Ухвала суду № 88553687, 02.04.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3877/19

Провадження 1-кп/524/47/20

УХВАЛА

02.04.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області

у складі: головуючого судді Олейнікової Г.М.

при секретарі Хім`як І.М.

за участю прокурора Замулка О.А.

захисника Долі В.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170090004625 від 17.12.2018 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ст.. 289 ч.2, ст.. 185 ч.2,3 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

30.05.2019 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170090004625 від 17.12.2018 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ст.. 289 ч.2, ст.. 185 ч.2,3 КК України.

05.02.2020 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відраховується до 04.04.2020 року.

У зв`язку з тим , що судовий розгляд справи відкладається на 19.05.2020 року , так як по справі не допитані усі свідки та не досліджені усі письмові докази, а у обвинуваченого ОСОБА_1 04.04.2020 року сплине строк тримання під вартою, тому суд вважає у даному судовому засіданні розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою .

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, прокурора, який вважає, що треба обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити строк тримання під вартою, оскільки ризики , передбачені ст.. 177 КПК України існують до теперішнього часу, а саме обвинувачений знаходячись на волі може переховуватись від суду, впливати на свідків, які не допитані у судовому засіданні, захисника Долі В.Б., який заперечує проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , просить його скасувати, так як прокурором не доведено, які ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують і є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, яким чином обвинувачений може впливати на недопитаних судом свідків, також обвинувачений ОСОБА_1 не належним чином утримується в установі виконання покарань, а саме у зв`язку із веденням карантину на території України на підставі пандемії COVID-19, тримається в загальній камері із іншими особами, що загрожує безпеці його життя і здоров`я, обвинуваченого ОСОБА_1 , який підтримує думку свого захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, продовжений ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05.02.2020 року спливає 04.04.2020 року.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та злочину середньої тяжкості.

Суд зазначає про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування від суду, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

За даним кримінальним провадженням, суд враховує також обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному провадженні.

У зв`язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені п. 1,3, 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м`які альтернативні запобіжні заходи.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останньому висунуте обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості проти власності та тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання за ст. 289 ч.2 КК України від п`яти до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків , офіційно не працює , немає постійного джерела доходу, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, знаходився в розшуку, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливості скоювати інші злочини, можливості незаконно впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні.

Вирішуючи клопотання захисника Долі В.Б. про скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на шістдесят днів, а саме з 02.04.2020 року до 31.05.2020 року включно .

Згідно з ст. 183 ч.3 КПК України слідчий суддя , суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави , достатньої для забезпечення виконання підозрюваним , обвинуваченим обов`язків , передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 182 ч.4 КПК України зазначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У ч. 5 ст. 182 КПК України зазначено , що розмір застави визначається щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

Враховуючи встановлені обставини та приймаючи до уваги матеріальний і сімейний стан ОСОБА_1 та ризики передбачені ст. 177 КПК України, суд визначає заставу у виді 40 ( сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 84080 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372,392 КПК України, суд , -

У Х В А Л И В :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 02.04.2020 року до 31.05.2020 року включно .

У задоволенні клопотання захисника Долі В.Б. про скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Визначити суму застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 84080 грн.

Застава може бути внесене у будь-який момент протягом дії ухвали, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач ТУДСА України в Полтавській області, р\р №37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО:820172, призначення платежу: запобіжний захід - застава.

Роз`яснити обвинуваченому , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавської установи виконання покарань (№23).

Після отримання та перевірки протягом одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Полтавської установи виконання покарань (№23) негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово слідчого СВ Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області майора поліції Зайцева В.М., прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури та головуючого суддю Автозаводського районного суду м.Кременчука.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду , через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Головуючий суддя : Г.М. Олейнікова