Рішення № 88547622, 02.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року Справа № 160/2436/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України, яке оформлено Протоколом від 14.11.2019 № 17, щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України повторно розглянути документи щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у вересні 2019 року він звернувся до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України із заявою щодо надання йому статусу учасника бойових дій. За результатами розгляду поданих документів було складено Протокол від 14.11.2019 № 17, яким позивачу було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку із тим, що термін залучення позивача до проведення АТО складає 27 календарних днів, а також відсутні витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО чи його заступників або керівників секторів (командирів ОТУ) про підпорядкування його керівнику оперативного штабу, що не відповідає вимогам пунктів 21 та 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Вважаючи відмову відповідача у наданні позивачу статусу учасника бойових дій безпідставною, останній звернувся з даним адміністративним позовом до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 03.03.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 КАС України.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із копією адміністративного позову з додатками отримав 13.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач був призваний на військову службу Калінінсько - Микитівським ОРВК м. Горлівки 15.11.2001 та направлений у військову частину А0621 МО України, де проходив військову службу до 22.04.2003, з 21.07.2003 по 28.07.2017 проходив службу у військовій частині 3024 Національної гвардії України, що підтверджується Витягом з послужного списку позивача.

З 28.07.2017 по час звернення до суду з даним адміністративним позовом позивач продовжує військову службу у військовій частині 3024 НГУ, що підтверджується Довідкою від 21.02.2020 № 119.

Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 30.09.2019 № 530, підтверджено, що позивач дійсно в період з 01.06.2014 по 27.06.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Донецьк.

Суд зауважує, що вищезазначена Довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, про це зазначається в самій Довідці від 30.09.2019 № 530.

У пункті 5 Витягу з наказу командира військової частини 3021 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.12.2015 №270 зазначено: «Оголосити, що в період з 01.06.2014 по 27.06.2014 особовий склад військової частини №3023 залучався для виконання завдань визначених Законом «Про боротьбу з тероризмом» та брав участь в обороні військового містечка в/ч 3023 (м. Донецьк), Донецького казенного заводу хімічних виробів». У пункті 64 Довідки зазначено: «начальник варти відділення начальників варт прапорщик ОСОБА_2 Олексійович».

Рішенням комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій від 14.11.2019, оформленого Протоколом № 17, позивачу було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку із тим, що з наданих на розгляд комісії матеріалів, термін його залучення до проведення АТО складає 27 календарних днів, що є недостатнім, а також відсутні витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО чи його заступників або керівників секторів (командирів ОТУ) про підпорядкування його керівнику оперативного штабу, що не відповідає вимогам пунктів 21 та 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Не погодившись з відмовою у наданні статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Перевіряючи правомірність дій відповідача та винесеного спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

Законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно зі статтею 5 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону України № 3551-XII передбачено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначаються відповідно до Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначається Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (надалі - Порядок №413 в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин - грудень 2018 року).

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку № 413, статус учасника бойових дій надається, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення (п. 2-1 Порядку № 413 в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення - грудень 2018 року).

При цьому, суд зазначає, що п. 2 Порядку № 413 в редакції, що діяла на момент набрання ним чинності (з 10.09.2014 року), не містила будь - яких мінімальних термінів перебування особи в зоні проведення антитерористичної операції, необхідного для встановлення статусу учасника бойових дій.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 413, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення: для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 413, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія).

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.05.2015 року № 590 було затверджено Положення про комісію Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, яке було чинним на момент прийняття спірного рішення (втратило чинність з 22.12.2018 року, далі - Положення № 590), п. 3 Розділу II якого визначено, що основним завданням Комісії є прийняття рішення щодо надання військовослужбовцям і добровольцям статусу учасника бойових дій.

Пунктом 6 Порядку № 413 передбачено, що для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, є відповідні документальні підтвердження вказаного, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення та довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Відповідно до пунктів 2-3 Розділу II Положення № 590, Комісія має право: 1) вивчати довідки та документи, надіслані до Комісії командирами (начальниками) військових частин та військовослужбовцями і добровольцями особисто; 2) у разі потреби заслуховувати пояснення військовослужбовців і добровольців, стосовно яких подані довідки та документи, свідків; 3) приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям і добровольцям; 4) подавати на розгляд міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання; 5) повертати для подальшого доопрацювання командирам (начальникам) військових частин документи стосовно військовослужбовців; 6) приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій військовослужбовцям і добровольцям; 7) приймати рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій військовослужбовців і добровольців; 8) повторно розглядати за рішенням Міністра внутрішніх справ України (особи, яка виконує його обов`язки) питання про надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям і добровольцям, яким було відмовлено в наданні такого статусу раніше. Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі документів, визначених пунктом 4 Порядку.

У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії (абз. 1 п. 8 Порядку № 413).

Матеріали справи не містять інформацію про те, що протягом місячного строку після завершення особою виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення до Комісії подавались документи щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, що свідчить про недотримання командиром військової частини 3024 Національної гвардії України вимог п. 6 Порядку № 413.

У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку (абз. 2 п. 8 Порядку № 413).

Судом встановлено, що до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України у вересні 2019 року позивач звернувся самостійно та подав необхідні документи для встановлення йому статусу учасника бойових дій.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.06.2014 по 27.06.2014 ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, що підтверджується: 1) довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 30.09.2019 № 530, виданою командиром військової частини 3021 Національної гвардії України полковником Олександром Шур, якою підтверджено, що в період з 01.06.2014 по 27.06.2014 ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Донецьк. Довідка складена на підставі витягу з наказу командира військової частини 3021 НГУ від 22.12.2015 № 270 (с/ч) та наказу керівника АТЦ при СБУ від 30.06.2014 № 33/277т.; 2) витягом з наказу командира військової частини 3021 Національної гвардії України від 22.12.2015 №270, згідно з яким начальник варти відділення начальників варт прапорщик Стрельцов Артем Олексійович в період з 01.06.2014 по 27.06.2014 у складі особового складу військової частини № 3023 залучався для виконання завдань визначених Законом «Про боротьбу з тероризмом» та брав участь в обороні військового містечка в/ч 3023 (м. Донецьк), Донецького казенного заводу хімічних виробів. Підставою для винесення вказаного наказу стали: список особового складу військової частини 3023; розпорядження ГУНГУ від 08.12.2015 №3/18/3-469 дск; наказ АТЦ при СБУ від 30.06.2014 № 33/277т.

Підставою відмови позивачу в наданні статусу учасника статусу бойових дій зазначено відсутність відомостей про залучення позивача до проведення АТО на строк не менше ніж 30 календарних днів, а також відсутність витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО чи його заступників або керівників секторів (командирів ОТУ) про підпорядкування його керівнику оперативного штабу, що не відповідає вимогам пунктів 21 та 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, в редакції Порядку, чинного на момент розгляду звернення позивача.

В свою чергу, в ході розгляду справи встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 602 «Про внесення змін до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» доповнено пункт 2-1 Порядку № 413, яким встановлено, що статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 602 набрала законної сили 16.09.2016, а тому, відповідно до положення частини першої статті 58 Конституції України не має зворотної дії в часі, про що прямо зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України.

Як зазначено в пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту.

Тобто, на час виникнення у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій (з 10.09.2014 року - час набрання чинності Порядку № 413) законодавство України не містило будь-яких обмежень щодо тривалості строку перебування в районах проведення антитерористичної операції, осіб, які брали безпосередню участь в забезпеченні проведення антитерористичної операції.

Таким чином, суд зазначає, що пункт 2-1 Порядку № 413 (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) не поширюється на позивача, оскільки право на отримання статусу учасника бойових дій для осіб, які приймали безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції в період, що передував даті набрання чинності Порядком № 413 (позивач перебував в зоні АТО з 01.06.2014 по 27.06.2014 ) підлягають застосуванню положення вказаного Порядку в редакції, що діяла на момент набрання чинності Порядку № 413, тобто станом на 10.09.2014 року.

За таких обставин, суд вважає висновки Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій ГУ Національної гвардії України, викладені у рішенні, оформленому Протоколом від 14.11.2019 року № 17 щодо відсутності необхідного терміну залучення ОСОБА_1 до проведення АТО, безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо того, що позивачем не надано до Комісії витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО чи його заступників або керівників секторів (командирів ОТУ) про підпорядкування його керівнику оперативного штабу, що на його думку не відповідає вимогам пункту 4 Порядку № 413, виходячи з наступного.

Так, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій ГУ Національної гвардії України позивачем було надано всі необхідні документи, що підтверджують його безпосередню участь в районах проведення антитерористичної операції в період з 01.06.2014 року по 27.06.2014 року, а саме: довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 30.09.2019 №530, видану командиром військової частини 3021 полковником Олександр Шур та Витяг з наказу командира військової частини 3021 Національної гвардії України від 22.12.2015 №270, згідно з яким начальник варти відділення начальників варт прапорщик Стрельцов Артем Олексійович в період з 01.06.2014 по 27.06.2014 у складі особового складу військової частини № 3023 залучався для виконання завдань визначених Законом «Про боротьбу з тероризмом» та брав участь в обороні військового містечка в/ч 3023 (м. Донецьк), Донецького казенного заводу хімічних виробів.

Вказані Довідка та витяги з наказів складені на підставі витягу з наказу командира військової частини 3021 НГУ від 22.12.2015 № 270 (с/ч) та наказу керівника АТЦ при СБУ від 30.06.2014 року № 33/277т; списку особового складу військової частини 3023; розпорядження ГУНГУ від 08.12.2015 №3/18/3-469 дск; наказ АТЦ при СБУ від 30.06.2014 № 33/277т, відповідають формі, встановленій Порядком № 413, підписані уповноваженими особами та входять до переліку документів, які зазначені в п. 4 вказаного Порядку.

Тобто, в ході розгляду справи судом було встановлено, що позивачем до Комісії було надано необхідні документи, які у відповідності до положень ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, свідчать про наявність у нього права на отримання статусу учасника бойових дій як особи, яка безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Доказів, які б спростовували факт того, що в період з 01.06.2014 по 27.06.2014 ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Донецьк, відповідачем не надано.

Крім того, суд зазначає, що Порядком № 413 не встановлено, що для надання особам статусу учасника бойових дій в обов`язковому порядку повинні бути надані всі перелічені у п. 4 документи, оскільки вказаний перелік є альтернативними та лише конкретизує, які документи можуть підтвердити факт про безпосереднє залучення особи до виконання завдань антитерористичної операції.

Водночас, відповідачем до суду не надано доказів того, що Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій ГУ Національної гвардії України під час розгляду документів позивача скористалась правом заслухати пояснення військовослужбовця, стосовно якого подані довідки та документи, або свідків, що призвело до винесення неправомірного рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного рішення, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України, яке оформлено Протоколом від 14.11.2019 року № 17, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача в спірних відносинах є - зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України повторно розглянути документи щодо надання ОСОБА_3 Олексійовичу статусу учасника бойових дій та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Згідно з приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 205, 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9-А, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України, яке оформлено Протоколом від 14.11.2019 № 17, щодо надання Стрельцову ОСОБА_4 Олексійовичу статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України повторно розглянути документи щодо надання ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій та прийняти рішення.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко