Рішення № 88565453, 19.02.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/21434/17

н/п 2/766/3769/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ПрАТ «Європейський страховий союз», МТСБУ про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 07.08.2017 року о 13-35 год. ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_1 , в м.Херсоні на перехресті вул.Нафтовиків та вул.А.Макарова, при повороті ліворуч не надав перевагу в русі транспортному засобу «Fiat Ducato», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо, та скоїв з останнім зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим відповідач вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Власником т/з «Fiat Ducato», державний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_4 . Позивач керував зазначеним автомобілем на підставі довіреності, виданої власником автомобіля від 11.09.2017 року, із наданням усіх повноважень позивачу щодо користування, розпорядження та володіння зазначеним транспортним засобом. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.09.2017 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. При зіткненні автомобіль позивача отримав значні механічні ушкодження. Згідно з висновком експерта-товарознавця від 03.11.2017 року, величина матеріальних збитків, завданих автомобілю становить 126370,80 грн., вартість проведення вказаної експертизи становить 1590 грн. Внаслідок вказаної ДТП позивачу також заподіяно і моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з ушкодженням автомобіля, яким користувався, та неможливості протягом тривалого часу користуватися автомобілем за його призначенням. У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 126370,80 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди та усі судові витрати покласти на відповідача.

29.10.2018 року представник позивача надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 147410,00 грн., які складаються: 126370,80 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди; 11039,2 грн. судові витрати; 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. В останнє судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановлений законом порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволені. Відповідно до відзиву вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Звіт оцінювача не містить достатніх відомостей для об`єктивного визначення розміру матеріального збитку, завданого позивачу, а його зміст є суперечливим. Вартість нових складових автомобіля експертом була значно завищена. Також експертом була завищена ринкова вартість автомобіля позивача, яка була до вчинення ДТП. Крім цього, оцінювач, який проводив експертне дослідження не є судовим експертом. Відповідач вважає, що позивач не вправі стягувати з відповідача в судовому порядку матеріальну шкоду, спричинену внаслідок пошкодження автомобіля «Fiat Ducato», державний номер НОМЕР_2 , належного ОСОБА_4 , оскільки довіреністю позивачу таких повноважень не надано. Окрім цього, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувати спричинену шкоду має страхова компанія ПрАТ «Європейський страховий союз», оскільки цивільна відповідальність відповідача була застрахована саме у вказаній страховій компанії. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. Судові витрати на правову допомогу вважав необгрунтованими та неспівмірними. В останнє судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представники третіх осіб - ПрАТ «Європейський страховий союз», МТСБУ в судове зсідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановлений законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу «Fiat Ducato», державний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_4

ОСОБА_2 керував вказаним транспортним засобом на підставі довіреності, виданої власником автомобіля від 11.09.2017 року із наданням усіх повноважень позивачу щодо користування, розпорядження та володіння зазначеним транспортним засобом.

07.08.2017 року о 13-35 год. ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_1 , в м.Херсоні на перехресті вул.Нафтовиків та вул.А.Макарова, при повороті ліворуч не надав перевагу в русі транспортному засобу «Fiat Ducato», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо, та скоїв з останнім зіткнення, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.09.2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн.

Згідно з висновком експерта-товарознавця №АВэ-640/1 від 03.11.2017 року, величина матеріальних збитків, завданих транспортному засобу «Fiat Ducato», державний номер НОМЕР_2 , становить 126370,80 грн. Вартість проведення вказаної експертизи становить 1590,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1060 від 24.10.2017 року.

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3290081, укладеного між ПрАТ «Європейський страховий союз» і ОСОБА_3 25.01.2017 року, цивільна відповідальність водія автомобіля «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована, з страховим лімітом на момент страхового випадку 100 000 грн.

Зазначена обставина була відома позивачу, оскільки ним була отримана після ДТП довідка № НОМЕР_3 , що додана ним до позовної заяви, з якої вбачається, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_1 , забезпечена вказаним вище страховим полісом.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив ту обставину, що до страхової компанії заподіювача шкоди позивач не звертався за виплатою страхового відшкодування.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою, другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування, частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Підпункт 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону передбачає, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року в справі №286/1643/18, провадження №61-11107св19.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.

Зазначеним судовим рішенням Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, визнавши, що наведений правовий висновок не відповідає змісту та сенсу чинного законодавства.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

За таких обставин, у разі якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред`явив відразу вимогу до особи, відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року, справа №640/12615/15-ц, провадження № 61-31141св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 30 жовтня 2019 року, справа № 369/8675/16-ц, провадження № 61-25447св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року, справа № 759/9261/15-ц, провадження № 61-15093св18.

З викладеного вбачається, що обов`язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті дорожньо-транспортної пригоди такої шкоди.

Отже, зобов`язаною особою внаслідок заподіяних ОСОБА_3 у результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків, є страховик відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку застрахована, позивач мав самостійно звернутись до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування за полісом.

Визначення різниці між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з винної особи, можливо лише після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування.

Однак,матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування та отримував відмову або будь-які виплати.

Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що оскільки позивач не звертався до страхової компанії, в якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача на час виникнення страхового випадку із заявою про сплату страхового відшкодування, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд вважає наступне.

Згідно з вимогами ст.23 ЦК України потерпіла особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості,можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.

Враховуючи, що у зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, позивачу заподіяно певні душевні страждання, суттєві побутові незручності і необхідності додаткових зусиль, пов`язаних з неможливістю використовувати автомобіль за призначенням, захисту своїх інтересів, суд, оцінюючи усі докази в сукупності, вважає, що розмір моральної шкоди в 2000 грн. буде достатньою компенсацією за моральні переживання.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Згідно п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» станом на 01 січня 2018 року за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1762,00 грн.

Позивачем за вимогу про відшкодування моральної шкоди сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн.

З урахуванням викладеного, а також того, що судом позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволено в розмірі 2000,00 гривень, що складає 20,00% від заявленої позивачем суми, що становить 10 000,00 грн., у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача підлягає, стягненню судовий збір у сумі 352,40 гривень, що відповідає 20,00% від суми судового збору - 1762,00 гривень.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК У країни, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та адвокатом Тихошою І.Є. 08.08.2017 року укладено угоду про надання юридичної допомоги. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 08.08.2017 року ОСОБА_2 сплатив за угодою від 08.08.2017 року 9000,00 грн. Відповідно до розрахунку суми гонорару за надання правової допомоги адвокат Тихоша І.С. з 08.08.2017 року надав ОСОБА_2 юридичні послуги у справі за позовом ОСОБА_1 , поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ПрАТ «Європейський страховий союз», МТСБУ про стягнення шкоди та моральної шкоди, завданої вчиненням дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до угоди про надання юридичної допомоги від 08.08.2017 року, а ОСОБА_2 прийняв надані послуги. Вартість послуг за вказаний період становить 9000 грн. Відповідно до розрахунку суми гонорару за надання правової допомоги вартості адвокатських послуг складає 9 000 грн., а саме: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 400 грн., консультація щодо звернення до страхової компанії - 200,00 грн., вивчення та правовий аналіз матеріалів справи - 400,00 грн., написання та направлення адвокатського запиту до УПП - 500 грн., написання та направлення адвокатського запиту до суду - 500 грн., консультація щодо проведення огляду автомобіля - 200 грн., направлення повідомлень про проведення огляду автомобіля - 100 грн., виїзд на огляд автомобіля - 1200 грн., консультація щодо звернення до суду - 200 грн., підготовка процесуальних документів для звернення до суду - 1500 грн., написання та звернення до суду із заявою про забезпечення позову - 300 грн., гонорар адвоката - 3500 грн.

Розмір судових витрат у розмірі 9000 грн. за надання юридичної допомоги, суд вважає є не співмірним складності справи та виконаних адвокатом Тихошою І.С. робіт, а тому підлягають відшкодуванню судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 3000 грн. Тому, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в сумі 352,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 980, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ПрАТ «Європейський страховий союз», МТСБУ про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої вчиненням дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в сумі 352,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І.Майдан