Рішення № 88568757, 16.03.2020, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/453/19 р.

2/622/19/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Шабас О.С.,

за участю секретаря Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (остання відома адреса якої: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), третя особа Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області (код ЄДРПОУ 02893509, адреса: Харківська область, смт Золочів, вул. 8 Березня, 3) про встановлення факту проживання однією сім`єю та надання права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2019 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якого просить: змінити її черговість спадкування за законом на спадкове майно ОСОБА_4 , з четвертої черги на першу; усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 11.05.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху до обґрунтування зазначення адресою відповідача: АДРЕСА_2 або зазначення вірної адреси відповідача.

Ухвалою судді від 23.05.2019 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження на 20.06.2019 року.

Ухвалою суду від 20.06.2019 року ОСОБА_1 відмовлено в об`єднанні в одне провадження цивільних справ № 622/735/18 та 622/453/19.

Ухвалою суду від 19.09.2019 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та надання права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги; залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_3 .

Первинні та уточнені позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 2009 року вона проживала однією родиною без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_1 , з 2011 року позивач також була зареєстрована за даною адресою. Вони вели спільний побут, бюджет, опікувалися один одним як подружжя. З часом, коли стан здоров`я ОСОБА_4 став погіршуватися, позивач здійснювала догляд за ним самостійно, до самої його смерті, інші родичі чоловіка їй не допомагали, донька чоловіка - ОСОБА_5 , була байдужа до його батька. На теперішній час позивач не може отримати спадкове майно, так як відсутні докази наявності підстав для закликання до спадкування та крім того, вона не є спадкоємцем першої черги нарівні із донькою та онуком, які за життя не турбувалися зовсім про долю спадкодавця, в зв`язку з чим позивач вимушена звертатися до суду, за захистом своїх інтересів.

У судових засіданням до 16 березня 2020 року позивач та її представник підтримували свої вимоги, з неведених мотивів, просили уточнений позов задовольнити. У судове засідання 16 березня 2020 року не з`явилися, просили про здійснення розгляду справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи була сповіщена завчасно та належним чином, про що свідчить її власноручний підпис у явочному листі (а.с.209).

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи сповіщався за адресою, що збігається із адресою, в його заяві на адресу нотаріальної контори, інших відомостей суду не надано. Судова повістка не вручена та повернута до суду із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, про що свідчить конверт та поштове повідомлення, що повернулося до суду (а.с. 119, 211)

Представник третьої особи - Золочівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника нотаріальної контори.

Враховуючи неявку сторін, суд вважав за можливе провести судове засідання без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справив, становив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З витягу з державного реєстру правочинів №3112197 від 02.11.2006, від 27.02.2020 року №202188290 та договору купівлі-продажу житлового будинку від 02 листопада 2006 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.21-24, 214-215).

Відповідно до копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 з 23 березня 2011 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17).

Копіями квитанцій за 2011-2018 роки про сплату комунальних послуг, чеків на придбання ліків, технічними умовами ВАТ «Харківгаз», що надавалися ОСОБА_4 , підтверджується сплата комунальних послуг за вказаний період придбання медичних препаратів (а.с.5-16, 25).

З копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ № 660326 від 16 квітня 2015 року вбачається, що станом на 16 квітня 2015 року ОСОБА_4 мав безстроково третю групу інвалідності у зв`язку з загальним захворюванням з 14 квітня 2015 року (а.с.64).

З виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що останній в період з 06 грудня 2016 року по 17 січня 2017 року перебував на лікуванні у КП «Золочівська центральна районна лікарня» із діагнозом - стан після перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу в басейні правої середньої мозкової артерії на фоні остаточних явищ перенесеної операції - видалення сосудів стой мальформації у правій лобно-скроменево-теменній області, с порушеннями лівосторонньої гемипарезом, лікворною гіпертензією, вестибуло-атаксичним порушенням, частими епіднападами. Нейропатія лівого малоберцевого нерва з помірним парезом лівої стопи, порушенням акту ходи (а.с.26).

За інформацією Комунального Закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 09 жовтня 2019 року №02-1655 до громадянина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 надійшло 10 викликів за період з 10 червня 2016 року по 08 серпня 2017 року, виклики надходили від самого пацієнта, від особи, що не представилась та від особи, що представилася дружиною. Відомості щодо підстав звернення, поставленого діагнозу, тощо знищені за строком зберігання (а.с.131-132).

За інформацією Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради «Золочівська центральна районна лікарня» ОСОБА_4 госпіталізовувався до вказаної медичної установи у 2016, 2017 роках, при надходженні був у стані близькому до важкого, при оглядах щодо його неврологічного статусу було виявлено емоційну та вегетативну лабільність, біль при русі очних яблук, зниженість сухожильних рефлексів, тремор голови, нечітку мову, знижену м`язову силу в руках, порушення попадання при пальценосовій пробі, порушенням акту ходьби, погане триманням сечі. Остаточний діагноз: стан після перенесеної ГПМК по ішемічному типу в басейні правої середньої мозкової артерії на фоні залишкових явищ перенесеної операції - видалення судинної мальформації в правій лобно-скронево-тім`яній області з лівобічним гемипарезом, лікворної гіпертензією, вести- було-атактичними порушеннями, частими епілептичними нападами, нейропатія лівого малоберцевого нерву з помірним парезом лівої ступні, порушення акту ходи. Виписувався із незначними покращеннями, під «Д» нагляд у сімейного лікаря та невропатолога, призначалося лікування. (а.с.148-166).

Допитана у судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_7 пояснила суду, що вона доводиться троюрідною сестрою позивачу, вона проживає поруч із нею. У 2005-2006 роках остання почала проживати разом однією сім`єю, без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 . Свідок зауважила, що часто відвідувала їх родину, бачила їх побут, позивач вела себе як дружина ОСОБА_4 готувала їм їжу, прала одяг, турбувалася, той відповідно як її чоловік. В них був спільний побут, бюджет та спільні наміри, щодо спрямованості їх родини. В зв`язку із погіршенням стану здоров`я ОСОБА_4 ОСОБА_1 здійснювала за ним постійний догляд. Свідок провідувала його у лікарні під час лікування, вказала, що окрім ОСОБА_1 вона нікого з відвідувачів у ОСОБА_4 не бачила. Так як він самостійно вже не міг належним чином про себе потурбуватися, останні роки свого життя він іноді, щоб подихати повітрям, міг посидіти на лавочці біля будинку, через погане самопочуття, проте більше ні про яку активність мова вже не йшла, самостійно про себе турбуватися в силу свого стану він вже не міг. Свідок додала, що окрім ОСОБА_1 . ОСОБА_4 ніхто не опікувався, він іноді жалівся про це свідку, жалівся, що донька байдужа до його долі.

Допитана у судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_8 пояснила суду, що вона доводиться подругою родини ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , останню знає близько 12 років. Свідок зауважила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 жили однією родиною з 2007-2008 років, в них був спільний бюджет і трати, вони разом проводили свята, були звичайним подружжям. Свідок бачила, їх разом у магазині за покупками. Пояснила, що в останні роки життя в силу дуже поганого стану здоров`я ОСОБА_4 міг лише посидіти біля подвір`я, ОСОБА_1 здійснювала за ним догляд, крім неї про нього ніхто не турбувався, навіть тоді коли він «зліг остаточно» нікому крім неї не було до нього діла. Самостійно себе забезпечувати ОСОБА_4 не міг, в тому числі так як, не міг ходити.

Допитана у судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_9 пояснила суду, що вона доводиться сусідкою родини ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , вони проживали через одну хату він неї по їх вулиці. Охарактеризувала дану родину з позитивного боку, вказала, що вони вели спільний побут, турбувалися один про одного, як подружжя, мали спільний бюджет, вели господарство. Іноді в них не вистачало коштів ы свідок позичала ОСОБА_1 кошти для їх родини, виручаючи їх. Допомоги від доньки ОСОБА_4 ОСОБА_2 вони не знали, вона була до них байдужа та не з`являлася, не допомагала. Свідок знає доньку ОСОБА_4 , про спосіб її життя з негативного боку, бачила її кілька разів як таку що розпиває спиртні напої у парку із соціально занедбаними чоловіками. Зауважила, що ОСОБА_4 був інвалідом, лікувався у ЦРЛ, стан його здоров`я постійно погіршувався, він потребував допомоги, за деякий час до смерті, приблизно 6 місяців, він перестав зовсім ходити, не міг себе обслуговувати, ОСОБА_1 повністю його доглядала, годувала, купала, обслуговувала всі його побутові потреби.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 60 років помер ОСОБА_4 , про що Золочівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 10 лютого 2017 року складено відповідний актовий запис №23 та того ж дня видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.20,61, 127).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00017651448 від 10 лютого 2017 року ОСОБА_5 отримала допомогу на поховання після смерті ОСОБА_4 (а.с.63).

Відповідно до інформації наданої Золочівським ВП Дегачівського ВП ГУНП в Харківській області від 30.09.2019 року із додатками ОСОБА_4 помер за місцем свого проживання, від захворювань, що у сукупності та через ускладнення викликали «природню» смерть (а.с.110-115).

Із матеріалів спадкової справи №226/2017, що була заведена Золочівською державною нотаріальною конторою Харківської області після смерті ОСОБА_4 , вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулися: 25 липня 2017 року донька померлого - ОСОБА_2 , 18 липня 2017 року , ОСОБА_1 , зазначаючи, що вона проживала із померлим однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, а 04 липня 2017 року ОСОБА_3 , зазначивши, що він є онук померлого. Останньому нотаріусом було роз`яснено необхідність надання доказів родинних зв`язків із померлим, відповідним листом від 05.07.2017 року, відомостей щодо надання вказаних документів на запит нотаріуса матеріали спадкової справи, надані суду не містять. 10 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою зупинити видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , через наявність судового спору (а.с.116-130).

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані наступними положеннями Конституції України, Цивільного Кодексу України, Сімейного Кодексу України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту. У судовому порядку може бути встановлений факт спільного проживання однією сім`єю.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Положеннями ст. 1258 ЦК України визначена черговість спадкування за законом. Так відповідно спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Вказана стаття регулює питання зміни черговості одержання права на спадкування

А саме у частині 2 ст. 1259 ЦК України зазначено, щофізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Поняття безпорадного стану неодноразово було предметом судових спорів, відтак суд при розгляді даного спору звертається до судової практики, що містяться у висновкахпостанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18, провадження № 61-1419св20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц, провадження № 61-14655св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18.

Відтак, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, відповідно до положень ст. 1261 ЦК України, в той час як у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, згідно ст. 1264 цього ж кодексу.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Зазначена норма права визначає перелік підстав створення сім`ї, цей перелік не є вичерпним. Підставами створення сім`ї є шлюб (стаття 21 СК України), кровне споріднення, усиновлення (стаття 207 СК України). Також сім`я може створюватися на інших підставах, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Відтак, аналізуючи встановлені факти на предмет дотримання наведених вимог закону, суд доходить висновку, що позивачем ОСОБА_1 доведено належними, допустимими та достовірними доказами у їх сукупності, що вона із 2009 року постійно проживала однією родиною із ОСОБА_4 , без реєстрації шлюбу, за адресою АДРЕСА_1 .

Копіями квитанцій за 2011-2018 роки про сплату комунальних послуг, чеків на придбання ліків, технічними умовами ВАТ «Харківгаз», що надавалися ОСОБА_4 , що наявні в розпорядженні позивача, додатково та в сукупності із іншими доказами, підтверджується наявність спільного побуту між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Вони як подружжя, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. В зв`язку з чим, відповідно до положень ст. 3 СК України, 315 ЦПК України позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а факт проживання однією родиною, без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 встановленню, так як від його виникнення залежать зміна, виникнення прав та обов`язків позивача по справі, нею обрано належний спосіб захисту.

Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 1264 ЦК України, ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4

ОСОБА_4 в останні роки свого життя, дійсно перебував у безпорадному стані, так як не був спроможним своїми силами через похилий вік та загострення хвороби фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. ОСОБА_1 , здійснювала необхідний догляд та піклування за ОСОБА_4 до моменту його смерті, відтак в розумінні положень ст.1259 ЦК України набула право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, яка має право на спадкування, в зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Надаючи оцінку доказам наданим відповідачем ОСОБА_2 , суд виходить з наступного:

Відповідачем ОСОБА_2 в якості доказів надано копії наказів Комбінату «Колос» за 1978 рік, 1985 рік, відносно ОСОБА_4 , накази Державного комітету України з держаного матеріального резерву за 2008 рік, державного Агенства резерву України ДО «Комбінат Світанок» за 2019 рік, довідку про реєстрацію ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 станом на 06 червня 2019 року, водночас відповідач не повідомила у судовому засіданні, які саме обставини підтверджують, або спростовують вказані докази. Відтак суд оцінює данні докази самостійно на предмет належності до предмету доказування у цій справі та розцінює надані докази, що стосуються періоду життя померлого ОСОБА_4 , що мали місце у 70-80х роках його життя, а також відомості щодо організаційних перетворень підприємства, як неналежні, так як спірних правовідносин вони не зачіпають та стосуються зовсім іншого періоду життя померлого, або стосуються господарської діяльності підприємства (а.с.44-51).

Також відповідачем в якості доказів надано копії заяв складених від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 60, 62), які враховуючи положення ст. 69, 78 ЦПК України, суд не розцінює як допустимі докази обставин на які вони посилаються у заявах, так як вказані особи судом безпосередньо як свідки не допитувалися, про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України не попереджалися.

Оцінюючи довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №660326 від 16 квітня 2015 року, як доказ, суд виходить з того, що вказана довідка відображає стан здоров`я ОСОБА_4 станом на 16 квітня 2015 року, що не виключає погіршення його стану здоров`я з часом. Крім того вказана довідка, не спростовує докази про стан здоров`я ОСОБА_4 у 2016-2017 роках, коли він перебував у стані після перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу із частими епілептичними нападами, вестибуло-астенічними порушеннями, а також порушеннями акту хотьби, тощо.

Оцінюючи наданий витяг про отримання допомоги на поховання ОСОБА_2 , суд виходить з того, що факт отримання допомоги донькою померлого ОСОБА_4 не спростовує доводів позивача та висновки суду, що померлий ОСОБА_4 в останні роки свого життя проживав однією родиною із ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу. Поведінка відповідача, вже після смерті ОСОБА_4 висновків суду не спростовує та фактично предмету спора не стосується.

Керуючись вказаними нормами матеріального закону та ст.ст. 12, 13, 76, 81, 209, 211, 247, 258, 264, 265, 268, 294, 315 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та надання права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , право на спадкування після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі спадкоємцям першої черги.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2020 року.

Суддя О. С.Шабас