Рішення № 88547158, 01.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 квітня 2020 р. Справа № 120/792/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Служби зовнішньої розвідки України (далі - відповідач, СЗРУ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що 04.02.2020 відповідно до положень Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про інформацію" він звернувся до Служби зовнішньої розвідки України із запитами про надання інформації щодо середнього розміру складових грошового забезпечення за посадою яку він обіймав на час звільнення або аналогічною їй станом на 01.04.2019 та 01.02.2020. Однак відповідач листами від 10.02.2020 за №№ 17/1/385 та 17/1/386 в наданні запитуваної інформації відмовив покликаючись на індивідуальність встановлення грошового забезпечення кожному військовослужбовцю залежно від умов, встановлених статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Дані відповіді позивач оскаржив в адміністративному порядку шляхом подання скарги Голові СЗРУ, в якій також просив виконати його запити від 04.02.2020. Втім, листом від 18.02.2020 за №17/1/465 Голова СЗРУ повідомив позивача, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, а відмова в її наданні є обґрунтованою.

Позивач категорично не погоджується з зазначеною у листах від 10.02.2020 та 18.02.2020 позицією відповідача, вважає, що запитувана ним інформація згідно положень Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про інформацію" не відноситься до інформації з обмеженим доступом, в зв`язку з чим вважає отриману відмову у її наданні протиправною, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 02.03.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.03.2020 на адресу суду від представника СЗРУ надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом відноситься конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

На офіційному веб-сайті СЗРУ розміщено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у Службі зовнішньої розвідки України, який затверджений наказом Голови СЗРУ від 13.02.2018 за № 35.

Відповідно до п.п. 3, 4 розділу XІ Переліку, до службової інформації відносяться відомості, що містяться у картках грошового забезпечення військовослужбовців СЗРУ та відомості, що містяться в розрахунково-платіжних відомостях по підрозділах СЗРУ.

Таким чином, на переконання відповідача, для надання запитуваної позивачем інформації, мають бути використані відомості з обмеженим доступом.

Крім того, представник відповідача вказав на некоректність посилання позивача на Інструкцію про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям СЗРУ, затверджену наказом Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 р. № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.2008 за № 246/14937, як на відкрите джерело, адже вказаний наказ, яким затверджено зазначену інструкцію, втратив чинність на підставі наказу Служби зовнішньої розвідки України "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги військовослужбовцям СЗРУ" від 13.06.2018 № 210дск, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.07.2018 за №778/32230.

Таким чином, зважаючи на вищевикладені факти та вимоги чинного законодавства України, а також те, що ОСОБА_1 не є співробітником СЗРУ та не має доступу до службової інформації, відповідач вважає, що СЗРУ на даний час немає правових підстав для надання запитуваної позивачем інформації.

23.03.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи, у даній категорії справ, є позов та відзив.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач 31.10.2012 був звільнений з військової служби у СЗРУ з 31.12.2012 з посади начальника служби.

04.02.2020 позивач звернувся до Служби зовнішньої розвідки України із запитами про надання інформації щодо середнього розміру складових грошового забезпечення за посадою аналогічною, або прирівняною до посади начальника служби управління спеціального зв`язку Служби зовнішньої розвідки України станом на 01.04.2019 та 01.02.2020, за наступними складовими:

- посадовий оклад;

- оклад за військове звання полковник;

- процентна надбавка за вислугу років (середня по СРЗУ);

Додаткові види грошового забезпечення такі як надбавки:

- за стаж шифрувальної роботи від 1 до 3 років;

- за роботу в умовах режимних обмежень (особливої важності);

- за оперативно-розшукову діяльність;

- за виконання особливо важливих завдань;

- інші надбавки та підвищення (зазначити назви);

- премія (середня по Україні).

Листами від 10.02.2020 за №№ 17/1/385 та 17/1/386 відповідач відмовив в наданні запитуваної інформації, покликаючись на індивідуальність встановлення грошового забезпечення кожному військовослужбовцю залежно від умов, встановлених статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Не погоджуючись з наведеною у листах позицією суб`єкта владних повноважень, позивач 11.02.2020 направив на ім`я Голові СЗРУ ОСОБА_2 в якій оскаржив протиправну, на його переконання, наведені у листах від 10.02.2020 відмову відповідача, а також запропонував, в порядку досудового вирішення питання, надати йому відповідь на вказані вище запити.

Разом з тим, за наслідком розгляду вказаної скарги, Голова СЗРУ листом від 18.02.2020 за №17/1/465 повідомив позивача, що відмова у наданні запитуваної інформації є обґрунтованою та законною, адже надати запитувану інформацію є неможливим з огляду на індивідуальність встановлення грошового забезпечення кожному військовослужбовцю залежно від умов, встановлених статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Також в листі зазначено, що відповідно до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у СЗРУ, запитувана інформація є даними з обмеженим доступом, оскільки становлять службову інформацію.

