Рішення № 88548820, 02.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2490/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Портова, 2, смт. Овідіополь, Одеська область, 67801, код ЄДРПОУ 35038745), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

23.03.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 24.09.2018 року ВП 40573577.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 24.09.2018 року старшим державним виконавцем Овідіопольського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про накладення штрафу в сумі 24103,54 грн. (50% заборгованості по аліментах) на користь ОСОБА_2 . При цьому позивач зазначає, що копію постанови він отримав лише 10.03.2020 року, коли знайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП № 40573577.

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови було те, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Однак заборгованість по аліментах в сумі 48207,07 грн. виникла до набрання чинності Закону України від 03.07.2018 № 2475-VІІІ, що також вбачається з розрахунку заборгованості, у зв`язку з чим позивч вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що належить до скасування.

Ухвалою судді від 25.03.2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-272, 287 КАС України. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.04.2020 року на 11:00 год.

Крім того, ухвалою судді від 25.03.2019 року було витребувано з Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №40573577.

01.04.2020 року до суду надійшли матеріали виконачого провадження та відзив, в якому відповідач, заперечуючи проти задоволення позову зазначив, що 24.09.2018 року року винесена постанова про накладення штрафу з боржника на користь стягувача у розмірі 24103,54 грн. на підставі розрахунку заборгованості від 03.09.2018 року, про, що свідчить підпис боржника про отримання наручно. Боржник був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження згідно акту державного виконавця від 22.01.2019 року. Виходячи з цього боржник пропустив строки на оскарження постанови.

Разом з цим відповідач зазначив, що позов ОСОБА_1 безпідставний та необгрунтований, тому що державним виконавцем відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, строк пред`явлення якого відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», здійснено усі передбачених чинним законодавством дій щодо неупередженого, своєчасного та фактичного виконання судового рішення що відповідає вимогам статті 19 Конституції України, а також, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом.

У судове засідання, призначене на 02.04.2019 року на 11:00 год., сторони не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, а також того, що дана справа відноситься до окремої категорії термінових адміністративних справ, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

05.11.2013 року державним виконавцем Овідіопольського РУЮ в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40573577 за виконавчим листом №2-1016, виданого 27.04.2009 року Овідіопольським районним судом Одеської області, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 17.02.2025 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 03.09.2018 року у позивача за період з жовтня 2013 року по серпень 2018 року наявна заборгованість по аліментам станом на 01.09.2018 року у розмірі 48207,07 грн.

Постановою від 24.09.2018 року старшим державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби в м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербиною О.В., встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, у зв`язку з чим на ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів в сумі 24103,54 грн.

Відповідно до змісту ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження " (надалі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, приписами ч. 1 ст.18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду, в порядку, передбаченому законом.

В даному випадку виконавче провадження було відкрите щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст.71 Закону № 1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 року №2475-VIII (надалі Закон №2475-VIII), який набрав чинності з 28.08.2018 року (п.п. 3 п. 27 розділ І), частина 4 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (надалі Закон №1404-VIII) викладена а новій редакції, відповідно до якої строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Також Законом №2475-VIII (п.п. 12 п. 27 розділ І) статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII доповнено новою частиною - чотирнадцятою, відповідно до якої за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

До 28.08.2018 року стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості у залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.

Таким чином, новий нормативно-правовий акт (Закон № 2475-VIII) змінює закріплені у попередніх нормах (ст. 71 Закону №1404-VIII в редакції до 28.08.2018 р.) правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти не однаково визначають зміст прав та обов`язків суб`єктів відносин.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суд зазначає, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При набранні законом чинності нерідко виникає питання про межі його впливу на правові відносини, які виникли до прийняття закону, але тривають і після набрання ним чинності. Для цих ситуацій існує декілька варіантів можливої дії закону. По-перше, новий закон може поширюватись лише на ті правовідносини, які виникають після набрання ним чинності. У цьому випадку всі відносини, які виникли раніше, регулюються "старими" законами аж до їх остаточного завершення. По-друге, новий закон може після набрання ним чинності поширюватись лише на ті права і обов`язки у відповідних правовідносинах, які виникли після набрання ним чинності - саме таке правило щодо дії нового акту цивільного законодавства передбачене частиною третьою статті 5 ЦК України. Поширеним варіантом законодавчого регулювання для цієї ситуації є також включення до тексту нового закону спеціального припису, який надає суб`єктам певний "пільговий" період для приведення своїх відносин і взаємних прав та обов`язків у відповідність до вимог цього закону.

Специфічною є дія нового закону щодо правопорушень і правовідносин, які виникають внаслідок їх вчинення. Тут новий закон, як правило, поширюється на ті триваючі правопорушення, які розпочались до набрання ним чинності і завершились після цього.

На практиці питання про застосування щодо триваючих правовідносин того чи іншого положення закону можуть виникнути досить часто. Тому чітке врегулювання відповідних питань у тексті закону є однією з імперативних вимог законодавчої техніки.

Важливим моментом є темпоральна дія тих норм, що стосуються юридичної відповідальності, оскільки у вирішенні питання про дію в часі враховується виключно момент учинення правопорушення.

За усталеною практикою, під час визначення темпоральної дії норми про юридичну відповідальність такий момент розглядається сам собою, без прив`язки до наслідків. Тому можливі лише два варіанти застосування норм: або застосовується попередня норма про відповідальність (перспективна дія більш суворої правової норми) або застосовується нова (зворотна дія норми з більш м`якою відповідальністю). І правило про те, що правопорушення слід розглядати за нормою права, чинною на момент його вчинення, стосується саме правопорушника - сторони, яка зобов`язана нести відповідальність.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в ст.7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950 р., яка набрала чинності для України 11.09.1997р.

Оскільки Закон № 2475-VIII, у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018 року, суд вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом № 2475-VIII.

Тобто приписи ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII застосовуються у разі наявності відповідної заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла саме з 28.08.2018 року, оскільки відповідальність у вигляді штрафу за несплату аліментів виходячи із заборгованості, яка виникла до 28.08.2018 року, не передбачена законодавством, яке діяло на час утворення такої заборгованості.

Суд зазначає, що у позивача дійсно наявна заборгованість по сплаті аліментів, проте відповідач 24.09.2018 року протиправно застосував штрафні санкції за наявність заборгованості зі сплати аліментів сукупий розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, оскільки такі штрафні санкції застосовуються за відповідні періоди починаючи з 28.08.2018 року.

У зв`язку з наведеним у суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби в м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербини О.В., від 24.09.2018 року, виконавче провадження № 40573577, про накладення штрафу в розмірі 24103,54 грн. є протиправною та належить до скасування.

Стосовно посилань відповідача на той факт, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того коли саме позивач ознайомився з оскаржуваною постановою. Відповідачем надано копію постанови з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримував оскаржувану постанову, проте на ній відсутня дата ознайомлення. Разом з цим відповідач не спростував доводи позивача стосовно того, що з оскаржуваною постановою він ознайомився 10.03.2020 року. З наведених підстав суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Портова, 2, смт. Овідіополь, Одеська область, 67801, код ЄДРПОУ 35038745), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби в м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербини О.В., від 24.09.2018 року, виконавче провадження № 40573577, про накладення штрафу в розмірі 24103,54 грн. належить до скасування.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Портова, 2, смт. Овідіополь, Одеська область, 67801, код ЄДРПОУ 35038745) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. та 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.А. Радчук.

.