Ухвала суду № 88568638, 30.03.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3986/20

Провадження № 2/638/3048/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року суддя Дзержинського районного суду м.Харкова Аркатова К.В., при прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, проведення розрахунку взаємних зобов`язань, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до АТ «КБ «Приватбанк» в якому просить визнати дії відповідача по списанню коштів з рахунків ОСОБА_1 неправомірними, зобов`язати відповідача провести розрахунок взаємних зобов`язань, стягнути суму списаних неправомірно коштів у вигляді комісії та процентів за користування коштами, Верховному суду звернутись до Президента України та Кабінету Міністрів України з пропозицією.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, вивчивши матеріали позовної заяви з додатками, приходжу такого висновку.

Згідно з п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Так, в позовній заяві позивач зазначає, що відносини між сторонами виникли з приводу кредитної картки виданої на підставі заяви від 07.03.2008 року. Разом з тим, рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.06.2019 року (справа №638/11403/17) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглянутий з ухваленням рішення. Постановою Харківського апеляційного суду від 23.09.2019 року рішення Дзержинського районного суду м.Харкова скасовано та ухвалено нове.

Враховуючи викладене, відповідно до п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі в частині вимог про визнання дій неправомірними, проведення розрахунку взаємних зобов`язань.

Щодо вимог позивача до Верховного суду суддя зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, позовна заява повинна містити в собі: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тобто в позовній заяві має міститися посилання на те, до кого пред`явлений позов та які конкретно вимоги пред`явлені до певного відповідача, обставини, на яких ґрунтується вимога, тобто матеріально-правова підстава (норма права), докази, що підтверджує кожну обставину.

Таким чином, на стадії подання позову позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Разом з тим, позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначено обставин справи, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, позивач просить Верховний суд звернутись до Президента України та Кабінету Міністрів України з пропозицією, проте у якості сторони по справі останні не зазначені.

Крім того, позивачем заявлені вимоги без зазначення правових підстав поновлення можливих прав позивача за заявленим способом захисту.

Виходячи з принципу диспозитивності саме позивач обирає правову підставу та предмет позову, а тому виходячи з наведеного вище, вказане позбавляє суд можливості з`ясувати предмет спору та межі доказування.

Оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв`язків, то лише за умови зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є підстави для відкриття провадження у справі.

Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, на підтвердження кожної обставини позову щодо порушення прав позивача є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Таким чином, з метою правильного та належного обґрунтування позову, з посиланням на нормативно-правові акти та відповідні закони України, позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог, встановити предмет та підстави позову, конкретизувати спосіб захисту свого порушеного права у відповідності до вимог ЦК України, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав, який не суперечить закону і який просить визначити у рішенні, сформулювати вірно, відповідно до ст. 16 ЦК України, позовні вимоги.

Крім того, до позовної не додано копії позовної заяви з додатками відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб

Враховуючи викладене, вищевказані недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження по справі та позивачу необхідно усунути недоліки, шляхом подання уточненої позовної заяви з додатками за кількістю учасників процесу.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175,177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 185,186 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в частині вимог до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, проведення розрахунку взаємних зобов`язань.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів та зобов`язання Верховного Суду вчинити дії – залишити без руху, запропонувати позивачу протягом 10 діб з моменту отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви.

Роз?яснити позивачу, що у разі не виправлення недоліків позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала, в частині відмовити у відкритті провадження, може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, в частині залишення позовної заяви без руху ухвала оскарженню не підлягає.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя