Рішення № 88549133, 02.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2020 року м. Київ № 640/22087/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 № 0126241304.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо завищення суми податку, що підлягає поверненню з бюджету платнику податків не відповідають положенням законодавства, а платник податків має право на податкову знижку за витрати на довгострокове страхування життя незалежно від кількості місяців, протягом яких договір страхування діяв у звітному році.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, оскільки початок дії програми страхування розпочався у травні 2016 році, а отже включенню до податкової знижки підлягають лише витрати у розрахунку восьми місяців року.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

Між Приватним акціонерним товариством «ПЗУ Україна страхування життя» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування життя, на факт підтвердження якого видано страхове свідоцтво НОМЕР_2.

Відповідно до зазначеного свідоцтва, договір страхування набуває чинності з 16.05.2016 та діє протягом двадцяти п`яти років, які поділені на двадцять п`ять страхових періодів. Страхові внески сплачуються щороку відповідно до плану, зазначено у додатку № 1 до договору страхування.

Квитанцією від 10.05.2016 № N0J3H59060 підтверджується сплата страхового внеску за договором страхування у розмірі 10002,38 гривень.

У подальшому, 27.12.2017 позивачем подано до контролюючого органу декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік з метою отримання податкової знижки на суму сплати страхових платежів за договором довгострокового страхування життя, до якої було додано довідки про заробітну плату за 2016 рік, копію страхового свідоцтва та копію квитанції, що підтверджує сплату страхового платежу.

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку поданої декларації про майновий стан і доходи, за результатами якої складено акт від 27.02.2018 № 3846/26-15-13-04-11, відповідно до якого Головним управлінням ДФС у м. Києві встановлено, що платником податків включено до витрат суму коштів в розмірі 10002,38 гривень за договором довгострокового страхування життя. Проте, протягом звітного року поліс страхування діяв вісім місяців, а отже сума витрат, дозволених до включення податкової знижки, становить 6668,25 гривень.

На підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 № 0126241304, яким збільшено суму податкового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 942,68 гривень.

Позивач, вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Платник податку, який бажає скористатись податковою знижкою, заявляє про своє бажання шляхом подання податкової декларації за минулий календарний рік (до 1 травня року, наступного за звітним, в якому понесені витрати - відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до підпункту 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Згідно з підпунктом 166.1.2 пункту 166.1 статті Податкового кодексу України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).

Підпунктом 166.2.1 пункту 166.2 статі 166 Податкового кодексу України передбачено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Згідно із підпунктом 166.3.5 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України суму витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім`ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю - суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу;

б) при страхуванні члена сім`ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім`ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім`ї.

Підпунктом 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» встановлено такій розмір прожиткового мінімуму на 2016 рік: сума місячного прожиткового мінімуму у 2016 році складає 1378,00 гривень.

Тобто, розмір податкової знижки не може бути більшим за 1930,00 грн. у розрахунок на календарний місяць та, відповідно 23160,00 грн - за звітний календарний рік.

Разом з тим, загальний розмір нарахованої податкової знижки не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року у вигляді заробітної плати (підпункт 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 Податкового кодексу України).

У даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що позивач мала у 2016 році, доходи у вигляді заробітної плати у розмірі 121827,60 гривень, з яких було сплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 21586,43 гривні.

Крім того, позивачем надано належні докази того, що ним понесено витрати щодо довгострокового страхування життя у розмірі 10002,38 гривень.

Як правильно встановлено контролюючим органом, початок дії програми страхування розпочався 16.05.2016, тобто протягом звітного 2016 року договір страхування діяв протягом восьми місяців.

Зважаючи на положення законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, сума (вартість) витрат, на яку дозволяється зменшення загального річного оподаткування доходу, одержаного позивачем за наслідками 2016 року у вигляді заробітної плати, становить 1800,43 гривень, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.04.2018 № 0126241304.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Суддя О.П. Огурцов