Рішення № 88549740, 01.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 року м. Київ № 640/2089/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСК Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮСК Україна» (надалі по тексту також - позивач, ТОВ «ЮСК Україна») звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі по тексту також - відповідач, ОФПП ДФС), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 № 0000031409 за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, код платежу 14070100, на суму 18 493,79 грн, з яких за податковим зобов`язанням збільшено на 12 329,19 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) нараховано 6 164,60 грн, прийняте Офісом великих платників податків ДФС відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСК Україна»;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 № 0000061409 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, код платежу 15010100, на суму 92 468,79 грн, з яких за податковим зобов`язанням збільшено на 61 645,86 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) нараховано 30 822,93 грн, прийняте Офісом великих платників податків ДФС відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСК Україна»;

- стягнути з Офісу великих платників податків ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСК Україна» судові витрати в сумі 10 082,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено перевірку з порушенням правил предметності та підставності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, як наслідок, прийнято протиправно. Також, зауважено, що висновки за наслідком перевірки щодо неправильної класифікації товарів та необхідності їх класифікації за товарною позицією 8306 УКТ ЗЕД, ставка ввізного мита за якою становить 10% (порівняно з 5% за товарною позицією 7323) не відповідають дійсності, оскільки митне оформлення було здійснено на підставі належних та достатніх документів. Отже, донарахування податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, є протиправним.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надав відзив, в якому зазначив, що перевірку проведено обґрунтовано, оскільки встановлено ознаки, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи. За результатом перевірки установлено невірно визначений код товару згідно з УКТ ЗЕД, отже спірні податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та не підлягають скасуванню.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та пояснення третьої особи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСК Україна» з питань правильності класифікації згідно із УКТ ЗЕД товарів за товарною підкатегорією 7323 99 00 00, щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями в період з 11.02.2016 по 05.11.2018, за результатом якої складено акт перевірки від 11.12.2018 № н69/18/28-10-14-09/ 0037642136 .

У висновках акта перевірки встановлено порушення Закону України від 19.09.2013 №584-УІІ «Про митний тариф України», підпункт «г» пункту 5 часини 8 статті 257 МК України щодо невірної класифікації товарів (замість товарної підкатегорії 8306 29 00 00 - ставка ввізного мита - 10%, застосовано товарну під категорію 7323 99 00 00 - ставка ввізного мита - 5%), що призвело до заниження податкового зобов`язання з ввізного мита на загальну суму 61 872,18 грн; пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податку на додану вартість на суму ввізного мита, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 12 374,74 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 03.01.2019 № 0000031409 за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, код платежу 14070100 на суму 18 493,79 грн, з яких за податковим зобов`язанням збільшено на 12 329,19 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) нараховано 6 164,60 грн; від 03.01.2019 № 0000061409 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, код платежу 15010100, на суму 92 468,79 грн, з яких за податковим зобов`язанням збільшено на 61 645,86 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) нараховано 30 822,93 грн.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 Митного кодексу України (далі - МК) митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно частини першої, пункту 3 частини третьої статті 345 МК документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Згідно частини четвертої статті 69 МК у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 351 МК предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Отже, у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів, органи доходів і зборів вправі здійснювати митний контроль шляхом проведення на підставі наказу документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Таким чином, відповідачем у відповідності до приписів чинного законодавства України здійснено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності класифікації згідно із УКТ ЗЕД товарів.

Відповідно до ч.2 ст.1 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини підпунктів 1, 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно зі статтею 289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 180.1. статті 180 Податкового кодексу, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України,

Об`єктом оподаткування, згідно із підпунктом в) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 185 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 190.1. статті 190 Податкового кодексу визначено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Пунктом 7 частини 1 статі 336 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За вимогами ч.3 ст.345 Митного кодексу України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Відповідно до вимог ч.14 ст.354 МК України, в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Згідно з ч.ч. 4, 7 ст.69 МК України, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 № 1085/21397; далі - Порядок), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з цим Порядком декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 МК України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Розділом ІІІ вказаного Порядку встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до Митного кодексу України.

Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

Водночас, згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, обов`язок визначення у відношенні товару коду класифікації покладається на декларанта товару, що поставляється на митну територію України, а орган доходів і зборів має перевірити правильність класифікації товару, поданого до митного оформлення.

У разі виявлення під час митного оформлення товару порушення правил класифікації орган доходів і зборів має самостійно класифікувати такий товар.

Відповідно до Правила 1 Основних правил інтерпретації назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп, і якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого відповідно до таких положень.

Згідно Правила 3 Основних правил інтерпретації у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Правило 4 Основних правил інтерпретації визначає, що товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

В силу Правила 6 Основних правил інтерпретації для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач наголошував на тому, що спірний товар «вироби побутові господарські металеві горщик для квітів» товариство оформлювало за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7323 99 00 00 (ставка ввізного мита - 5%), який на думку податкового органу має класифікуватись за 8306 29 00 00 (ставка ввізного мита - 10%).

Так, за кодом 7323 99 00 00 УКТ ЗЕД класифікуються вироби з чорних металiв, а саме вироби столовi, кухоннi або iншi побутовi вироби та їх частини з чорних металiв; металева "шерсть"; мочалки для чищення кухонного посуду, подушечки для чищення або полiрування, рукавички та аналогiчнi вироби з інших чорних металiв, що не входять до попередніх груп 7323 9.

За кодом 8306 29 00 00 УКТ ЗЕД класифікуються інші вироби з недорогих металів, зокрема дзвони, гонги та аналогiчнi вироби неелектричнi з недорогоцiнних металiв; статуетки та iншi прикраси з недорогоцiнних металiв; рами для фотокарток, картин або аналогiчнi рами з недорогоцiнних металiв; дзеркала з інших недорогоцiнних металiв.

Згідно з пунктом 2.3. договору поставки від 30.03.2012 №2-JPL позивач замовляв протягом 2016-2018 років засобами електронного зв`язку в інформаційній системі JPL горщики для квітів, які є виробами побутовими господарськими металевими, 16 артикулів: горщик для квітів, склад: оцинкований метал, арт. 3988801, розмір 17*12*16 см; горщик для квітів, склад: оцинкований метал, арт. 3928400, розмір 15*60*15 см; горщик для квітів, склад: металевий балконний вазон, арт. 3955500 розмір 14*16 см; горщик для квітів, склад сплав сталі та цинку, арт. 6403800, розмір 15*60*15 см; горщик для квітів, склад: оцинкований метал, арт. 6400501, розмір 27*40*20 см; горщик для квітів, склад: оцинкований метал, арт. 3952201, розмір 14*13 см; горщик для квітів, склад: сплав сталі та цинку арт. 6402700, розмір 37*17*25 см; горщик для квітів, склад: оцинкований метал, арт. 6401500, розмір 17*12*16 см; горщик для квітів, склад: оцинкований метал, арт. 6401900, розмір 24*46 см; горщик для квітів, склад: оцинкований метал, арт. 6402570, розмір 15*50*15 см; горщик для квітів, склад: оцинкований метал, арт. 6402560, розмір 16* 16 см; горщик для квітів, склад: оцинкований метал, арт. 6402520, розмір 27*35 см; горщик для квітів, склад: оцинкований метал, арт. 3955501, розмір 14*16 см; горщик для квітів, склад: оцинкований метал, арт. 6402580, розмір 22*55*70 см; горщик для квітів, склад: оцинкований метал арт. 1999703, розмір 30*30*44 см; горщик для квітів, склад: оцинкований метал арт. 3952100, розмір 60*16*16 см.

З наведених вище характеристик кодів 7323 99 00 00 та 8306 29 00 00 УКТ ЗЕД вбачається, що їх відмінність полягає у видах вироблених продуктів із недорогоцінних металів. Проте, відповідачем не наведено жодних належних та достовірних доказів того, що вид імпортованого позивачем товару має характеристики саме коду 8306 29 00 00 УКТ ЗЕД, а не зазначеного позивачем.

Окрім цього, суд бере до уваги долучений до матеріалів справи висновок проведеної експертизи товарів Київської торгово-промислової палати №К-159 від 05.02.2019, відповідно до якого спірні товари віднесено до коду 7323 99 00 00 УКТ ЗЕД.

Сторона відповідача, посилаючись на норму ч.ч. 7 та 8 ст. 69 Митного Кодексу України, вказує, що такий висновок експерта не може бути прийнятим судом як безумовний доказ правомірності класифікації товару за кодом УКТ ЗЕД, при цьому не зазначаючи жодного аргументу, чому такий висновок не відповідає вимогам ст.ст. 72-77 КАС України, по яким критеріям висновок експерта проведено неповно, неправильно, необгрунтовано та/або з інших причин його невідповідності.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем порушень при митному оформленні спірного товару, про що свідчить відсутність відповідних претензій митних органів щодо правильності визначенні коду УКТ ЗЕД. Не містять матеріали справи також і інших відомостей допущення позивачем порушень, чи приховування інформації про товар при його митному оформленні. Не надано відповідачем також і доказів отримання від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників товарів, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів інформації, що свідчить про допущені позивачем порушення при визначенні коду УКТ ЗЕД.

Віднесення спірного товару саме до коду 8306 29 00 00 УКТ ЗЕД, а не 7323 99 00 00 УКТ ЗЕД, ґрунтується виключно на припущеннях та суб`єктивній думці відповідача.

У даному випадку має місце ситуація, за якої митні та податкові органи мають різні підходи до класифікації спірного товару, що у даному випадку слугувало підставою для збільшення позивачу грошових зобов`язань та накладення штрафу вже після завершення митного оформлення.

Різний підхід до класифікації товару органами державної влади, які контролюють дотримання податкової та митної дисципліни на різних часових етапах, призводить до того, що законні на момент їх вчинення дії вважаються порушенням декларантом законодавства України за яке цей декларант повинен нести відповідальність, що, на переконання колегії суддів, є недопустимим.

Так, у пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Таким чином, зміна чи різна практика підходів суб`єктів владних повноважень щодо вирішення певних питань, пов`язаних із митними процедурами, зокрема щодо визначенням коду товару за УКТ ЗЕД, свідчить про порушення принципу "належного урядування" та не може бути підставою для засування до суб`єкта господарювання, який добросовісно діяв згідно відомої йому практики митного органу, негативних наслідків майнового характеру.

Ставлення під сумнів одним державним органом законних на час їх вчинення та легалізованих іншим державним органом дій платника податків є також порушенням принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Підсумовуючи викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 842,00 грн. Крім того, за проведення Київською торгово-промисловою палатою експертизи позивачем сплачено суму у розмірі 6 240,00 грн. Згідно з статями 132, 137 Кодексу адміністративного судочинства України вказані суми є судовими витратами, сплаченими позивачем.

Керуючись статтями 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295- 297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСК Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 №0000031409 за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, код платежу 14070100 на суму 18 493,79 (вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто три гривні 79 коп.) гривень, з яких за податковим зобов`язанням збільшено на 12 329,19 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) нараховано 6 164,60 гривень, прийняте Офісом великих платників податків ДФС відносно товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСК Україна» (код СДРПОУ 37642136).

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 № 0000061409 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, код платежу 15010100, на суму 92 468 (дев`яносто дві тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень 79 коп., з яких за податковим зобов`язанням збільшено на 61 645,86 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) нараховано 30 822,93 грн, прийняте Офісом великих платників податків ДФС відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСК Україна» (код СДРПОУ 37642136).

4. Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСК Україна» (код СДРПОУ 37642136) судові витрати в сумі 10 082 (десять тисяч вісімдесят дві) гривні 00 коп.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮСК Україна» (адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоана Павла ІІ, буд. 21, код ЄДРПОУ 37642136).

Відповідач: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко