Рішення № 88551285, 12.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2020Справа № 910/15848/19

За позовомВсеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»прозахист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди у розмірі 190000,00 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаГорда В.В.від відповідачаЗдоровець С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Українське товариство глухих» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», в якому просить суд:

- визнати недостовірною негативною та такою, що порушує особисті немайнові права на недоторканість ділової репутації зазначені в позовній заяві інформацію та судження стосовно Українського товариства глухих та його системи, поширені відповідачем в матеріалі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у випуску «ТСН. Тиждень» за ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеканалі 1+1;

- зобов`язати відповідача опублікувати в спосіб, аналогічний тому яким було поширено некоректні відомості, їх окремо письмово погоджене з позивачем спростування, у строк, що не перевищуватиме чотирнадцяти календарних днів від дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням;

- стягнути з відповідача суму відшкодування моральної шкоди на підставі заявлених у даній заяві вимог в розмірі 190000,00 грн;

- зобов`язати відповідача утриматись в подальшому від поширення відомостей, що містять у собі неправдиві відомості стосовно ВГОІ «УТОГ», підприємств та організацій УТОГ та їх посадових осіб.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у випуску «ТСН.Тиждень» за ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеканалі 1+1 серед інших мав місце сюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», що містив у собі наклепницьке за змістом згадування про УТОГ в контекстах, що принижують честь та репутацію Українського товариства глухих, гідність кожного члена УТОГ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/15848/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 16.01.2020.

19.12.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

13.01.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 16.01.2020 було оголошено перерву до 30.01.2020.

22.01.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

24.01.2020 від позивача надійшли додаткові докази по справі, які судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2020.

У судових засіданнях 27.02.2020 та 04.03.2020 оголошувалась перерва до 04.03.2020 та 12.03.2020.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позов підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що виходячи із логіко-змістовного аналізу поширеної інформації, її стилістичних особливостей, оспорювана інформація виражена у формі оціночних суджень, а не у формі фактичних тверджень. При цьому, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів того, що оспорювана інформація була поширена саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1».

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 Статуту Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» (скорочено Українське товариство глухих або УТОГ), УТОГ є об`єднанням громадян, створеним у формі громадської організації осіб з інвалідністю зі слуху зі всеукраїнським статусом. Основною метою статутної діяльності УТОГ є соціальний захист глухих та надання їм допомоги у захисті їх законних прав і інтересів.

На сайті в мережі Інтернет https://tsn.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 було розміщено сюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», що містив, зокрема, таку інформацію:

- «ці діти поповнюють країну глухих, повірте, то дуже бідна і жорстока країна»;

- «тож наш УТОГ, Товариство глухих, отримує все нових і нових клієнтів на свої підприємства»;

- «не стане членом товариства глухих, звідки дорога найчастіше на одну з фабрик, де працюють за копійки такі ж глухонімі, і не опиниться у повній залежності від керівництва, дуже схожій на рабство. Це і є країна глухих, і там немало зацікавлених щоб вона росла»;

- «Вони відмовляють батьків протезувати дітей, найпопулярніша лякалка - що це втручання в мозок і що будь-який спорт і активність - табу».

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що в даному випадку прямо вказується на те, що під визначенням «країна глухих» в контексті цього сюжету мається на увазі власне Українське товариство глухих, зазначені твердження призводять до грубого порушення особистих немайнових прав Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» як юридичної особи, оскільки викривлюють його соціальну роль та фінансове положення, спотворюють реальний стан справ та принижують обсяг роботи, який проводить товариством з метою соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні. Такі характеристики, поширені публічно, за твердженням позивача, призведуть до ускладнення взаємин товариства з контрагентами, замовниками продукції його підприємств, державними органами, недержавними установами та організаціями, до втрати репутації товариства в суспільстві та серед його членів; результатом, серед іншого, може стати виникнення додаткових, крім викликаних загальними соціально-економічними факторами ризиків погіршення роботи підприємств та організацій УТОГ, що призведе до погіршення матеріального становища їх працівників.

Як зазначає позивач, Українське товариство глухих як громадська організація осіб з інвалідністю зі слуху з повагою ставиться до вибору батьків дітей, що приймають рішення про вжиття заходів кохлеарної імплантації відносно своїх дітей, а також про аналогічні рішення інших осіб з порушенням слуху, хоча і вважає, що рішення про це має бути зваженим та ґрунтуватись на відповідних висновках кваліфікованих медичних спеціалістів. Позивач стверджує, що в сюжеті не наведено жодних підтверджень заяви про те, що УТОГ чи його посадові особи необґрунтовано відмовляли чи відмовляють тих, хто має намір скористатись процедурою кохлеарної імплантації від її застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інформацію» суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень. Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

За змістом ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст. 7 України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Частинами 4, 7 ст. 277 Цивільного кодексу України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

В п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Тобто, у даному випадку у спорі про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, її недостовірність, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права саме відповідачем, а не будь-якими іншими особами.

Матеріалами справи підтверджується факт поширення спірної інформації на веб-сайті https://tsn.ua в мережі Інтернет.

У позовній заяві позивач зазначає, що сюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» мав місце у випуску «ТСН.Тиждень» за ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеканалі 1+1. Разом з тим, доказів поширення спірної інформації у такий спосіб позивач суду не надав, а в ході розгляду справи представник позивача вказав на поширення відповідної інформації у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» електронна (цифрова) інформація - аудіовізуальні твори, музичні твори (з текстом або без тексту), комп`ютерні програми, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, що знаходяться в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення комп`ютером, які можуть існувати і (або) зберігатися у вигляді одного або декількох файлів (частин файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп`ютерів, серверів тощо у мережі Інтернет, а також програми (передачі) організацій мовлення, що ретранслюються з використанням мережі Інтернет.

Також ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено:

- веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом;

- веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;

- власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу;

- власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

З урахуванням висновків, наведених у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, можуть бути дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як на підтвердження факту поширення оспорюваної інформації саме відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», позивач посилається на Довідку з відомостями про власника веб-сайту або інформації про його встановлення від 09.01.2020 №2/2020-Д, видану Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».

У вказані довідці міститься, зокрема, така інформація щодо доменного імені tsn.ua:

- доступність за доменним ім`ям веб-сайту для публічного використання у мережі Інтернет: так;

- дата та час реєстрації доменного імені: 2008-06-17;

- дата внесення останніх змін щодо зареєстрованого доменного імені: 21.02.2019;

- інформація про реєстратора доменного імені: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест», ідентифікаційний код 32493292;

- інформація про реєстранта доменного імені в службі WHOIS - відомості скриті;

- інформація про хостинг-провайдера: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин».

За змістом вказаної довідки, за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту https://tsn.ua встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту «ТСН», на якому розміщена, зокрема, наступна інформація: «Управління цим сайтом https://tsn.ua (далі - «Сайт») здійснюється ТОВ « 1+1 Інтернет», код ЄДРПОУ 37726069, юридичною особою, яка зареєстрована і діє відповідно до вимог законодавства України (далі - «Компанія»)».

У довідці також вказано, що доменне ім`я tsn.ua, було зареєстровано на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг №88074, власником якого згідно з відомостями Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», що дозволяє зробити висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» має відношення до створення та/або функціонування веб-сайту https://tsn.ua/ та є власником останнього, якщо інше не визначене умовами договору між останнім та особою, якій передані права щодо користування (управління) доменним іменем tsn.ua та/або веб-сайтом https://tsn.ua/ (зокрема, ТОВ « 1+1 Інтернет»).

При цьому, Дочірнє підприємство «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у своїй довідці прямо вказує на те, що враховуючи знеособленість даних про реєстранта доменного імені tsn.ua в службі WHOIS та нерозкриття їх реєстратором цього доменного імені, а також нерозкриття даних про отримувача послуг хостингу веб-сайту https://tsn.ua/ хостинг-провайдером в досудовому порядку у відповідь на запит Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет, з метою перевірки інформації щодо належності веб-сайту https://tsn.ua/ Товариству з обмеженою відповідальністю « 1+1 Інтернет» та/або Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», можливо витребувати відповідно до законодавства України (зокрема, в судовому порядку): дані про реєстранта доменного імені tsn.ua (у реєстратора цього доменного імені - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест»), дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту https://tsn.ua/ на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет (у хостинг-провайдера цього веб-сайту - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин»), дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту: https://tsn.ua/ в мережі Інтернет (у реєстранта доменного імені tsn.ua) та/або отримувача послуг хостингу).

Таким чином, вказаною довідкою Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 09.01.2020 №2/2020-Д жодним чином не підтверджується того, що власником веб-сайту https://tsn.ua є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», як про це стверджує позивач.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що приналежність відповідачу права власності на знак для товарів і послуг «tsn.ua» не свідчить про те, що саме останній є власником зазначеного веб-сайту або ж виконує наповнення контентом відповідний веб-сайт, адже правомочності на використання знаку для товарів і послуг можуть надаватися за відповідним ліцензійним договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Паеффген проти Німеччини (PAEFFGEN GMBH v. Germany, № 25379/04, 21688/05, 21722/05, 21770/05, ECHR 2007)», вказав на те, що власник доменного імені вправі самостійно визначати способи його використання (розмістити рекламу, сайт про послуги і товари, зробити доступ платним або безкоштовним, здавати доменне ім`я в оренду, продати його). Тому виключне право на використання доменного імені має економічну цінність, а відповідно є правом власності в змісті статті першої Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

При цьому, позивачем не надано доказів того, що власник веб-сайту (доменного імені) tsn.ua передав вказане доменне ім`я у власність або користування іншій особі, зокрема відповідачу, на підставі відповідного договору, іншого правовстановлюючого документу тощо, а також доказів того, що користування веб-сайтом (доменом) tsn.ua здійснюється без належної правової підстави саме відповідачем.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази надання відповідачу доступу до веб-сайту https://tsn.ua/, або створення облікового запису, що використовується відповідачем для розміщення веб-сторінки на вказаному веб-сайті та здійснення управління і (або) розміщення електронної (цифрової) інформації в межах такої веб-сторінки (у випадку якщо користувач веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач не звертався із запитом про надання інформації до реєстратора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» або будь-якої іншої особи або органу, що може надати відомості про власника спірного сайту.

Клопотань про витребування таких доказів позивачем також заявлено не було.

Таким чином, оскільки позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 77, 78 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» є автором спірного інформаційного матеріалу (або авторами є його посадові чи службові особи при виконанні посадових (службових) обов`язків) або того, що відповідач є власником веб-сайту https://tsn.ua/, на якому поширено спірну інформацію, вимоги позивача про визнання недостовірною, негативною та такою, що порушує особисті немайнові права на недоторканість ділової репутації спірної інформації та зобов`язання відповідача опублікувати в спосіб, аналогічний тому яким було поширено некоректні відомості, їх окремо письмово погоджене з позивачем спростування, у строк, що не перевищуватиме чотирнадцяти календарних днів від дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

При цьому, суд відзначає, що оскільки суду не доведено, що поширення спірної інформації здійснено саме відповідачем, відсутні і підстави для доведення при розгляді даної справи того, чи стосується поширена інформація позивача, чи є поширена спірна інформації недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, а також, чи призвело поширення спірної інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Як наслідок, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 190000,00 грн та зобов`язання відповідача утриматись в подальшому від поширення відомостей, що містять у собі неправдиві відомості стосовно ВГОІ «УТОГ», підприємств та організацій УТОГ та їх посадових осіб, як похідні вимоги від вимог про спростування недостовірної інформації.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257, п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.04.2020.

Суддя Ю.М. Смирнова