Рішення № 88548105, 02.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/695/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач), в інтересах якого звернувся представник позивача - адвокат Кардаш В`ячеслав Анатолійович, до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі також - відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі), в якій просить:

- скасувати рішення УПФУ в Станично-Луганському районі від 16.10.2019 щодо відмови в призначені пенсії за віком позивачу відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції закону на 06.02.2017) з моменту досягнення пенсійного віку, а саме: з 23.08.2019;

- зобов`язати УПФУ в Станично-Луганському районі призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції закону на 06.02.2017) з моменту досягнення пенсійного віку, а саме: з 23.08.2019, шляхом зарахування до загального стажу періодів навчання, а саме: з 01.09.1977 по 25.07.1978.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 10.10.2019 позивач при досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», звернулась до УПФУ в Станично-Луганському районі із заявою про призначення пенсії за віком.

16.10.2019 Відповідачем була надіслана відповідь № 8330/03-23, в якій зазначалось, що пенсію за віком призначити не має законних підстав, оскільки загальний стаж Позивача складає 24 роки 5 місяців 7 дні, а період з 01.09.1977 по 25.07.1978 не зараховується у зв`язку з розбіжностями дати відрахування в дипломі та в трудовій книжці.

Згідно з Порядком «Підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами та іншими документами, які видано на підставі архівних даних і місять відомості про періоди навчання. Таким чином час навчання зараховується на підставі диплому, іншого чиним законодавством не передбачено.

Позивач вважає, що відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною, а тому звернулася з цим позовом до суду і є підстави задовольнити позовні вимоги.

Відповідач заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на адміністративний позов (арк. спр. 40-41), в якому зазначив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась за призначенням пенсії за віком 10.10.2019. Для призначення пенсії буди надані документи: трудова книжка б/н від 05.09.1977; паспорт НОМЕР_1 від 07.05.1996; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 21.10.1998; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 905-5000124874 від 15.05.2019; свідоцтво про навчання № 1744 від 25.07.1978; свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 17.07.1985; свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 08.09.1984.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванні (далі - Закон), з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019року право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народились з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року після досягнення віку 59 років та за наявності страхового стажу не менше 26 років.

Згідно наданих документі», ОСОБА_1 має загальний стаж 24 роки 5 місяців 7 днів (зарахований період до загального стажу - 01.09.1977 - 25.07.1978 навчання згідно свідоцтва №1744, 01.06.1979 - 26.12.1986; 27.12.1986 - 25.06.1988; 14.07.1988 - 20.09.1989; 18.06.1992 - 13.07.1992; 16.07.1992 - 05.07.2000; 17.07.2001 - 31.12.2003; 01.01.2004 - 31.12.2004; 01.01.2005 - 20.05.2006; 02.11.2011 - 01.03.2013), що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статі 26 Закону. Період навчання врахувати до загального стажу не можливо у зв`язку з невідповідністю зазначеного періоду у свідоцтві № 1744 (з 01.09.1977 по 25.07.1978) в Ворошиловградському професійному училище хлібопекарної промисловості з трудовою книжкою (з 01.09.1977 по 30.05.1979), також управління повідомляє при зарахуванні де загального стажу період навчання з трудової книжки у позивача все одно недостатньо загального стажу, а саме він буде укладатиме - 25 років 3 місяців 11 днів.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу в призначенні пенсії ОСОБА_1 було відмовлено.

Водночас частиною 2 статті 26 Закону передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першої цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 від 20 років до 30 років, тобто дата, з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату становить 24.08.2023.

На підставі викладеного, УПФУ в Станично-Луганському районі у даному випадку забезпечувало реалізацію своїх повноважень в межах, визначених нормативно- правовими актами, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними і необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Сторони у судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надіслав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (арк. спр. 36-38).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 02.04.2020 (арк. спр. 32-33).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка від 15.05.2020 № 905-5000124874 (арк. спр. 13).

10.10.2019 позивач при досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», звернулась до УПФУ в Станично-Луганському районі із заявою про призначення пенсії за віком, до якої було додано: трудова книжка б/н від 05.09.1977; паспорт НОМЕР_1 від 07.05.1996; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 21.10.1998; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 905-5000124874 від 15.05.2019; свідоцтво про навчання № 1744 від 25.07.1978; свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 17.07.1985; свідоцтво про укладення шлюбу ІІ- НОМЕР_4 від 08.09.1984 (арк. спр. 5-9, 43 зворот. бік-50, 52).

Відповідно до рішення УПФУ в Станично-Луганському районі від 16.10.2019 позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до статтей 26-28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши надані ОСОБА_1 документи, управлінням встановлено, що відповідно до частини 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народились з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року після досягнення віку 59 років та за наявності страхового стажу не менше 26 років. Згідно наданих документів, ОСОБА_1 має загальний стаж 24 роки 5 місяців 7 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону. Період навчання врахувати до загального стажу не можливо у зв`язку з невідповідністю зазначеного періоду у свідоцтві №1744 (з 01.08.1977 по 25.07.1978) в Ворошиловградському професійному училище хлібопекарної промисловості з трудовою книжкою (з 01.09.1977 по 30.05.1979). Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу в призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено (арк. спр. 7, 53).

Згідно з протоколом призначення пенсії від 16.09.2019 та довідки про наявний стаж від 16.10.2019 страховий стаж позивача складає - 24 роки 5 місяців 7 днів, а саме: 01.09.1977 - 25.07.1978 навчання згідно свідоцтва №1744, 01.06.1979 - 26.12.1986; 27.12.1986 - 25.06.1988; 14.07.1988 - 20.09.1989; 18.06.1992 - 13.07.1992; 16.07.1992 - 05.07.2000; 17.07.2001 - 31.12.2003; 01.01.2004 - 31.12.2004; 01.01.2005 - 20.05.2006; 02.11.2011 - 01.03.2013) (арк. спр. 42 зворот. бік -43, 54).

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначається Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).

В силу пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком ( пункт 1 частини першої статті 9 Закону №1058).

Статтею 26 Закону №1058 визначені умови призначення пенсії за віком.

Згідно з частиною першою статті 26 Закон № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Таким чином, позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком їй виповнилося 59 років в період з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Тобто, вікові показники позивача відповідають абз. 3 частини першої статті 26 Закону України № 1058.

Самим абз. 3 частини першої статті 26 Закону України № 1058 визначено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, серед якого 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року, що відноситься стосовно позивача.

Абзацами першим і другим частини першої статті 26 Закону України № 1058 визначений вік у 60 років.

Самим відповідачем не заперечується, що позивач має страховий стаж 24 роки 5 місяців 07 днів, в який зарахований період навчання у Ворошиловградському професійному училищі хлібопекарної промисловості з 01.09.1977 по 25.07.1978.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (тобто в період з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року) до досягнення 60 років мала наявний страховий стаж не менше 15 років, що безпосередньо відповідає умовам абз. 3 частини першої статті 26 Закону України № 1058.

Також судом встановлено, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 10.10.2019, тобто в тримісячний строк з 23.08.2019.

Як наслідок, відносно позивача були наявні усі передбачені діючим пенсмійним законодавстовм умови для призначення пенсії за віком.

Посилання відповідача на положення абзацу 2 частини першої статті 26 Закону України № 1058 стосовно необхідності наявного стажу у позивача - 26 років є незмістовним, оскільки самим абзацом другим прямо визначено, що він застосовується стосовно осіб «після досягнення віку 60 років».

Станом на 10.10.2019 позивач «не досягла» 60 років, тобто положення стосовно страхового стажу в розмірі 26 років до позивачки не можуть бути застосовані.

Як зазначено вище за текстом, позивач по усім умовам підпадає під дію абз. 3 частини першої статті 26 Закону України № 1058 стосовно наявності законних підстав для призначення пенсії за віком.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 45 вказаного Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії. Повноваження територіального органу Пенсійного фонду у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Статтею 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У зв`язку з чим суд законодавчо уповноважений зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії в разі встановлення порушень з його боку в цілях відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до абз. 3 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж якої складає 24 роки 5 місяців 07 днів, згідно поданої нею заяви від 10.10.2019.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Тому, незважаючи на те, що позивачем заявлено позовну вимогу тільки про скасування постанови про накладення штрафу, суд, керуючись положеннями пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача, визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в Станично-Луганського районі від 16.10.2019 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком згідно статтей 26-28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн.

Таким чином, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 16.10.2019 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно статтей 26-28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно з абз. 3 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до поданої заяви від 10.10.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (ідентифікаційний номер 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, смт Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд. 20) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця