Ухвала суду № 88556408, 02.04.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.04.2020 р. Справа № 914/569/18

м.Львів

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрок Плюс”, м.Львів

до Національного банку України, м. Київ

про визнання іпотечного договору недійсним

у справі

за позовом: Національного банку України, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрок Плюс”, м. Львів,

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Фінансова ініціатива”, м. Київ,

предмет позову: звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Кітаєва С.Б.

Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрок Плюс»” про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором №12/0963 від 04.06.2014 року з додатковими договорами, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Фінансова ініціатива”, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 41 690 900 (сорок один мільйон шістсот дев`яносто тисяч дев`ятсот) гривень).

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Зокрема, ухвалою суду від 20.12.2018р. ухвалено провести інженерно-технічну експертизу, призначену ухвалою господарського суду Львівської області від 27.06.2018р. у справі №914/569/18, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судової експертизи та на час її проведення провадження у справі зупинено.

28.12.2018р. при супровідному листі вих.№914/569/18/5/18 Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз скеровано відповідні матеріали справи для проведення судової експертизи.

03.02.2020 до господарського суду Львівської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрок Плюс” (яка, згідно штемпеля відділення поштового зв`язку скерована до суду 29.01.2020) , у якій Товариство просить поновити процесуальний строк на подання зустрічного позову та визнати недійсним іпотечний договір від 11.06.2014, укладений між Національним банком України та ТзОВ “Юрок Плюс”, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. за реєстровим номером 583, яким забезпечено вимоги, що випливають з кредитного договору №12/09/6 від 04.06.2014р.

Ухвалою суду від 07.02.2020 відкладено вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрок Плюс” до розгляду - до повернення матеріалів справи №914/569/18 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та поновлення провадження у справі.

У зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження у справі, ухвалою від 02.04.2020 суд поновив провадження у справі та призначив її розгляд у підготовчому засіданні на 06.05.2020.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч. 6 статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

Судом встановлено, що ухвала суду від 02.05.2018 про відкриття провадження у справі була скерована на юридичну адресу відповідача (79019, м.Львів, вул.Жовківська, 63) - 03.05.2018 та отримана відповідачем 08.05.2018, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№16641/18 від 11.05.2018р., а.с.118, том 1), з якого вбачається, що поштова кореспонденція отримана уповноваженим представником відповідача за довіреністю. Отже, строк на подання відзиву на позовну заяву до 23.05.2018 включно.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ “Юрок Плюс” подано до суду відзив на позовну заяву від 31.05.2018 №1 (вх.№19520/18 від 31.05.2018) без обгрунтування поважності причин пропуску строку, встановленого судом на подання відзиву та без клопотання в порядку ст.119 ГПК України.

Суд зазначає, що в розумінні положень ч.2 ст.161 ГПК заявами по суті прави є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч.ч.1,8 ст.165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

З огляду на зазначене, встановлений судом 15-денний строк сплив ще 23.05.2018, відтак, зустрічний позов подано з порушенням процесуального строку, визначеного ст.180 ГПК України.

Звертаючись з зустрічним позовом до суду, відповідач просив суд поновити строк на подання зустрічного позову (п.2 прохальної частини зустрічної позовної заяви).

Вирішуючи дане клопотання, суд звертається до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 03.12.2018р. у справі №904/5995/16:

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

При цьому із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено стороною, та чи підлягає він відновленню.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Разом з тим, в аспекті зазначеного суд вважає за доцільне також звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016.

У будь-якому разі на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку, у тому числі суд має звернути увагу, наскільки швидко й сумлінно діяла сторона при вчиненні відповідної процесуальної дії та мотивувати підстави поновлення цього строку.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Тобто за змістом вищенаведених норм господарського процесу, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Положення ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, пов`язують можливість поновлення пропущеного процесуального строку з обов`язковою наявністю поважних причин пропуску відповідного строку, при цьому не ставить можливість такого поновлення в залежність від тривалості прострочення.

При цьому поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Клопотання про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви повинно містити належне та достатнє обґрунтування (з документовим підтвердженням) причин пропуску цього строку.

Проте, в обґрунтування такого клопотання не зазначив жодної поважної причини та не подано жодного доказу, які б свідчили про неможливість подати зустрічний позов у встановлений судом строк.

Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову без зазначення заявником жодної поважної причини пропуску строку на його подання, задоволенню не підлягає.

За таких обставин, зустрічний позов слід повернути заявнику у відповідності до вимог ч. 6 ст. 180 ГПК України, як такий, що пред`явлений з пропуском строку для його подання.

Відповідно до частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. При цьому ця ухвала не перешкоджає відповідачу звернутися до суду з позовом у загальному порядку.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 119, 180, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у поновленні процесуального строку на подання зустрічного позову у справі № 914/569/18.

2. Зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Юрок Плюс".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає оскарженню у порядку, встановленому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Додаток: зустрічна позовна заява з додатками на 13 арк. та поштовий конверт.

Суддя Кітаєва С.Б.