Ухвала суду № 88555857, 02.04.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.04.2020 р. Справа№ 914/569/18

м.Львів

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю “Управлінське товариство “УЛФ”, м.Київ

про визнання договору іпотеки недійсним

за позовом: Національного банку України, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрок Плюс””, м. Львів,

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Фінансова ініціатива”, м. Київ,

предмет позову: звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Кітаєва С.Б.

Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрок Плюс»” про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором №12/0963 від 04.06.2014 року з додатковими договорами, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Фінансова ініціатива”, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 41 690 900 (сорок один мільйон шістсот дев`яносто тисяч дев`ятсот) гривень).

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Зокрема, ухвалою суду від 20.12.2018р. ухвалено провести інженерно-технічну експертизу, призначену ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.06.2018р. у справі №914/569/18, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судової експертизи та на час її проведення провадження у справі зупинено.

28.12.2018р. при супровідному листі вих.№914/569/18/5/18 Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз скеровано відповідні матеріали справи для проведення судової експертизи.

03.02.2020 до Господарського суду Львівської області в порядку ст.49 ГПК України, надійшла позовна заява особи, що не є учасником даної справи – Товариства з обмеженою відповідальністю “Управлінське товариство “УЛФ” (заява згідно штемпеля відділу поштового зв`язку скерована до суду 29.01.2020), у якій Товариство просить: поновити процесуальний строк на подання заяви; залучити дане товариство до справи №914/569/18 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; визнати іпотечний договір від 11.06.2014, укладений між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юрок Плюс”, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. за реєстровим номером 583, яким забезпечено вимоги, що випливають з кредитного договору №12/09/6 від 04.06.2014р. – недійним.

Ухвалою суду від 07.02.2020 відкладено вирішення питання щодо прийняття позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Управлінське товариство “УЛФ” як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до повернення матеріалів справи №914/569/18 до Господарського суду Львівської області з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та поновлення провадження у справі.

У зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження у справі, ухвалою від 02.04.2020 суд поновив провадження у справі та призначив її розгляд у підготовчому засіданні на 06.05.2020.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ» позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність її повернення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - це ймовірні суб`єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб`єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів.

У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. У контексті статті під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 1.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, де зазначено, що третя особа може звернутися до суду з метою захисту свого права з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою у тому випадку, коли вважатиме, що саме їй належить право на предмет спору.

Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Крім того, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов`язаний з первісним, позовна заява третьої особи, відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України, має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 висловила позицію щодо правової природи зустрічного позову і висновки про правильне застосування норм права та вказала, що передбачене статтею 49 Господарського процесуального кодексу України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

Позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Вимога третьої особи поза предметом спору між позивачем та відповідачем не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Разом з тим, з позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ» вбачається, що вказана юридична особа є одним із учасників відповідача та не протиставляє свої вимоги вимогам позивача у справі № 914/569/18, предметом якої є звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Управлінське товариство “УЛФ” заявлено вимогу про визнання недійсним договору іпотеки.

Згідно з ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

На підставі викладеного позовна заява третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору – Товариства з обмеженою відповідальністю Управлінське товариство “УЛФ” у справі №914/569/18 з вимогою про визнання недійсним іпотечного договору від 11.06.2014, укладеного між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юрок Плюс”, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. за реєстровим номером 583, яким забезпечено вимоги, що випливають з кредитного договору №12/09/6 від 04.06.2014р. – недійним, підлягає поверненню без розгляду.

Крім того, у п.1 прохальної частини позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами заявник просить суд поновити процесуальний строк подання заяви.

За таких обставин, а також враховуючи, що позовна заява третьої особи із самостійними вимогами може бути подана до закінчення підготовчого провадження, і на саме такій стадії перебуває на розгляді справа №914/569/18 станом на даний час, то підстави для задоволення клопотання (п.1 прохальної частини позовної заяви) відсутні.

Керуючись ст.ст. 49, 180, 234 ГПК України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ», викладеного в п.1 прохальної частини позовної заяви.

2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ» про визнання недійсним іпотечного договору від 11.06.2014, укладеного між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юрок Плюс”, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. за реєстровим номером 583, яким забезпечено вимоги, що випливають з кредитного договору №12/09/6 від 04.06.2014р. та додані до неї документи на 18 аркушах та поштовим конвертом - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає оскарженню у порядку, встановленому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кітаєва С.Б.