа кожного місяця в період до 29 листопада 2010 року і здійснити остаточне повернення позики в сумі 40800 доларів США не пізніше 29 грудня 2010 року. В забезпечення виконання зобов`язань боржника за договором позики від 29 грудня 2009 року, ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , про що між ними був укладений іпотечний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою В. А. за реєстровим № 5214. Але, в порушення умов договору позики, зобов`язання по поверненню позичених коштів залишилися невиконаними і за весь час дії Договору боржником було повернуто ОСОБА_5 лише 8800 доларів США.

28 грудня 2012 року між ОСОБА_3 (Первісний кредитор), з однієї сторони, та позивачем ОСОБА_2 (Новий кредитор) з іншої, був укладений договір відступлення права вимоги за договором позики, посвідчений ПН ХМНО Широковою В.А. та зареєстрований нею в реєстрі за № 4886. За зазначеним договором відступлення права вимоги Первісний кредитор здійснив відступлення Новому кредитору прав кредитора за договором позики, укладеним боржником ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідченим 29 грудня 2009 року ПН ХМНО Широковою В. А. за реєстровим № 5205.

У зв`язку з цим, до Нового кредитора перейшли права Первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, Новий кредитор ОСОБА_2 набув відносно боржника ОСОБА_1 права вимоги за договором позики і отримання від неї позичених у Первісного кредитора коштів.

Крім того, у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги за договором позики, 28 грудня 2012 року між Первісним іпотекодержателем ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 (Новий іпотекодержатель) з іншої, був укладений договір відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 28 грудня 2012 року ПН ХМНО Широковою В.А. за реєстровим № 4888. За вищевказаним договором відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя первісний Іпотекодержатель здійснив відступлення Новому іпотекодержателю права іпотекодержателя за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , посвідченим 29 грудня 2009 року ПН ХМНО Широковою В. А. за реєстровим № 5214. У зв`язку з цим, до Нового іпотекодержателя перейшли права Первісного іпотекодержателя у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (т.1 а.с. 10).

Оскільки боржник свої зобов`язання з повернення боргу за договором позики від 28 грудня 2009 року у повному обсязі ані перед Первісним кредитором, ані перед Новим кредитором не виконала і борг залишився неповернутим, Новий кредитор звернувся за захистом своїх прав до суду із позовом до неї про стягнення суми боргу за договором позики.

На підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року, рішення апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2014 року, заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року та заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2014 року, разом із понесеними судовими витратами, з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 було вирішено стягнути кошти в сумі 955657 грн. 99 коп. Оскільки боржник ОСОБА_1 вказані вище судові рішення, що набрали законної сили, про стягнення з неї заборгованості не виконала і борг позивачу так і не повернула, ОСОБА_2 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, звернуте стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення сум заборгованості за договором позики від 29.12.2009 року в розмірі, що складається з еквівалентів основної суми боргу в сумі 326 114,40 грн. та трьох процентів річних на 25.06.2013 року в сумі 24 202, 80 грн. згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.12.2013 року; процентів за користування позикою за період з 25.05.2010 року по 25.06.2013 року в сумі 122 961, 71 грн. та неустойки за період з 25.06.2012 року по 25.06.2013 року в розмірі 326 114,40 грн., згідно заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 13.10.2014 року та рішення апеляційного суду від 18.01.2017; процентів за користування позикою та трьох процентів річних і неустойки за період з 25.06.2013 року по 16.12.2013 року на загальну суму 117 991,71 грн. відповідно до заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 17.03.2014 року, а всього - 924 514 (дев`ятсот двадцять чотири тисячі п`ятсот чотирнадцять) грн. 43 коп. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підстави оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним документально підтверджені судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 243,60 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (т.2 а.с. 24-25).

Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_10 , та передачі іпотечного майна в управління іпотекодержателя на період його реалізації ОСОБА_2 залишено без змін (т.2 а.с.30-33).

Однак, виконати зазначене рішення Московського районного суду м. Харкова, реалізувати іпотечне майно і задовольнити свої грошові вимоги до ОСОБА_1 за договором позики позивачу неможливо, оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 50500204 від 22 грудня 2015 року, на квартиру АДРЕСА_1 , яка знаходиться в іпотеці у позивача, накладено наступне обтяження: арешт нерухомого майна, Реєстраційний номер обтяження: 11171552, Зареєстровано: 16.05.2011 11:42:43 за № 11171552 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 61001 Харківська обл., м. Харків, проспект Гагаріна, 20-А (2-й пов.), (057) 703-44-01, Підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 26468791, 16.05.2011, Московський ВДВС ХМУЮ (державний виконавець Красніков О.О. тел. 703-64-48), Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми боргу 8309,45 грн., Власник: ОСОБА_1 , Заявник: Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міської го управління юстиції, Код: 34952461,61170 Харківська обл., м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 51-6 (т.1 а.с. 26-27).

На виконання ухвали суду від 17.01.2017 р., Московський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області повідомив, що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження, 16.05.2011 на примусове виконання до державного виконавця надійшла ухвала № 2-14216/2010 від 21.02.2011, яку видав Дзержинський районний суд м. Харкова про накладення арешту у межах суми заборгованості за кредитним договором від 19.02.2008 року № SAMDN34000019958488 у сумі 8309,45 грн. на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 . 16.05.2011 державним виконавцем на підставі 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 26468791 з накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника. 16.05.2011 державним виконавцем, керуючись п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, на підставі: ухвала суду в частині накладення арешту на майно боржника виконано (т.1 а.с. 84, 85).

Ухвалою суду від 20.09.2018 року витребувана у Дзержинському районному суді м. Харкова копія ухвали від 21.02.2011 року у справі № 2-14216/2010 та інформацію стосовно особи, в інтересах якої накладався арешт на майно ОСОБА_1 цією ухвалою.

Згідно з наданою копією ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2011 року, задоволено заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову та до розгляду по суті цивільної справи за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 8309,45 грн. накладено арешт у межах суми заборгованості за кредитним договором від 19.02.2008 року № SAMDN34000019958488 у сумі 8309,45 грн., на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 163).

Згідно з довідкою АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» від 07.10.2019, копія якої знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_1 станом на 07.10.2019 не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».

Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу за вмотивованим клопотанням учасника справи в силу ст.158 ЦПК України, особою щодо якої такі заходи вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити та звільнити іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 з-під наступного арешту: зареєстрованого Харківською філією ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України за реєстровим № 11171552 арешту нерухомого майна за заявою Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції на підставі постанови державного виконавця Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції Краснікова О.О. про відкриття виконавчого провадження, 26468791 від 16.05.2011 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Харківської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи - Московський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», суд відмовляє за його недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Звільнити іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 з-під наступного арешту: зареєстрованого Харківською філією ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України за реєстровим № 11171552 арешту нерухомого майна за заявою Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції на підставі постанови державного виконавця Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції Краснікова О.О. про відкриття виконавчого провадження, 26468791 від 16.05.2011 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Харків, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Харківської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи - Московський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Харченко А.М.