Рішення № 88548144, 23.03.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1743/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЗК373/221/АВ/П від 10 жовтня 2019 року, винесений головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Закарпатській області Юртин Віталієм Федоровичем; 2) визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК373/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-134 від 14 листопада 2019 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василем Івановичем.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що інспекційне відвідування було проведено з порушенням чинного законодавства, зокрема, в направленні не зазначено типу заходу, а в акті вказано неправильну адресу місця знаходження об`єкта відвідування, чим порушено принцип юридичної визначеності. Окрім того, помилковими є висновки, зроблені посадовими особами відповідача за результатами здійснення вказаного заходу, щодо залучення до роботи фізичних осіб без укладення з ними трудового чи цивільно-правового договору. Вважає, що саме по собі перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на території, на якій знаходиться належне позивачеві кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у день проведення інспекційного відвідування не може свідчити про існування трудових відносин. Так, такі фізичні особи виконували будівельні роботи на підставі цивільно-правового договору. Що стосується ОСОБА_4 , то така надає позивачу послуги з обслуговування кафе також на підставі цивільно-правового договору. Окрім того, вважає протиправними дії посадових осіб відповідача щодо проведення інспекційного відвідування на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. №823, оскільки чинне законодавство не дозволяє встановлювати спосіб та форми здійснення заходів державного нагляду підзаконними нормативно-правовими актами. Також звертає увагу суду на ту обставину, що відповідач намагається двічі притягнути позивача до юридичної відповідальності за одне й те саме діяння за нормами ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що заборонено ст. 61 Конституції України.

21 лютого 2020 року представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

18 березня 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, аргументоване запровадженими в Україні заходами карантину через спалах коронавірусу.

В судове засідання 23 березня 2020 року сторони не з`явилися.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

27 січня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №07-11/349 від 27.01.2020 р., відповідно до якого проти задоволення позову заперечив. Зокрема вважає, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі наявних повноважень та в порядку, встановленому законом, за адресою фактичного здійснення ФОП ОСОБА_1 своєї діяльності. Вважає, що зазначення в направленні адреси місцезнаходження підприємця не є порушенням та узгоджується з вимогами чинного законодавства. За результатами проведеного інспекційного відвідування виявлено факт використання праці трьох фізичних осіб, що виконували роботу продавця та підсобних працівників, яка збігається з видом економічної діяльності позивача, без укладення трудового договору. В наданих письмових поясненнях вказані особи підтвердили виконання трудових функцій для ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового чи цивільно-правового договору. Надані до суду цивільно-правові договори не можуть братися до уваги, оскільки під час перевірки такі не пред`являлись, інформація щодо них до органів Пенсійного фонду України не направлялась. Окрім того, предмет (об`єкт та види конкретних робіт) таких договорів є невизначеним, а отже, вони носять характер трудових договорів. Звертає увагу суду на те, що виконавцями в таких договорах є фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) з метою одержання прибутку, тобто займаються підприємницькою діяльністю, однак як фізичні особи-підприємці не зареєстровані. Вважає безпідставними посилання позивача на притягнення його до подвійної відповідальності, оскільки штрафи, передбачені ч. 3 ст. 265 Кодексу законів про працю України є фінансовими санкціями, на відміну від тих, що застосовуються на підставі норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є різновидом адміністративної відповідальності.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу «Про проведення інспекційних відвідувань» від 24.09.2019 р. №175 та направлення на проведення інспекційного відвідування №786 від 24.09.2019 р. у період з 09 жовтня 2019 року по 10 жовтня 2019 року проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 83, 84).

Наказ про проведення інспекційного відвідування виданий на підставі службової записки начальника відділу Управління Держпраці у Закарпатській області та інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №26897/06.02 від 18.09.2019 р., №25951/06.02 від 13.09.2019 р. (арк. спр. 79 – 82).

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ЗК373/221/АВ від 10 жовтня 2019 року (арк. спр. 87 – 90), відповідно до якого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2 , найманих працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості продавця та різноробочих без укладення з ними письмового трудового договору, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Вказані висновки посадових осіб відповідача базуються на поясненнях зазначених фізичних осіб про те, що вони працюють в ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового чи цивільно-правового договору.

На підставі акту перевірки та виявлення фактів допуску до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області Юртином В.Ф. винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК373/221/АВ/П від 10 жовтня 2019 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов`язано усунути у строк до 21 жовтня 2019 року виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 Кодексу законі про працю України (арк. спр. 92).

Також інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області Юртином В.Ф. складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК373/221/АВ/П/ПТ від 10 жовтня 2019 року (арк. спр. 93 – 94).

Розглянувши акт інспекційного відвідування №ЗК373/221/АВ від 10 жовтня 2019 року, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК373/221/АВ/П/ПТ-ТД від 01 листопада 2019 року (арк. спр. 97).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЗК373/221/АВ від 10 жовтня 2019 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК373/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-134 від 14.11.2019 р., якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 375570,00 грн. (арк. спр. 100 – 102).

Не погоджуючись з прийнятими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області рішеннями, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ст. 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, Управління Держпраці у Закарпатській область здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 р. (далі – Порядок №823).

Порядок №823 на момент проведення перевірки був чинним, нечинним в судовому порядку не визнавався, а тому його положення підлягали застосуванню посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області під час здійснення відповідних заходів державного нагляду. Більше того, протиправність положень такого порядку не є предметом розгляду даної адміністративної справи, а тому доводи позивача в цій частині суд вважає безпідставними.

П. 2 Порядку №823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 6 Порядку №823, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю – припис щодо їх усунення (ч. 19 Порядку №823).

Припис, відповідно до норм п. 23 Порядку №823, є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з нормами п. 27 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

П. 29 Порядку №823 визначено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Оскаржені рішення відповідача були прийняті на підставі висновків посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, а саме, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Ст. 21 КЗпП України надано визначення поняттю «трудовий договір», відповідно до якого таким є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Норми ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, зокрема, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі – Порядок №509).

Так, абз. 1 п. 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).

Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку (п. 3 Порядку №509).

Абз. 2 п. 4 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Отже, норми ст. 265 КЗпП України передбачають відповідальність роботодавців за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Водночас, така ж відповідальність передбачена також Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Так, зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 41 КУпАП, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф встановлений ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 3 ст. 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин. Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Судом встановлено, що постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 04.12.2019 р. у справі №307/3602/19, ОСОБА_5 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. (арк. спр. 107).

Дана постанова набрала законної сили 16 грудня 2019 року.

Тому позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України.

Так, дійсно норми ст. 61 Конституції України передбачають, що ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому, з огляду на те, що як в ч. 2 ст. 265 КЗпП України, так і ч. 3 ст. 41 КУпАП йдеться про юридичну відповідальність за одне й те саме правопорушення, для застосування ст. 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена в зазначених статтях, до одного виду.

Зокрема, закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги: (а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці; (б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику; (в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу; (г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган; (д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Положення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні, а обставини, що стали підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам суб`єкта приватного права, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП, належить за своєю природою до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за порушення трудового законодавства, що проявилося у допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, ФОП ОСОБА_1 вже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 грудня 2019 року у справі №307/3602/19.

За таких обставин, суд вважає, що накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення як постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 04.12.2019 р. у справі №307/3602/19, так і постановою Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК373/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-134 від 14 листопада 2019 року є притягненням ФОП ОСОБА_1 до того самого виду відповідальності за одне й те саме порушення вдруге, що суперечить нормам ст. 61 Конституції України, у зв`язку з чим оскаржена постанова підлягає скасуванню.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі №814/2156/16, від 03 жовтня 2019 року у справі №813/6082/15, від 22 квітня 2019 року у справі №806/2143/18 та від 24 грудня 2019 року у справі № 0540/5974/18-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ЗК373/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-134 від 14 листопада 2019 року, підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень №ЗК373/221/АВ/П від 10 жовтня 2019 року задоволенню не підлягають у зв`язку з наступним.

Так, судом встановлено, що постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 04.12.2019 р. у справі №307/3602/19, ОСОБА_5 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП. Зазначена постанова Тячівського районного суду Закарпатської області набрала законної сили 16 грудня 2019 року. Тобто вина позивача у допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору встановлена рішенням суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

При цьому, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

З огляду на вищенаведені законодавчі норми, суд вважає, що постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 04.12.2019 р. у справі №307/3602/19 є обов`язковою в даному випадку в питаннях, чи мали місце дії (зокрема, допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору) та чи вчинені вони цією особою (в даному випадку ОСОБА_1 ).

Водночас, для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На спростування факту допуску працівників до роботи без укладення трудового договору позивач надав суду цивільно-правові договори, укладені з фізичними особами ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Разом з тим, такі посадовим особам Управління Держпраці у Закарпатській області під час перевірки представлені не були. Більше того, про виконання робіт без укладення будь-яких трудових чи цивільно-правових договорів зазначені особи повідомляли інспекторів праці у поданих письмових поясненнях.

П. 21 Порядку №823 встановлено, що якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Незважаючи на це, жодних зауважень до акта ФОП ОСОБА_1 в порядку, передбаченому п. 21 Порядку №823, не подав. Під час розгляду справи №307/3602/19 Тячівським Тячівського районного суду Закарпатської області Банк І.М. також не заявляв про безпідставність висновків інспекторів праці та відсутність обставин для притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення.

Окрім того, відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №0700-0602-8/1676 від 24.01.2020 р., ФОП ОСОБА_1 у період з вересня по грудень 2019 року не звітувався про використання праці на умовах цивільно-правових договорів, застрахованих осіб, зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (арк. спр. 75).

Таким чином, враховуючи положення ч. 6 ст. 78 КАС України та постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 04.12.2019 року, суд вважає доведеним факт допуску працівників до роботи без укладення трудового договору.

Тому суд вважає, що спірний припис про усунення виявлених порушень №ЗК373/221/АВ/П від 10 жовтня 2019 року був винесений посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області правомірно на виконання законодавчих вимог у зв`язку з виявленням фактів допуску до роботи фізичних осіб з порушенням норм трудового законодавства, а тому такий скасуванню не підлягає.

У зв`язку з вищенаведеними обставинами суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018; код ЄДРПОУ - 39795035) про скасування постанови - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК373/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-134 від 14 листопада 2019 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василем Івановичем.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018; код ЄДРПОУ - 39795035) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 3755,70 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2020 року.

СуддяР.О. Ващилін