Ухвала суду № 88552490, 02.04.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

02.04.2020 227/4442/19

УХВАЛА

02 квітня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді – Кошля А.О.,

при секретарі – Овчинніковій Ю.О.,

за участю:

прокурора – Ленкевич І.В.

обвинуваченої – ОСОБА_1

захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - Самохіна В.В.

обвинуваченого – ОСОБА_2

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – Василевич С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля Донецької області кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12018050230000006 від 02.01.2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка м. Воркута, рос публіки Комі, РФ, не одружена, з вищою освітою, не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311 КК України,-

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець с. Краснопділля, Добропільського району, Донецької області, не одружений, не судимий, з середньою освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 – у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12018050230000006 від 02.01.2018 року, за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311 КК України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311 КК України.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06.02.2020 року обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05.04.2020 року.

Закінчити судовий розгляд даного провадження до цього строку не вбачається можливим.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу на 60 днів з тих підстав, що на даний час наявні ризики того, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, та продовжить вчиняти аналогічні правопорушення в яких його обвинувачують.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – Василевич С.О. проти задоволення клопотання прокурора заперечував, зазначивши про доцільність обрання більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки доказів того що обвинувачений має наміри переховуватись від органів досудового розслідування або суду не надано. Обвинувачений має зареєстроване місце проживання, власник житла ОСОБА_3 не заперечує проти перебування там обвинуваченого ОСОБА_2 . Обвинувачений ОСОБА_2 , обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Самохін В.В. підтримали адвоката Василевич С.О.

В судовому засіданні ОСОБА_3 повідомила, що є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , обвинувачений ОСОБА_2 є її зятем, зареєстрований та до затримання проживав за вищевказаною адресою. Не заперечує проти проживання останнього за вищевказаною адресою.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч 5 ст.176 КПК України.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, відповідно до положень ст.178 КПК України, враховуються тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, її вік, стан здоров`я і майновий стан, міцність соціальних зв`язків особи за місцем проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність судимостей, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється чи обвинувачується особа, а також інші обставини, що її характеризують.

Згідно п.4 ч 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

В обґрунтування обставин, які доводять необхідність тримання ОСОБА_2 під вартою, наведено відомості про те, що на час розгляду клопотання по суті не зменшились ризики, а саме, обвинувачений, перебуваючи на свободі, може ухилитися від суду та продовжити свою злочинну діяльність.

Суд зобов`язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК, загальною підставою для продовження тримання під вартою та не має права покладатися лише на правову кваліфікацію вчиненого, надану стороною обвинувачення, що є недостатнім для прийняття законного судового рішення.

Суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (надалі – ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» разом із Конвенцію про права людини і основоположних свобод застосовується судами як джерело права, стосовно підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою, яке ґрунтується на презумпції, що після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням позбавлення волі, а тому судовим органам потрібно надати інші пояснення продовження тримання особи під вартою. Більше того, підстави подальшого тримання під вартою повинні бути чітко вказані національними судами («Єлоєв проти України», «Харченко проти України», п. 99).

Тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (справа «Боротюк проти України», п. 61).

У п. 62 зазначеного рішення ЄСПЛ вказав, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, у разі якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті.

При цьому, слід врахувати, що реалізуючи положення ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя, а також суд відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України мають враховувати, що після спливу певного часу (строку дії попередньої ухвали) саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, а тому в судовому рішенні судові органи зобов`язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою (Рішення ЄСПЛ від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Розглядаючи питання щодо продовження існування ризиків, на які посилається прокурор суд зазначає, що станом на сьогоднішній день не надано відомостей про те, що обвинувачений має намір переховуватись від органів досудового розслідування та суду; про вплив чи можливість впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, про вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Також судом враховується те, що обвинувачений має постійне місце проживання та реєстрації, наявність соціальних зв`язків в м. Добропілля; окрім того, з моменту затримання обвинуваченого з 26.07.2019 р. минуло більше 8 місяців, досудове розслідування кримінального провадження завершене.

Той факт, що обвинувачений не визнає свою провину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обов`язок довести провину обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення покладається на сторону обвинувачення , а відносно обвинуваченого діє презумпція невинуватості.

Доказів, що обвинувачений вчинив чи бажає вчинювати інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення ,у якому обвинувачуються, стороною обвинувачення не надано. Обвинувачений раніше не судимий.

За вказаних вище обставин, з урахуванням відсутності у прокурора належних доказів на підтвердження заявлених ризиків щодо обвинуваченого ОСОБА_2 суд приходить до висновку, що продовження тримання останнього під вартою не є виправданим, оскільки прокурором не доведено недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, на які посилалася в судовому засіданні сторона обвинувачення, інші підстави для подальшого виправданого тримання під вартою тривалий час, прокурором не зазначені та не доведені.

З урахуванням викладеного суд зазначає про відсутність підстав для продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, що буде необхідним і доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 331, 369 суд –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку на 60 днів дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешту із застосування електронних засобів контролю, що полягає у забороні обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу прокурора або суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні обов`язки:

- прибувати до прокурора, слідчого судді чи суду за кожним викликом надісланим поштою, або в телефонному режимі;

- не залишати цілодобово місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

- утриматись від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю;

У разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений негайно доставляється до місця проживання і звільняється

з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту два місяці, тобто до 02 червня 2020 року, включно.

Виконання ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 .

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_2 , захиснику, направити для відома до ДУ «Бахмутська УВП № 6» та для виконання до Добропільського ВП Покровського ГУНП в Донецькій області.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду, в частині відмови у задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на підставі рішення Конституційного суду України, протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суду Донецької області.

Суддя А.О. Кошля

02.04.20