Рішення № 88556553, 01.04.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/201/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»

до Громадської організації інвалідів «Херсонське товариство інвалідів»

про стягнення 9 777,80 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

24.02.2020 Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернулося з позовом до Громадської організації інвалідів «Херсонське товариство інвалідів» про стягнення 9 777,80 грн, з яких: 8 060,68 грн основної заборгованості, 1 388,05 грн пені, 125,91 грн інфляційних та 203,16 грн річних.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що за договором № 44-р від 28.09.2018 надав Відповідачу послуги з оплати податку на нерухоме майно у сумі 8 060,68 грн, але той їх не сплатив. У зв`язку з наявною сумою заборгованості Відповідач повинен додатково сплатити вказані суми пені, інфляційних та річних.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 04.03.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою сторонами установлені процесуальні строки подачі відповідних заяв, проте Відповідачем відзив на позов не наданий.

Зокрема, ухвала суду направлена Відповідачу за місцем його державної реєстрації: АДРЕСА_1 ; що відповідає інформації, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте вона повернулася без вручення через відсутність адресата.

Суд констатує, що сторонами не заявлено процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини

28.09.2018 між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт», як Балансоутримувачем, та Громадською організацією інвалідів «Херсонське товариство інвалідів», як Орендарем, укладений договір № 44-р.

Основними умовами договору, які впливають на вирішення спору є наступні:

- «Предметом договору є взаємовідносини сторін щодо відшкодування Орендарем Балансоутримувачу витрат по сплаті податку на нерухоме майно …, яке використовується за договором оренди від 01.08.2018 № РОФ-1639 …» (пункт 1.1.),

- «Балансоутримувач зобов`язується щорічно до 31 грудня поточного календарного року виставляти Орендарю рахунок на відшкодування сплати податку на нерухоме майно …» (пункт 2.1.),

- «Орендар зобов`язується сплачувати рахунки … протягом 5 банківських днів з дати отримання …» (пункт 2.2.),

- «За протрочення оплати по договору з Орендаря стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати за кожний день прострочення» (пункт 3.2.).

Відповідно до листа № 03/48 від 15.01.2019 та № 03/559 від 16.04.2019 Позивач направив Відповідачу Рахунки № 27958421 від 31.12.2018 на суму 5 014,44 грн та № 06618421 від 31.03.2019 на суму 3 046,24 грн про відшкодування вартості відповідного податку.

Не дивлячись на умови договору Відповідач в обумовлений строк вартість отриманих послуг не сплатив, у зв`язку з чим заборгував 8 060,68 грн.

Через невиконання умов договору Позивачем нараховано 1 388,05 грн пені за період з 26.02.2019 по 24.11.2019, 125,91 грн інфляційних за період з 26.02.2019 по 31.01.2020 та 203,16 грн річних за період з 26.02.2019 по 31.01.2020.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір про надання послуг.

Так, відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний був виконувати умови договору належним чином, не допускаючи його порушень, у тому числі забезпечити сплату вартості отриманих послуг з оплати податку на майно.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: «Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом» (частина 1); «Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином» (частина 7).

Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що Позивачем доведено факт невиконання Відповідачем власних зобов`язань на загальну суму 8 060,68 грн.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язань

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 1 388,05 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме «пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання» (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності; нарахування пені, випадки її нарахування та розмір повинні бути передбачені договором; можливий строк нарахування пені встановлений у шість місяців.

У даному випадку умовами пункту 3.2. договору сторонами обумовлено сплату Відповідачем пені у випадку порушення грошового зобов`язання, а тому нарахуванням Позивачем пені у сумі 1 388,05 грн за відповідним розрахунком є правомірним.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення 125,91 грн інфляційних та 203,16 грн річних суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України «боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів сплатити Позивачу 125,91 грн інфляційних за період з 26.02.2019 по 31.01.2020 та 203,16 грн річних за період з 26.02.2019 по 31.01.2020.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 8 060,68 грн основної заборгованості, 1 388,05 грн пені, 125,91 грн інфляційних та 203,16 грн річних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 2 102 грн, які у відповідності до статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з до Громадської організації інвалідів «Херсонське товариство інвалідів» (73000, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 4, кв. 34; ідентифікаційний код 38593939) на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14; ідентифікаційний код 01125608) – 8 060,68 грн основної заборгованості, 1 388,05 грн пені, 125,91 грн інфляційних, 203,16 грн річних та 2 102 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін