Ухвала суду № 88547225, 02.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 квітня 2020 року Справа № 160/3521/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова Ольга Володимирівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Зеленодольської міської ради, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» про визнання протиправним та нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Зеленодольської міської ради, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» в якому просить суд:

Визнати протиправним та нечинним рішення Зеленодольської міської ради від 28.11.2018 року за №880 “Про встановлення зон санітарної охорони” з моменту його прийняття.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Як зазначив позивач в позовній заяві, оскаржуване рішення спрямоване на регулювання правовідносин між органами державної влади і місцевого самоврядування та невизначеним колом суб`єктів господарювання шляхом зміни правового режиму відповідних територій, оскільки затверджений проект/матеріали обґрунтування розмірів ЗСО в районі села Мар`янське у протиправний спосіб зменшує розміри другого поясу ЗСО по акваторії із нормативно встановлених 3-х або 5-ти км. до 500 м., тим самим знімаючи обмеження на ведення господарської діяльності, які запровадженні для правового режиму другого поясу ЗСО.

Тобто, в даному випадку позивачем оскаржується нормативно-правовий акт.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 264 КАС України такий порядок поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів, зокрема, органів місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 264 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Згідно з частиною третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Таким чином, положеннями цієї статті Кодексу визначено, що оскаржувати можна чинні, активні нормативно-правові акти, а звідси - не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги таке:

- багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту;

- дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;

- дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);

- чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;

- коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.

Правова позиція щодо строків оскарження нормативно-правових актів викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/22472/15 (адміністративне провадження № К/9901/27290/18), від 12.03.2019 у справі № 712/8985/17 (адміністративне провадження №К/9901/49333/18), від 18.07.2019 у справі №826/16725/17 (адміністративне провадження № К/9901/66655/18).

Судом встановлено, що 28.11.2018 року Зеленодольською міською радою було прийнято рішення №880 «Про встановлення зон санітарної охорони».

Рішенням Зеленодольської міської ради від 24.01.2020 року №1429 вирішено рішення Зеленодольської міської ради №880 від 28 листопада 2018 року «Про встановлення зон санітарної охорони» вважати таким, що втратило чинність.

З вищенаведеного вбачається, що оскаржуване рішення Зеленодольської міської ради від 28.11.2018 №880 втратило чинність 24.01.2020 року.

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із цим адміністративним позовом про визнання протиправним нормативно-правового акта 31.03.2020 року (направлено поштою 27.03.2020 року), тобто після закінчення його строку чинності.

Суд зазначає, що строк, встановлений частиною третьою статті 264 КАС України є присічним, оскільки спеціальна норма пов`язує строк звернення до суду щодо оскарження нормативно-правового акта не з моментом, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушене таким актом право, а із строком (періодом) чинності такого нормативно-правового акта.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про недодержання позивачем спеціального строку звернення до суду визначеного частиною третьою статті 264 КАС України, а саме у зв`язку із зверненням до суду після втрати таким актом чинності.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається судом позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу, з огляду на пропуск позивачем спеціального строку звернення до суду, тобто поза межами строку його чинності.

Керуючись ст.ст. 169, 241, 243 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Зеленодольської міської ради, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» про визнання протиправним та нечинним рішення – повернути позивачу.

Повернути позивачу судовий збір в розмірі 840,80 грн. сплачений згідно квитанції №26697 від 27.03.2020 року.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.293, ст.295 КАС України.

Суддя О.В. Єфанова