Рішення № 88551006, 02.04.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/237/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ІНТЕР ТРЕЙД"

до Приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА"

про стягнення 95 330,24грн

Суддя С.І.Чонгова

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ІНТЕР ТРЕЙД" (далі – ТОВ " УКР ІНТЕР ТРЕЙД ") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА" (далі – ПАТ “АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА”) про стягнення 95 330,24грн у т.ч.:

- 73685,35грн інфляційне збільшення за період з 27.01.2017 по 13.08.2019; з 15.08.2019 по 12.09.2019; з 14.09.2019 по 15.10.2019; з 17.10.2019 по 28.10.2019;

- 21644,89грн – 3% річних за період з 27.01.2017 по 13.08.2019; з 15.08.2019 по 12.09.2019; з 14.09.2019 по 15.10.2019; з 17.10.2019 по 28.10.2019.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №12/10-СВК від 12.10.2015 в частині своєчасної оплати за вказаний прийнятий товар, заборгованість за яким було стягнуто в судовому порядку, однак не було виконано відповідачем своєчасно (рішення господарського суду Київської області у справі №911/3563/17). На прострочену суму боргу позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами у справі без проведення судового засідання.

Відповідач у справі – ПАТ “АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА” у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що позивача сплив строк позовної давності для стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних за договором поставки від 12.10.2015 №12/10-СВК.

Крім того, відповідачем 19.02.2020 подано заяву про застосування позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2015 між ТОВ «УКР ІНТЕР ТРЕЙД» (далі – постачальник) та ПАТ “АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА” (далі – покупець) укладено договір поставки №12/10-СВК (а.с.12-13, далі – договір, зворот).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами такого договору, постачальник зобов`язується постачати (передавати) у власність покупцю, для використання його на розсуд останнього, а покупець зобов`язується приймати вказаний товар та сплачувати за нього на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору предметом поставки за даним договором є сировина для виробництва кормів. Найменування, кількість та вартість зазначається у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно до п. 3.1 договору товар поставляється покупцю окремими партіями, протягом терміну дії даного договору, на підставі відповідних специфікацій та заявок покупця.

У відповідності до п. 3.4 постачання товару здійснюється на умовах «Фрахт/перевезення оплачений до» (DDP) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року. Пунктом постачання товару за цим договором є склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Броварський,99, або іншою адресою, що погоджена сторонами.

Згідно п. 3.5 договору, перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється відповідними накладними. Датою поставки рахується дата належним чином оформлених відповідних накладених. Перехід права власності відбувається в момент підписання відповідних накладних.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору, відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах постачальника на кожну партію товару. Загальна сума договору складається з вартості всього товару, поставленого постачальником за період дії цього договору, що підтверджено належним чином оформленими накладними (п.4.1 договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар у наступному порядку: 100% вартості кожної партії товару на умовах відстрочки платежу в строк не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не визначено у специфікації.

Вказаний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару відповідно до видаткової накладної №РН-0000003 від 01.03.2016 (а.с.16) та товарно-транспортної накладної № 0000000003 від 01.03.2016 (а.с. 17) на суму 550000,00, які підписані та скріплені печатками сторін.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.03.2018 по справі №911/3563/17 позов задоволено та постановлено стягнути з Приватного акціонерного товариства “Агрофірма Березанська Птахофабрика” (07534, Київська область, Баришівський район, с. Садове, вул. Комсомольська,15; ідентифікаційний код 30698067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Інтер Трейд” (04112, м. Київ, вул. Івана Гонти, буд. 3 А, офіс 108 А; ідентифікаційний код 39870132) 269 206,00грн основного боргу, а також 4038,10грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач вказує, що в ході виконавчого провадження №58373177 відкритого на підставі наказу господарського суду Київської області від 07.052018, заборгованість за рішенням господарського суду Київської області від 29.03.2018 по справі №911/3563/17 погашена у повному обсязі наступними платежами: 14.08.2019 на суму 45454,55грн; 13.09.2019 на суму 45454,55грн; 16.10.2019 на суму 90017,82грн; 29.10.2019 на суму 92317,18грн, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання відповідачем, ним здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 73 685,35грн та 3% річних у розмірі 21 644,89грн, які просить суд стягнути в відповідача.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення відповідного зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманих послуг, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 73 685,35грн інфляційних втрат у розмірі 73 685,35грн за період з 27.01.2017 по 13.08.2019; з 15.08.2019 по 12.09.2019; з 14.09.2019 по 15.10.2019; з 17.10.2019 по 28.10.2019 та 3% річних у розмірі 21 644,89грн за період з 27.01.2017 по 13.08.2019; з 15.08.2019 по 12.09.2019; з 14.09.2019 по 15.10.2019; з 17.10.2019 по 28.10.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки вказаний у п.4.3 договору поставки строк платежу настав 16.03.2016 (після 14 календарних днів від дати поставки 01.03.2016 першої партії товару – олії соєвої) та 04.05.2016 (після 14 календарних днів від дати поставки 19.04.2016 першої партії товару – макухи соняшникової), що підтверджується видатковими накладними і товарно-транспортними накладними. Відповідач зазначає, що на дату подачі позову до господарського суду Київської області – 21.12.2019, у позивача сплив строк позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В свою чергу, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Приписи ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України не передбачають скорочений строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних, в той час як сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, до вимог про стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі 127/15672/16-ц відступлено від правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі 331/3787/16-ц та, зокрема, зазначено про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Право позивача на нарахування стягнення втрат від інфляції та 3% річних виникло в період з моменту порушення грошового зобов`язання за договором та припинилось фактичним виконанням рішення господарського суду Київської області від 29.03.2018 в частині основного боргу, а саме, 29.10.2019, а відтак, позовна давність позивачем щодо нарахування стягнення втрат від інфляції та 3% річних позивачем не пропущена, позаяк, позовна заява подана позивачем 27.01.2020.

Суд перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та 3% річних, вважає його арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 2102,00грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська Птахофабрика» (07534, Київська область, Баришівський район, с. Садове, вул. Комсомольська,15; ідентифікаційний код 30698067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Інтер Трейд» (04112, м. Київ, вул. Івана Гонти, буд. 3 А, офіс 108 А; ідентифікаційний код 39870132) 73 685,35грн інфляційних втрат; 21 644,89грн 3% річних, а також 2102,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 02.04.2020

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова