Рішення № 88548692, 01.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.006369

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулик А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області од ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати бездіяльність Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 про проведення службового розслідування від 30.08.2019 протиправною;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.08.2019 у відповідності до Закону України “Про звернення громадян”, Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”, Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 за №893 “Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного Статуту Національної поліції України”.

Ухвалою від 09.12.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 17.12.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 16.03.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням, в якому просив провести службове розслідування за фактом зупинки автомобілів з не передбачених законом підстав. Проте, відповідач при розгляді клопотання позивача порушив вимоги законодавства, які полягають в тому, що відповідач обмежився перевіркою, яка не передбачена чинним законодавством та проведення якої не узгоджується із положеннями Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, яким затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України.

03.01.2020 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що службове розслідування призначається виключно у випадку вчинення поліцейським дисциплінарного проступку. З метою встановлення об`єктивної істини, виявлення в разі їх наявності, у діях поліцейських ознак дисциплінарного проступку, а також у зв`язку із зверненням позивача, проведено службову перевірку, за результатами якої у діях поліцейських порушень службових обов`язків не виявлено, а тому клопотання позивача залишено без задоволення.

17.01.2020 позивач подав відповідь на відзив, в якій вказав, відповідач не посилається на жоден нормативно-правовий акт, який дає підстави для проведення попередньої перевірки, порядок її проведення та форму акті за результатами такого проведення.

В додаткових поясненнях від 24.02.2020 та від 16.03.2020 позивач вказав, що відповідач повинен був розпочати службове розслідування щодо наведених ним фактів. Крім цього, доповідна записка інспектора відділу моніторингу не є підставою для проведення службового розслідування, як і незаконною є створення такої доповідної записки замість видачі керівником наказу про призначення службового розслідування.

В заяві від 01.04.2020 представник відповідача зазначила, що клопотання позивача розглянуто з дотриманням процедури, передбаченої Порядком розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян та підрозділах Національної поліції України. Відповідач при розгляді клопотання позивача діяв в межах власної дискреції, яка визначається завданнями та функціями передбаченими вказаним Порядком, Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України»

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник відповідача подала заяву про розгляд справи без її участі.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.08.2019 позивач звернувся до відповідача із клопотанням, в якому просив:

1) провести службове розслідування за фактом зупинки автомобілів з непередбачених законом виключних підстав зупинки, під час якого з`ясувати:

а) хто зупиняв водіїв з непередбачених законом виключних підстав зупинки;

б) хто віддав наказ зупиняти автомобілі;

2) притягнути до дисциплінарної відповідальності інспекторів патрульної поліції, що здійснювали зупинку та особу, що віддала їм наказ здійснювати таку (безпідставну) зупинку автомобілів, що суперечить чинному законодавству.

Листом від 01.10.2019 № Л-488/41/15/01-2019 відповідач повідомив позивача про результати розгляду його клопотання.

01.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повернутися до розгляду клопотання про проведення службового розслідування з огляду на факти, наведені у вказаній заяві.

Листом від 15.11.2019 № Л-616/41/14/03-2019 відповідач повідомив позивача про те, що його звернення розглянуто, а повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо розгляду клопотання протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Стаття 40 Конституції України передбачає, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі – Закон України №393/96 ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України №393/96 ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України №393/96 ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (частини третя-четверта статті 15 Закону України №393/96 ВР).

Статею 18 Закону України №393/96 ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Статею 19 Закону України №393/96 ВР передбачені обов`язки, зокрема, органу державної влади при розгляді скарги, а саме:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Суд при перевірці дотримання відповідачем обов`язків при розгляді клопотання позивача, встановив наступне.

Позивач звернувся до відповідача із клопотанням від 30.08.2019 щодо проведення службового розслідування за фактом безпідставної зупинки транспортних засобів 20.08.2019 представниками Патрульної поліції Запорізької області на відрізку траси М-06 «Київ-Чоп» у селі Барвінок Ужгородського району Закарпатської області.

За результатами розгляду клопотання позивача від 30.08.2019 відповідач листом від 01.10.2019 № Л-488/41/15/01-2019 повідомив позивача про те, що проведеною перевіркою встановлено, що 20.08.2019 близько 12:40 старший лейтенант поліції ОСОБА_2 спільно із лейтенантом поліції ОСОБА_3 здійснювали профілактичні відпрацювання з метою запобігання загибелі та травмуванню людей на вуличній дорожній мережі на ділянці дороги загального користування державного значення М-06 «Київ-Чоп» у селі Барвінок Ужгородського району Закарпатської області. Зважаючи на спеку, яка не проходила в області упродовж кількох днів та вплив, який вона могла мати на водіїв, водіям та пасажирам транспортних засобів роздавали холодну воду, а також звертали увагу водіїв на основних причинах автопригод. Зупинка транспортних засобів проводилася у відповідності до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: у зв`язку з порушенням водіями Правил дорожнього руху України. Крім цього, у листі вказано, що жодних скарг від водіїв, яких 20.08.2019 зупиняли старший лейтенант поліції Копитчак О.О. спільно із лейтенантом поліції ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції не надходило. Натомість водії під час спілкуванні висловили подяки поліцейським. Вказано, що згідно з висновком перевірки, порушень у діях працівників Управління патрульної поліції при безпосередньому виконанні ними службових обов`язків не виявлено.

Із дослідження змісту вказаного листа вбачається, що відповідач не надав відповіді на питання, порушене у клопотанні позивача від 30.08.2019 щодо осіб, які віддали наказ зупиняти автомобілі.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач не обґрунтував з посиланням на норми відповідного законодавства відсутність підстав для проведення службового розслідування та для притягнення відповідних осіб до дисциплінарної відповідальності. Таке обґрунтування відповідач навів лише у відзиві на позовну заяву.

До того ж, суд частково погоджується із аргументами позивача щодо відсутності у відповіді від 01.10.2019 № Л-488/41/15/01-2019 посилання на положення чинного законодавства, яке б надавало право відповідачу проводити попередню перевірку з метою виявлення підстав для проведення службового розслідування.

Суд також зазначає, що відповідач у відповіді від 01.10.2019 № Л-488/41/15/01-2019 не надав повної та достовірної інформації щодо підстав для зупинки транспортних засобів, оскільки, як вказав позивач, з відеозапису, розміщеного на офіційній сторінці Патрульної поліції в Закарпатській області https://www.facebook/com./zakpolice/ вбачається, що причиною для зупинки транспортних засобів слугувало те, що водії не мають права їздити без пляшечки холодної води.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав вимоги Закону України №393/96 ВР щодо розгляду клопотання позивача від 30.08.2019 та не надав достовірної, точної та повної інформації за результатами його розгляду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність при розгляді клопотання позивача від 30.08.2019, а тому позов в цій частині необхідно задовольнити.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 30.08.2019 та надати достовірну, точну та повну інформацію за результатом його розгляду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 768,40грн, сплачений згідно з квитанцією від 26.11.2019 №0.0.1535750597.1.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30.08.2019.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.08.2019 та надати достовірну, точну та повну інформацію за результатом його розгляду.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім)грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 02 квітня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик