Ухвала суду № 88548781, 01.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2647/20

У Х В А Л А

01 квітня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви Громадської організації «Одеський контроль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2», Державного реєстратора Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Наталії Мирославівни про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Громадської організації «Одеський контроль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2», Державного реєстратора Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Наталії Мирославівни, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Наталії Мирославівни від 19.05.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким право приватної власності на об`єкт нерухомості - 24-поверховий оздоровчий комплекс з паркінгом, загальною площею 22 105,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1828357251101, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» (код ЄДРПОУ: 34319566) та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» від 19.05.2019 року на об`єкт нерухомості - 24-поверховий оздоровчий комплекс з паркінгом, загальною площею 22 105,7 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, бульвар Французький, будинок 60/1, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Наталією Мирославівною.

Розглянувши матеріали позовної заяви Громадської організації «Одеський контроль», суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за адміністративним позовом слід відмовити, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Головне завдання адміністративної юстиції - утвердження верховенства права над адміністративним свавіллям, захист прав і законних інтересів громадян від неправомірних дій і рішень органів виконавчої влади і, врешті-решт, забезпечення законності у сфері публічного управління.

Публічно-правові відносини можна визначити як врегульовані правом суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення державою, її органами та посадовими особами, іншими суб`єктами владних повноважень. Публічне право є певним чином функціонально-структурною підсистемою права, яка виражає державні, міждержавні і суспільні відносини. До предмета правового регулювання публічним правом належать такі об`єкти: побудова і функціонування держави та її інститутів; інститути громадянського суспільства; механізм і рівні самоврядування; засади правової системи, правотворчості і правозастосування; принципи, норми та інститути міждержавних відносин і міжнародних організацій.

Згідно з п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12 липня 2011 року N 9-рп/2011 476 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов`язкову участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб`єктів (учасників спірного правовідношення). Обов`язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов`язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

З огляду на позовну заяву, Позивачеві 20.03.2020 року із засобів масової інформації та з мережі інтернет стало відомо про начебто введення в експлуатацію 24-поверхової будівлі з апартаментами та паркінгом по Французькому бульвару, 60/1 у м АДРЕСА_2 Одесі перший пусковий комплекс «Основна будівля та споруди» та другий пусковий комплекс «Ресторан» вздовж «Траси здоров`я».

Однак, упродовж кількох останніх років, зокрема, й на сьогоднішній день, відповідачем ТОВ «Жилстройсервис-2» та іншими особами за його замовленням ведуться у повній мірі будівельні роботи по будівництву 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, що свідчить про те, що об`єкт не експлуатується та фактично не завершений будівництвом.

Також позивачеві із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.03.2020 року стало відомо, що 14.05.2019 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» було зареєстровано право власності на 24-поверховий оздоровчий комплекс з паркінгом, загальною площею 22105,7 кв.м., на підставі довідки ПП «Одеське БТІ» від 29.03.2019 року.

На думку позивача, реєстрація права власності на недобудований, та як наслідок не введений до експлуатації, 24-поверховий оздоровчий комплекс з паркінгом, загальною площею 22105,7 кв.м., що була здійснена державним реєстратором на підставі довідки Приватного підприємства «Одеське БТІ» від 29.03.2019 року, є незаконною та такою, що здійснена із порушенням встановленого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

З огляду на відомості з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна 24-поверховий оздоровчий комплекс з паркінгом, реєстраційним номер 1828357251101, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, бульвар Французький, будинок 60/1 перебуває у приватній власності, розмір частки 1/1, у ТОВ “Жилстройсервіс-2”, номер запису про право власності 31526652; об`єкт нерухомого майна ресторан, реєстраційний номер 1759465951101, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, бульвар Французький, будинок 60/1, перебуває у приватній власності, розмір частки 1/1 у ТОВ “Жилстройсервіс-2”, номер запису про право власності 30176894.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право власності на нерухоме майно.

Визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Наталії Мирославівни від 19.05.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким право приватної власності на об`єкт нерухомості - 24-поверховий оздоровчий комплекс з паркінгом, загальною площею 22 105,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1828357251101, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» (код ЄДРПОУ: 34319566) та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» від 19.05.2019 року на об`єкт нерухомості - 24-поверховий оздоровчий комплекс з паркінгом, загальною площею 22 105,7 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, бульвар Французький, будинок 60/1, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Наталією Мирославівною, впливає на права вказаного в якості відповідача ТОВ “Жилстройсервіс-2”, а тому в цьому випадку існує спір про право, що у свою чергу унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, статтями 1, 21 Закону України "Про громадські об`єднання" громадським організаціям надано право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами. При цьому, право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту другого частини першої статті 21 наведеного Закону є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов`язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке безпосередньо регулює відповідні правовідносини.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-рп/2013 зазначється, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Отже, Закон України "Про громадські об`єднання" не передбачає право громадських об`єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб, у тому числі, і засновників таких об`єднань, органів державної влади, органів місцевого самоврядування; відсутні такі положення і в законодавстві, що регламентує земельні правовідносини, Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з п.6 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

При цьому суд враховує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Із системного аналізу зазначених положень убачається, що не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Ураховуючи наведене, зважаючи на суб`єктний склад сторін, суд дійшов висновку, що зазначений спір належить до юрисдикції господарського суду, оскільки спір у ній не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У свою чергу, згідно з ч. 5 зазначеної статті громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Отже визначення в адміністративному позові ГО “Одеський контроль” в якості відповідача ТОВ “Жилстройсервіс-2”, право власності не нерухоме майно якого позивач фактично оспорює, притаманно спорам, що розглядаються судами господарської юрисдикції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2016 у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

При зазначених вище обставинах, враховуючи, що спір стосується приватноправових відносин, - Одеський окружний адміністративний суд не є “встановленим законом судом” щодо розгляду такого спору, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі.

На підставі викладеного керуючись п. 1 ч. 1 ст.170, ст. 241-243, ст. 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Громадської організації «Одеський контроль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2», Державного реєстратора Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Наталії Мирославівни про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Бутенко А.В.