Рішення № 88547179, 27.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року Справа № 160/13023/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, викладене у листах від 24.06.2019 року №2676/03.05-12 та від 08.10.2019 року №7300/Х-09;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на пільги щодо призначення пенсії, періоди роботи: з 03.08.1983 року по 30.09.1983 року; з 14.06.1984 року по 31.08.1984 року; з 24.06.1985 року по 23.07.1985 року; з 28.02.1990 року по 15.04.1990 року (45 днів військових зборів) який становить 6 місяців та 28 днів, та призначити ОСОБА_1 пенсію з моменту права на її виникнення - 11 червня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11 червня 2019 року він звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1. Проте, листами від 24.06.2019 № 2676/03.05-12 та від 08.10.2019 № 7300/Х-09 було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки, на думку відповідача, пільговий страховий стаж за Списком 1 становить 4 роки 8 місяців 20 днів, а стаж за Списками 1, 2 за періоди з: 03.08.1983 по 30.09.1983; з 14.06.1984 по 31.08.1984; з 24.06.1985 по 23.07.1985; з 28.02.1990 по 15.04.1990 (45 днів військових зборів), який становить 6 місяців та 28 днів, відповідачем не зараховано з посиланням на відсутність документів, що підтверджують атестацію робочих місць за Списками 1, 2; та недостатності записів у трудовій книжці, так як для підтвердження спеціального стажу потрібні довідки підприємств, установ та організацій, в яких зазначено періоди роботи, що зараховуються до пільгового стажу. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки пільговий стаж підтверджується записами трудової книжки, а відмова відповідача з цих підстав не може позбавити особу її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11 січня 2020 року відповідачем до суду подано відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що 11 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком по списку №1 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, насамперед, наявність професії чи посади в зазначених списках, підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць, порядок проведення якої затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 №442, та виконання робіт в умовах, передбачених відповідним Списком, протягом повного робочого дня. За наданими документами стаж позивача обраховано та він склав: загальний страховий стаж становить 37 років 2 місяця 29 днів, стаж за списком №1 - 4 роки 8 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 КАС України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

11 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком по Списку № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 24.06.2019 №2676/03.05-12 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №1) повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за віком по Списку №1, оскільки згідно наданих документів страховий стаж роботи позивача становить 37 років 2 місяця 29 днів. Пільговий стаж роботи по Списку № 1 становить 4 роки 8 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Листом від 08.10.2019 №7300/Х-09, за наслідками розгляду повторної заяви позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 записів у трудовій

книжці недостатньо. Для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі

довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, в яких зазначено

періоди роботи, що зараховуються до пільгового стажу, професія або посада, факт

зайнятості на цих професіях або посадах протягом повного робочого дня, характер

виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, що складається на підставі первинних документів. Отже, пільговий характер роботи працівника визначає підприємство за результатами атестації робочих місць та видає довідки, уточнюючі пільговий характер роботи, видані на підставі первинних документів за час виконання. Враховуючи вищезазначене, для призначення пенсії за віком по Списку №1 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу необхідно надати довідки по підприємствам Шахта «Зоря» та шахта «Суходольская - Восточная», які підтверджують пільговий характер роботи.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Поряд з цим, пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від05.11.1991року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 12 Закону №1788-XII визначено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно із пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Аналогічні приписи містяться у статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Так, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII закріплено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 (далі Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Таким чином, відповідно до законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 став висновок пенсійного органу про невиконання умов статті 114 Закону №1058-IV в частині стажу, необхідного для призначення відповідної пенсії.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 , копія якої також міститься в матеріалах пенсійної справи, позивач, зокрема, працював на:

1) шахті «Зоря» Торезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит»:

- з 03.08.1983 по 30.09.1983 учнем гірничого робітника очисного забою;

- з 14.06.1984 по 31.08.1984 учнем гірничого робітника очисного забою із присвоєнням 31.07.1984 професії гірничого робітника очисного забою 5 розряду;

2) шахті «Суходольська - Східна» виробничого об`єднання Краснодонвугілля»:

- з 24.06.1985 по 23.07.1985 гірничим робітником з повним робочим днем під землею.

Суд зазначає, що до Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (була чинна з 22 серпня 1956 року по 31 грудня 1991 року) до робіт та посад, для яких передбачена пенсія на пільгових умовах, зокрема, належать всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля […], а також всі робітники, які зайняті повний робочий день під землею з обслуговування вказаних вище робітників та службовців.

Таким чином, вищевказані періоди роботи позивача відповідають наведеному переліку.

В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи позивача з 03.08.1983 по 30.09.1983; з 14.06.1984 по 31.08.1984; з 24.06.1985 по 23.07.1985, відповідачем зазначено що вказані періоди роботи не враховано через відсутність атестації робочих місць за Списками 1, 2, а також ненадання уточнюючих пільгових довідок.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача з огляду на те, що Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок №442), яка визначає, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 Порядку №442 атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств,установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (пункт 10 Порядку №442).

Як випливає зі змісту пункту 11 Порядку №442, контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці,правильністю застосування списків виробництв, робіт,професій,посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладається на Держпраці.

Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 16.12.1999 № 01-3/2586-02-6 «Про порядок обчислення стажу роботи для призначення пільгових пенсій за результатами атестації робочих місць» роз`яснило, що у разі підтвердження права за результатами атестації впродовж 5 років після ведення в дію Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, до пільгового стажу зараховується весь період роботи за професіями і посадами, передбаченими Списками № 1 і № 2, тобто період до дати видання наказу по підприємству про результати проведення атестації і подальший період роботи впродовж 5 років після вперше проведеної атестації.

У роз`ясненнях про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 № 205, передбачено, що в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці, у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно - гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Отже, законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її не проведення у встановлені строки не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висвітленою в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №352/547/16, від 14.03.2019 у справі №227/2076/17.

Крім того, суд зауважує, що основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неточності, неправдиві або недостовірні відомості та/або взагалі не містять відповідних відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим пов`язується необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу. Зворотнього не доведено відповідачем. А тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд вважає доцільним зауважити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Також, Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Крім того, до матеріалів позовної заяви позивачем також надано копію довідки «Шахта «Зоря» державного підприємства «Торезантрацит» №01-19-10/3569 від 22.10.2019, яка хоча і не надавалась позивачем до заяви про призначення пенсії, однак додатково підтверджує факт підземної роботи позивача на шахті, що відображений у трудовій книжці.

Щодо неврахування стажу за період військових зборів роботи з 28.02.1990 по 15.04.1990, суд зазначає, що згідно з довідкою ПАТ «Дніпрометробуд» №88 від 13.05.2019 на підставі наказу №35-к від 21.02.1990 ОСОБА_1 з 28.02.1990 перебував на військових зборах строком 45 днів.

При цьому, відповідачем ані у листах від 24.06.2019 року №2676/03.05-12 та від 08.10.2019 року №7300/Х-09, ані у відзиві не зазначено про відмову у зарахуванні періоду 28.02.1990 по 15.04.1990.

У період перебування позивача на військових зборах діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VIIІ «Про загальний військовий обов`язок», яким відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року №3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов`язаними.

За правилами статей 7-9 цього Закону «Про загальний військовий обов`язок», військовослужбовці і військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.

Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов`язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов`язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ, відповідно до частини 9 статті 1 якого щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

За правилами частини 1 статті 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 року №1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов`язки служби у військовому резерві, та військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов`язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов`язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (підпункт 3 пункту 1 статті 3 цього Закону).

Отже, як вбачається з вищевикладеного, громадяни із числа військовозобов`язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України №2011-ХІІ закріплено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Оскільки судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи у період з 02.01.1989 по 04.04.1991 позивач виконував гірничі роботи, будівництво метрополітену (довідка №88 від 13.05.2019) за професією, посадою: маркшейдер підземної ділянки в підземних умовах, що передбачено Списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, тобто, працював на посадах, що дають право на зарахування періодів роботи до пільгового стажу, то період перебування на військових зборах з 28.02.1990 по 15.04.1990 також має бути зарахований до пільгового стажу позивача.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки, відповідачем визнається загальний страховий стаж - 37 років 2 місяці 29 днів, стаж за списком №1 - 4 роки 8 місяців 20 днів, в ході розгляду справи судом встановлено, що до пільгового стажу позивача також повинно бути зараховано пільговий стаж 6 місяців 28 днів (з 03.08.1983 по 30.09.1983; з 14.06.1984 по 31.08.1984; з 24.06.1985 по 23.07.1985 року; з 28.02.1990 року по 15.04.1990 року), то з урахуванням того, що загальний стаж у такому випадку є більшим, ніж 25 років, наявні всі підстави для призначення пенсії позивачу у відповідності до положень статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даної позовної заяви до суду в сумі 768,40грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, викладене у листах від 24.06.2019 №2676/03.05-12 та від 08.10.2019 №7300/Х-09.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 03.08.1983 по 30.09.1983; з 14.06.1984 по 31.08.1984; з 24.06.1985 по 23.07.1985; з 28.02.1990 по 15.04.1990.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з моменту права на її виникнення - 11 червня 2019 року.

Рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева