Ухвала суду № 88563048, 02.04.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/6704/20

Провадження № 1-кс/947/3583/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі Цвігун А.В., вивчивши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Бзенко А.О., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Томашевським С.О. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000149 від 06.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 343 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020160000000149 від 06.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 343 КК України.

Згідно клопотання, в рамках вказаного кримінального провадження, керуючись ст. 236 КПК України щодо виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи31.03.2020 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.03.2020, проведено обшук за адресою: м. Одеса, вул. Гімназична будинок 30 - приміщення громадської організації «Дорожній контроль. Одеса», код ЄДРПОУ 39599313, в ході якого був проведений особистий обшук ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за результатами яких виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

З метою недопущення пошкодження, знищення, псування, перетворення, відчуження вищевказаного вилученого майна, яке є об`єктом кримінального правопорушення, та яке визнано в порядку діючого кримінально – процесуального законодавства речовими доказами, задля виконання завдання кримінального провадження, дотримання загальних засад кримінального провадження, виявлення та фіксації слідів вчинення кримінального правопорушення за допомогою проведення відповідних судових експертиз, з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані для встановлення об`єктивної істини у вказаному кримінальному провадження, а також те, що є достатні підстави вважати що вище зазначені вилучені речі та документи набуті кримінально протиправним шляхом, в результаті чого зберігають на собі сліди кримінального правопорушення, тому мають суттєве значення для подальшого розслідування вказаного кримінального провадження, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з вказаним клопотанням про накладення арешту на таке майно.

Вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно абзацу 2 ч. 2 ст. 171 КПК України, до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, в рамках даного кримінального провадження 26.03.2020 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Гімназична будинок 30, що підтверджується долученою до клопотання відповідною ухвалою.

Згідно змісту вказаної ухвали слідчого судді від 26.03.2020 року вбачається, що слідчим суддею було надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною адресою, з метою відшукання комп`ютерної техніки, системних блоків, роутерів, відеокамер, електронних носіїв інформації, флеш-накопичувачів, карт-пам`яті, сім-карток, мобільних телефонів, які будуть містити відомості щодо обставин даного кримінального провадження.

В обґрунтування клопотання про арешт майна, сторона обвинувачення посилається на те, що постановою слідчого від 31.03.2020, майно, вилучене в ході означеного обшуку, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами, оскільки в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати що зазначені речі є об`єктам, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних діянь, виявити які вдасться лише за допомогою проведення слідчих дій та відповідних експертиз із залученням судових експертів та мають суттєве значення для подальшого розслідування вказаного кримінального провадження.

Між тим, з вказаними доводами сторони обвинувачення слідчий суддя не може в повній мірі погодитися, оскільки визнаючи вилучене за результатами проведення обшуку майно речовими доказами, а також звертаючись з даним клопотанням про накладення на таке майно арешту, сторона обвинувачення ні в постанові про визнання речовими доказами від 31.03.2020 року, ні в даному клопотанні, не конкретизувала, на підставі яких даних (відомостей), було зроблено висновок про відповідність всього вилученого майна категорії речових доказів (в тому числі майна, вилученого в ході проведення особистих обшуків).

Викладене, на думку слідчого судді, не може свідчити про належне дотримання стороною обвинувачення вимог ст. 171 КПК України, зокрема в частині обґрунтування підстав та мети арешту майна, з їх документальним підтвердженням, в зв`язку з чим, слідчий суддя вважає за необхідне дане клопотання про арешт майна повернути прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Бзенко А.О., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Томашевським С.О. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000149 від 06.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 343 КК України - повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.