Рішення № 88548577, 02.04.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/575/20

02 квітня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про ввизнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – відповідач), в якій просить визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом №286/03-21 від 04.02.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12.01.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 набув право на призначення пільгової пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 31.12.1992 року не менше 4-х років, що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю, записами трудової книжки та архівними довідками Чортківського районного комунального підприємства "Трудовий архів".

Проте, за результатами розгляду звернення позивача від 14.01.2020 року, відповідач листом №286/03-21 від 04.02.2020 року повідомив про відмову у призначенні пенсії на підставі відсутності документів для підтвердження мінімально необхідних 4-х років роботи чи проживання на радіаційно забрудненій території для набуття права на зниження пенсійного віку. Вказану відмову позивач вважає протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 23.03.2020 року подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до поданих документів позивач проживає в смт.Заводське Чортківського району згідно відмітки в паспорті громадянина України про приписку з 27.10.1989 року по даний час. Факт роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю підтверджено з 15.08.1988 року по 22.10.1988 року згідно із архівною довідкою Чортківського районного комунального підприємства "Трудовий архів" та з 07.08.1989 року по 31.05.2013 року в Чортківському цукровому заводі відповідно до записів трудової книжки. Водночас, в період з 01.09.1982 року по 30.10.1983 року та з 23.10.1985 року по 30.06.1989 року ОСОБА_1 навчався в Київському технологічному інституті харчової промисловості та з 01.11.1983 року по 22.10.1985 року проходив військову службу.

За даних обставин, оскільки мінімальний необхідний період проживання чи роботи в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993 року не підтверджено, вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 25.01.2000 року Тернопільською обласною державною адміністрацією видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серія НОМЕР_1 (а.с.11).

Згідно із довідкою Національного університету харчових технологій від 15.09.2018 року №78/а-09 (а.с.16) ОСОБА_1 навчався в Київському технологічному інституті харчової промисловості з 01.09.1982 року по 30.06.1989 року на денній формі навчання зі спеціальності "Машини і апарати харчових виробництв" та отримав диплом спеціаліста серії НОМЕР_2 за реєстраційним №9 від 03.07.1989 року (а.с.11).

У період навчання згідно навчальних планів позивач знаходився: з 01.07.1983 року по 31.08.1983 року на літніх канікулах; з 31.10.1983 року по 28.10.1985 року на дійсній військовій службі (а.с.17); з 01.07.1986 року по 31.08.1986 року на літніх канікулах; з 01.07.1987 року по 26.07.1987 року на літніх канікулах; з 27.07.1987 року по 28.09.1987 року на технологічній практиці; з 01.07.1988 року по 14.07.1988 року на літніх канікулах; з 15.07.1988 року по 22.10.1988 року на переддипломній практиці.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 14.08.1989 року (а.с.12-13) ОСОБА_1 з 07.08.1989 року по 13.09.2017 року перебував у трудових відносинах з Чортківським цукровим заводом (орендне підприємство "Чортківський цукровий завод", відкрите акціонерне товариство "Чортківський цукровий завод", товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор").

Архівною довідкою Чортківського районного комунального підприємства "Трудовий архів" від 08.01.2020 року №3 (а.с.14) стверджується нарахування працівникам Чортківського цукрового заводу за 1994-2000 роки, в яких числиться ОСОБА_1 , доплати за "Чорнобильську зону", оскільки підприємство знаходиться на території зони посиленого радіоактивного контролю 4 категорії.

Позивач 14.01.2020 року звернувся із заявою про призначення пенсії (а.с.9), за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 04.02.2020 року №286/03-21 повідомлено про відмову в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки станом на 01.01.1993 року не виконано умову проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років (а.с.8).

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приписами ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми, в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених території, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі – Закон №796-ХІІ).

Згідно ст.49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Так, п.4 ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення викладені у ст.55 Закону №796-ХІІ, згідно абз.1 ч.1 якої особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Пунктом 2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із наведених правових норм вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні радіологічного контролю з моменту аварії, станом на 01.01.1993 року не менше 4 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986 року) по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796-XII, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановлені цим Законом.

Згідно з п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі – Порядок №51), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

У відповідності до п.10 Порядку №51 посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 року у справі №344/9789/17, від 22.03.2018 року у справі №588/538/16-а.

Як встановлено судом, Тернопільською обласною державною адміністрацією 25.01.2000 року видано ОСОБА_1 посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серія НОМЕР_1 .

Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, зазначене посвідчення є чинним і вказує на те, що останній згідно положень Закону №796-XII та Порядку №51, є особою, яка станом на 01.01.1993 року прожила або відпрацювала чи постійно навчалася у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років.

Позивач 14.01.2020 року звернувся із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.

Згідно із довідкою Національного університету харчових технологій від 15.09.2018 року №78/а-09 з 01.09.1982 року по 30.06.1989 року ОСОБА_1 навчався в Київському технологічному інституті харчової промисловості та у період навчання знаходився, зокрема, на літніх канікулах з 01.07.1986 року по 31.08.1986 року.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 14.08.1989 року (а.с.12-13) ОСОБА_1 з 07.08.1989 року по 13.09.2017 року перебував у трудових відносинах з Чортківським цукровим заводом (орендне підприємство "Чортківський цукровий завод", відкрите акціонерне товариство "Чортківський цукровий завод", товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор").

Відміткою в паспорті громадянина України про приписку підтверджено проживання позивача в смт.Заводське Чортківського району з 27.10.1989 року по даний час.

Жодних інших належних та допустимих доказів проживання (роботи) ОСОБА_1 на територіях радіоактивного забруднення з моменту аварії (26.04.1986 року) по 31.07.1986 року суду не надано.

Таким чином, станом на 31.07.1986 року позивач в зоні посиленого радіологічного контролю офіційно не проживав та не працював, а тому не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки.

За таких обставин, у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку – на 1 рік за 3 роки проживання, роботи.

Тобто, позивач набуде право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII у 57 років за наявності страхового стажу не менше 29 років згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі № 357/9973/16-а.

Як свідчать матеріали справи, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак на дату звернення 14.01.2020 року до відповідача із відповідною заявою йому виповнилось 55 років, що було недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону № 796-XII із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо клопотання про виклик свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 то у їх допиті суд відмовляє, оскільки їх виклик зумовлений наданням показань щодо роботи позивача на Чортківському цукровому заводі та проживання у смт. Заводське, що доведено іншими доказами. Вказане клопотання не містить обгрунтувань щодо часу навчання позивача у Київському технологічному інституті харчової промисловості по 30.06.1989 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відмовляючи у задоволенні заяви про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно зі ст.55 Закону №796-XII, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу таку пенсію.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єктом владних повноважень, надав суду достатні докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, про що описано вище.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України, суд приходить до висновку про правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, викладеного в листі №286/03-21 від 04.02.2020 року, про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та визнає його таким, що відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2020 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.