Рішення № 88549683, 01.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 року м. Київ № 640/10033/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Ескорт» про арешт коштів,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - позивач, ГУ ДФС у м. Києві) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Ескорт» (надалі по тексту також - відповідач, ТОВ «ІТ Ескорт»), в якому просить застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках ТОВ «ІТ Ескорт» (код ЄДРПОУ 36857810), а саме: р/р НОМЕР_1 , МФО 300614, назва банку АТ «Креді Агріколь Банк», р/р НОМЕР_2, МФО 320649, назва банку АТ КБ «ПриватБанк» м. Київ, р/р НОМЕР_3, МФО 320649, назва банку АТ КБ «ПриватБанк» м. Київ, р/р НОМЕР_5, МФО 320649, назва банку АТ КБ «ПриватБанк» м. Київ, р/НОМЕР_6, МФО 320649, назва банку АТ КБ «ПриватБанк» м. Київ, р/р НОМЕР_4, МФО 320649, назва банку АТ КБ «ПриватБанк» м. Київ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з відмовою допущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки товариства прийнято рішення про арешт майна платника податків, передбаченої підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, на підставі чого наявні підстави для накладення адміністративного арешту на рахунки ТОВ «ІТ Ескорт».

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що товариством обґрунтовано не допущено контролюючий орган до перевірки, оскільки наказ про проведення перевірки від 10.04.2019 № 4339 не відповідає вимогам Податкового кодексу України. Також зазначено, шо вказаний наказ на проведення перевірки оскаржено в судовому порядку.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу від 10.04.2019 № 4339 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІТ Ескорт» (код ЄДРПОУ 36857810) вирішено провести перевірку з метою дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ІТ Ескорт» при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Асмєртрейд» за червень 2018 року, з ТОВ «Санатрейд» за липень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

Посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві 15.04.2019 з метою вручення копії наказу про проведення перевірки та ознайомлення з направленням про проведення перевірки ТОВ «ІТ Ескорт» здійснено виїзд на податкову адресу відповідача.

Проте, відповідачем відмовлено в допуску до проведення позапланової виїзної перевірки з підстав незаконності наказу на проведення перевірки. За вказаними обставинами складено акт від 15.04.2019.

ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до п.п. 94.2.3. п. 94.2 ст. 94 ПК України прийнято рішення про застосування адміністративного арешту від 16.04.2019 № 71238.

Порядок, підстави та умови застосування адміністративного арешту майна платника податків визначено положеннями статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.07.2017 №632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за №948/30816 (далі - Порядок №632).

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

У пункті 94.2 вказаної статті передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

За приписами пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладений рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Таким чином, аналізуючи зазначені правові норми суд приходить до висновку, що однією із підстав для застосування адміністративного арешту майна є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі, по-перше, відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки, по-друге, призначення перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2019 у справі 640/6730/19 за зверненням ГУ ДФС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна ТОВ «ІТ Ескорт» повернуто позивачу.

В даному випадку, звертаючись до суду з позовом, податковий орган єдиною підставою застосування арешту коштів на рахунках платника податку визначив положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України (не допуск до перевірки), яка взагалі є підставою лише для застосування адміністративного арешту майна. Водночас, жодних інших підстав (наявність боргу, відсутність майна, передумови застосування арешту коштів) контролюючим органом не заявлено.

Враховуючи викладені вище обставини, та керуючись нормами чинного податкового законодавства, суд зазначає, що для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 817/3875/14, від 15.05.2018 у справі № 820/4710/16, від 15.05.2018 у справі № 820/2312/17, від 07.08.2018 у справі № 803/1153/17, від 07.08.2018 у справі № 803/976/17.

Крім цього, слід звернути увагу, що товариством оскаржено в судовому порядку наказ на проведення перевірки від 10.04.2019 № 4339, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2019 у справі № 640/7066/19 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 10.04.2019 № 4339 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІТ Ескорт».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 241- 246, 255, 293, 296- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Ескорт» про арешт коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко