Вирок № 88554813, 02.04.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/10850/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2020 року

м.Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

суддів Степаненка О.М., Казидуб О.Г.,

присяжних Кириченка І.М., Ковтун К.М., Єрьоменко В.П.,

секретаря Чмих І.С.,

за участю прокурорів Румянцева О.М., Шерстобітова І.І.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Тептюка М.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисників Білого М.М., Сівова Ю.Ю., Буджерака М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12014250100000024 від 09.01.2014 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрушки Уманського району Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, є батьком неповнолітніх дітей 2005 та 2011 року народження, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 348 КК України.

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 348 КК України, а саме у замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Так, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_2 06.01.2014 близько 16 години 40 хвилин, керуючи транспортним засобом «Mersedes-Benz310», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому на передньому пасажирському сидінні знаходився старший слідчий СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області капітан міліції Ліхута Олег Михайлович, та рухаючись по автодорозі Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка, в напрямку м. Умань, зі швидкістю 80 км/год., поблизу с. Гродзеве Уманського району Черкаської області, біля 558км-540м вказаної автодороги, достовірно знаючи, що ОСОБА_1 являється працівником правоохоронного органу та перебуває при виконанні службових обов`язків, пов`язаних і розслідування кримінального провадження №12014250250000019 від 03.01.2014, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою позбавлення життя потерпілого ОСОБА_1 , здійснив замах на вбивство останнього, а саме, усвідомлюючи, що праворуч від автодороги по ходу його руху розташований яр у вигляді впадини, не зменшуючи швидкості, умисно вчинив з`їзд автомобілем з автодороги в право, шляхом різкого раптового повороту керма автомобіля в праву сторону, внаслідок чого автомобіль проїхав по нахилу яру та вдарився в бетонну споруду для відводу стічної води, в результаті лобового зіткнення автомобіля з бетонною спорудою ОСОБА_1 отримав компресійний перелом тіла 2 поперекового хребця, який згідно висновку судово-медичної експертизи №94 від 11.02.2014 відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Мотиви суду, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Статтею 92 КПК України встановлено, що обов`язок доказування обставин, які підлягають доведенню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновків про недоведеність того, що в діянні ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення передбаченого ст.348 КК України (п.3 ч.1 ст. 373 КПК).

Так, за нормами ч. 1 ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Суд самостійно не може визначити обставини, які не встановлені під час досудового розслідування.

Стороною обвинувачення не дотримано зазначених вимог кримінального процесуального закону щодо доказування мотиву злочину, що також і не зазначено в обвинуваченні ОСОБА_2 .

З цього приводу суд констатує наступне:

1.Ваговими доказами, на які посилається прокурор є: відомості, які отримані під час огляду місця події (т.4 а.с. 10-25), висновок експерта №4/35 від 10.02.2014 (т.4 а.с. 30-47), висновок експертів за результатами комплексної металознавчої, трасологічної і автотехнічно експертизи №2467/14-33/4334/14-52 від 22.04.2013 (т.4 а.с. 70-75), висновок експерта №4/251 від 13.06.2014 (т.4 а.с. 93-96), які у сукупності доводять працездатність ходової частини та гальмівної частини автомобіля «Mersedes-Benz310» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також висновки експерта №94 від 11.02.2014 про виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_3 , їх локалізація, ступінь та характер виникнення. Суд погоджується, що вони є допустимими доказами, водночас вони доводять лише факт дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

При цьому суд перевіряючи винуватість ОСОБА_2 щодо причетності його до замаху на вбивство ОСОБА_1 не вправі виходити виключно з факту наявних у потерпілого тілесних ушкоджень, не отримавши докази, що моли б довести суб`єктивну сторону злочину, зокрема які б могли свідчити про мотиви обвинуваченого.

2.В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнавав, суду пояснив, що в автомобілі він був один. Версія потерпілого ОСОБА_1 , про нібито перебування його разом з ним в автомобілі, він розцінює як штучне створення доказів з метою його оговорення у вчиненні злочину, якого він не вчиняв. Крім того, обвинувачений на підтвердження сумнівів у отриманні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 суду вказав, що швидка медична допомога на місце дорожньо-транспортної пригоди не викликалась, потерпілий звернувся за медичною допомогою значно пізніше.

3.Судом нижче проаналізовані всі докази сторони обвинувачення, якими, на думку прокурора, доводиться винуватість ОСОБА_2 , та наведена мотивація їх неприйняття судом:

4.Потерпілий ОСОБА_1 в суді повідомив, що в 2014 році він працював старшим слідчим слідчого відділу Уманського міськвідділу УМВС. В його провадженні перебувало кримінальне провадження за фактом безвісті зниклої громадянки ОСОБА_4 . На виконання ухвали слідчого судді 06.01.2014 був проведений обшук в приміщенні магазину в с. Левківка Новоархангельского району Кіровоградської області, де здійснював свою підприємницьку діяльність ОСОБА_2 . В результаті чого був вилучений мобільний телефон зниклої жінки. Вперше побачив ОСОБА_2 під час обшуку 06.01.2014. Як він пояснив цей телефон він купив у невідомої особи. Для з`ясування обставин ОСОБА_2 було запропоновано проїхати в Уманський міськвідділ на його автомобілі - мікроавтобусі «Mersedes». Під час руху розмовляли на побутові теми. Не помічав, щоб ОСОБА_2 був схвильований. З якою швидкістю їхали - не пам`ятає. Під час розмови ОСОБА_2 проголосив: «Пробач, якщо зможеш…», різко вивернув руля і скерував автомобіль в кювет. Від таких дій автомобіль вдарився в бетонну споруду для відводу стічної води, в результаті чого він отримав тілесні ушкодження.

Із показань потерпілого судом взято до уваги, що потерплий ОСОБА_1 і обвинувачений ОСОБА_2 до події один одного не знали, разом перебували декілька годин, після проведення обшуку ОСОБА_2 не був в статусі підозрюваного або затриманого. Суд робить висновки, що потерпілий не вказав на будь-який привід, який би породжував завчасний або раптовий злочинний намір у ОСОБА_2 для позбавлення потерпілого життя в зв`язку з невдоволенням виконанням ОСОБА_1 службових обов`язків (мотив), або з метою недопущення такої діяльності, припинення її, зміни її характеру тощо.

Оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_1 , а також відомості слідчого експерименту з ним (т.4 а.с. 77-84), суд наголошує, що справедливість судового розгляду аналізується не в якійсь частині, а в цілому. Показання потерпілого не можуть обґрунтувати безсумнівний висновок про наявні обставини, які лягли в основу обвинувачення, так як такі відомості не підтверджується іншими доказами, які б могли виключити будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду.

5.Не доводять таких підстав і показання свідків, які отримані під час судового засідання, зокрема:

Свідок ОСОБА_5 (експерт-криміналіст) суду показав, що ОСОБА_1 проводив огляд місця події - магазину в с. Левківка Новоархангельского району Кіровоградської області. Після огляду ОСОБА_2 було запропоновано проїхати в Уманський міськвідділ поліції для дачі пояснень. ОСОБА_3 разом із ОСОБА_6 сіли в автомобіль ОСОБА_6 , останній був за кермом. Він повертався в Умань в іншому автомобілі. Біля в`їзду в Умань йому зателефонували і повідомили про дорожньо-транспортну пригоду. Коли під`їхали до місця аварії, то ОСОБА_3 і ОСОБА_6 сиділи біля автомобіля, який був пошкоджений. Зі слів ОСОБА_7 скерував автомобіль із дороги. Передумов для оголошення ОСОБА_6 підозри не було.

Із показань свідка ОСОБА_8 встановлено, що він також був учасником слідчо-оперативної групи під час ошуку в магазині ОСОБА_6 . Конфліктів у ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не було. ОСОБА_3 їхав до Умані разом із ОСОБА_6 в його автомобілі. ОСОБА_6 був за кермом. Він їхав в іншому автомобілі. Хтось повідомив, що трапилась дорожньо-транспортна пригода. Коли під`їхав на місце він спостерігав ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Останній скаржився на біль у спині. Зі слів колег він дізнався, що ОСОБА_6 , нібито, хотів скерувати автомобіль на зустрічну смугу дороги у вантажний автомобіль, а з`їхав у кювет.

Свідок ОСОБА_9 (працівник правоохоронного органу, учасник слідчої дії у ОСОБА_6 ) по суті дав аналогічні показання, також повідомив, що ОСОБА_6 під час обшуку поводив себе спокійно. Був на місці пригоди після того як автобус під керуванням ОСОБА_6 раптово «злетів» з дороги в кювет. Чи розповідав ОСОБА_3 комусь з яких причин автобус виїхав у кювет - не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_10 (був у складі слідчо-оперативної групи) суду повідомив, що не бачив обставин дорожньо-транспортної пригоди (їхав в іншому автомобілі), після повідомлення про неї - повернувся на місце аварії. Від ОСОБА_3 дізнався, що ОСОБА_6 умисно з`їхав із дороги.

Свідок ОСОБА_11 (працівник поліції) повідомив, що він знаходився в іншому автомобілі, який рухався за мікроавтобусом, в якому знаходились ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Бачив як автобус різко «взяв вправо» і з`їхав у кювет. Після аварії ОСОБА_3 лежав на землі та тримався за спину. Він чув як ОСОБА_6 сказав: «Навіщо це я зробив?...».

6.Аналізуючи показання свідків суд робить висновки, що дійсно була пригода, за якою автомобіль під керуванням ОСОБА_2 «Mersedes-Benz310» реєстраційний номер НОМЕР_1 раптово змінив напрямок руху та з`їхав з автодороги в кювет, а вподальшому зіткнувся із бетонною спорудою. Також із показань цих свідків встановлено, що всі вони після аварійної ситуації спостерігали як ОСОБА_6 так і ОСОБА_3 біля вказаного транспортного засобу.

7.Водночас деяка інформація, яка повідомлена свідками щодо досліджуємих обставин, ґрунтується на поясненні іншої особи (показання з чужих слів ст. 97 КПК України), зокрема свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_10 заявили, що їм стало відомо чому з`їхав автомобіль із траси безпосередньо від ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_8 заявив, що про ці обставини йому стало відомо зі слів колег, але конкретно від кого він не зміг повідомити.

8.Варто уваги, що всі свідки майже одночасно потрапили на місце аварії, а тому всі мали можливість спостерігати, що відбувалось із ОСОБА_6 і ОСОБА_3 (де вони знаходились, їх поведінка, і насамперед їх висловлювання). Однак свідок ОСОБА_9 взагалі не пам`ятає чи казав ОСОБА_3 комусь про причини аварії, а свідок ОСОБА_11 заявив, що, нібито, чув від ОСОБА_6 висловлювання: «Навіщо це я зробив?...», про яке жоден із свідків не повідомляв.

9.Показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_11 підривають довіру щодо достовірності показань решта свідків, які прямо чи непрямо заявляли про причини аварії, а саме свідому поведінку ОСОБА_6 , який начебто умисно скерував автомобіль у кювет. Таким чином суд не допускає як доказ показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_10 так як сумнівається у переконливості відомостей, які повідомили ці свідки.

10.Аналізуючи пояснення свідків та потерпілого суд встановив, що між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1 не було конфлікту, навіть нетривалого. Скерування ОСОБА_2 транспортного засобу із дороги в кювет стало цілковито несподіваним для потерпілого, про що він сам заявив в суді. Обставини події вказують на те, що все трапилось у надто короткий проміжок часу, впродовж якого у обвинуваченого ОСОБА_6 не міг сформуватись умисел на вбивство потерпілого.

11.Таким чином, в даному конкретному випадку суд не може пояснити, якими обставинами справи доводять наявність мотиву, а від так умислу ОСОБА_2 на замах на вбивство ОСОБА_1 , який є необхідним елементом складу злочину. Недоведеність суб`єктивної сторони пред`явленого обвинувачення вже сама собою є достатньою підставою для визнання недоведеним обвинувачення в цілому.

12.Крім того, не може залишитись поза увагою відсутність доказів доведеності стороною обвинувачення факту усвідомлення обвинуваченим того, що ОСОБА_1 , був працівником правоохоронного органу. Так суд має констатувати, що під час обшуку у ОСОБА_2 в магазині в с. Левківка Новоархангельского району Кіровоградської області були присутні близько десяти працівників правоохоронних органів, серед яких був потерпілий ОСОБА_3 . У сукупності з обстановкою на місці, де проводився обшук, відсутністю форменого одягу працівників поліції не можуть свідчити про ідентифікацію обвинуваченим ОСОБА_3 як працівника правоохоронного органу. Будь-яких даних про те, що згаданий правоохоронець пред`явив особі службове посвідчення працівника міліції, або ним було вчинено дії, які б вказували, що він є слідчим (факт вручення або підписання процесуального документу ОСОБА_6 , який оформив ОСОБА_3 ), до матеріалів кримінального провадження не долучено і суду не пред`явлено.

Навіть у спецповідомленні (т.3 а.с. 141) було зазначено, що виїзд до м. Новоархангельськ буде здійснений на власних автотранспортних засобах, що також не дає підстав для уподібнення того, що це прибули працівники правоохоронних органів.

Єдиним документом, який містить інформацію, що ОСОБА_1 на період подій був старшим слідчим СВ Уманського МВ УМВС капітаном міліції, є висновок службового розслідування від 19.02.2014 (т. 4 а.с. 87-89), який складений вже під час досудового розслідування, а тому вказаний документ суд визнає неналежним доказом в розумінні положень ст. 85 КПК України, тобто він прямо чи непрямо не підтверджує, що на момент проведення обшуку ОСОБА_2 усвідомлював, що ОСОБА_1 був працівником правоохоронного органу.

13.Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

14.При ухваленні вироку суд врахував висновки рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45), та при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпції щодо досліджуємих фактів. Таких фактів під час судового розгляду кримінального провадження стосовно обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 348 КК України суд не встановив.

15.З огляду на викладене, суд приходить до висновків про відсутність доказів того, що ОСОБА_2 мав умисел, який би підкріплений відповідним мотивом для замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, в зв`язку з чим суд приймає рішення визнати ОСОБА_2 невинуватим та виправдати за недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України.

Рішення щодо цивільних позовів.

16.Потерпілим ОСОБА_1 заявлені цивільні позови до ОСОБА_2 про стягнення на його користь матеріальної та моральної шкоди (т.1 а.с. 11-14), однак враховуючи, що судом ОСОБА_2 виправданий, суд, керуючись ч.3 ст. 129 КПК України, залишає вищевказані позови без розгляду.

Рішення щодо речових доказів.

17.Автомобіль «Mersedes-Benz310» реєстраційний номер НОМЕР_1 та його складові деталі: поперечна рульова тяга та два металевих пальці - необхідно повернути законному володільцю ОСОБА_2 (т.3 а.с. 35, 105).

18.Документи службового розслідування (т.3 а.с. 143) залишаються в матеріалах кримінального провадження.

Рішення щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

19.В зв`язку з виправданням ОСОБА_2 процесуальні витрати на загальну суму 8481,00 грн. необхідно компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Заходи забезпечення кримінального провадження.

20.На момент ухвалення вироку запобіжний захід у ОСОБА_2 відсутній.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_2 невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ст. 348 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Заявлені цивільні позови потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази: автомобіль «Mersedes-Benz310» реєстраційний номер НОМЕР_1 та його складові деталі: поперечна рульова тяга та два металевих пальці повернути законному володільцю ОСОБА_2 ; документи службового розслідування залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати на загальну суму 8481,00 грн. компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження також мають право на отримання в суді копії вироку.

Головуючий: О. М. Степаненко

суддя О.Г.Казидуб

присяжні І.М.Кириченко К.М.Ковтун В.П.Єрьоменко