Не погоджуючись з вищезазначеними мотивами відповідача та як наслідок з відмовою у наданні запитуваної інформації, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Служби зовнішньої розвідки України у наданні інформації згідно із запитами ОСОБА_1 від 04.02.2020;

- зобов`язати Службу зовнішньої розвідки України надати ОСОБА_1 повну, достовірну та об`єктивну інформацію згідно із його запитами від 04.02.2020 протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду, на адресу його електронної поштової скриньки та на його поштову адресу.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Окрім цього, статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст. 3 Закону України «Про інформацію» основними напрямами державної інформаційної політики є:

- забезпечення доступу кожного до інформації;

- забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інформацію» суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи, юридичні особи, об`єднання громадян, суб`єкти владних повноважень.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується:

- створенням механізму реалізації права на інформацію;

- створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;

- обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;

- обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;

- здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;

- встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно ст. 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

В даному випадку, запитувачем інформації є ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційними запитами про надання інформації від 04.02.2020, а розпорядником інформації Служба зовнішньої розвідки України.

Згідно ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як слідує з матеріалів справи, запити позивача на інформацію від 04.02.2020 містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

За таких обставин суд дійшов висновку, що ненадання СЗРУ запитуваної інформації на інформаційні запити позивача від 04.02.2020 є протиправною відмовою суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд критично оцінює наведені у відзиві на позовну заяву посилання сторони відповідача на індивідуальність встановлення грошового забезпечення кожному військовослужбовцю залежно від умов, встановлених статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", адже в поданих позивачем запитах на інформацію від 04.02.2020 останнім конкретизовано за якою саме посадою та з врахуванням яких складових він просить повідомити розмір грошового забезпечення станом на 01.04.2019 та станом на 01.02.2020. Зокрема, суд враховує, що в поданих запитах позивач щодо певних складових, як то при визначенні стажу роботи, конкретизує щодо необхідності надання інформації з врахуванням відповідного періоду (від 1 до 3 років), натомість, при обрахунку премії просить взяти за основу середній розмір по СРЗУ. Отже, посилання відповідача на індивідуальність обрахунку розміру грошового забезпечення не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Також суд не погоджується з мотивами відповідача в частині віднесення запитуваної позивачем інформації до інформації з обмеженим доступом з огляду на наступне.

Основною доступу до публічної інформації, є запровадження принципу або презумпції відкритості публічної інформації. Він закріплений у частині другій статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», і полягає в тому, що «публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом» та у частині другій статті 20 Закону України «Про інформацію», де вказано, що будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Цей принцип має суттєвий вплив на відносини між розпорядниками та запитувачами інформації. По-перше, розпорядник не може на власний розсуд приймати рішення, яку інформацію він бажає оприлюднювати, а яку - ні (він не є її власником). Зі свого боку запитувач не повинен доводити, що інформація, яку він запитує є відкритою (обов`язок довести протилежне, якщо для цього є підстави, покладається якраз на розпорядника). По-друге, розпорядник не уповноважений встановлювати порядок віднесення відомостей до інформації з обмеженим доступом чи порядок доступу до такої інформації; він визначається тільки законом.

Іншими словами, принцип презумпції відкритості інформації означає, що розпорядник оприлюднює або надає на запити будь-яку інформацію, якою він володіє (або повинен володіти), якщо не доведе, що на підставі конкретного закону і відповідно до «трискладового тесту» вона може бути обмежена в доступі.

Як вбачається зі змісту поданих позивачем 04.02.2020 до СЗРУ запитів, останні стосуються розміру грошового забезпечення начальника служби у СЗР України та розміру додаткових видів грошового забезпечення з наданням їх переліку. При цьому, запитувана інформація є знеособленою та вимагає зазначення середніх величин, які містяться у відкритих джерелах.

Обмеження доступу до інформації про середнє грошове забезпечення начальника служби в СЗР України не відповідає ні одному із факторів, перелічених у пункті 1 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VI, а відтак, розголошення такої інформації не може завдати істотної шкоди: інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, охорони здоров`я населення, захисту репутації або прав інших людей, інтересам запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Очевидна перевага суспільного інтересу над шкодою від оприлюднення такої інформації, оскільки, цієї шкоди взагалі не виявлено. Таким чином інформація успішно проходить "трискладовий тест", отже, зважаючи на принцип презумпції відкритості інформації, запитувана позивачем інформації не відноситься до категорії інформації з обмеженим доступом.

За вишенаведених міркувань, суд також критично оцінює посилання представника відповідача на включення запитуваної позивачем інформації до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Службі зовнішньої розвідки України, який затверджений наказом Голови СЗРУ від 13.02.2018 за №35 та оприлюднений на офіційному веб-сайті відповідача, як на підставу для обмеження доступу позивача до відповідної інформації. Адже, як вже зазначалось вище, за умови успішного проходження "трискладового тесту", з урахуванням принципу презумпції відкритості інформації, доступ до відповідної інформації не може бути обмежено.

Також, суд враховує, що за загальним правилом не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI, вказану інформацію може бути обмежено в доступі, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (частина п`ята стаття 6 Закону № 2939-VI). Втім, відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву не зазначено яким чином запитувана позивачем інформація може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Служби зовнішньої розвідки України у наданні інформації згідно із запитами Моторного Володимира Петровича від 04.02.2020;

Зобов`язати Службу зовнішньої розвідки України надати ОСОБА_1 повну, достовірну та об`єктивну інформацію згідно із його запитами від 04.02.2020 протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду, на адресу його електронної поштової скриньки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та на його поштову адресу АДРЕСА_1 ).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Служба зовнішньої розвідки України (вул. Нагірна, 24/1, м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 33240845)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна