Рішення № 88545500, 25.03.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6140/19

Провадження № 2-о/645/14/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді – Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань – Малій О.Л.,

за участю заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Дугіної Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування особи на утриманні, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, -

встановив :

Заявник, ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою, заінтересована особа Управління Пенсійного фонду України у Немишлянському районі м. Харкова, про встановлення факту перебування особи на утриманні.

В обґрунтування заяви зазначала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , вони проживали разом, вели спільне господарство та спільний бюджет. Пенсія чоловіка була значно більшою, ніж її, та була для заявниці основним джерелом доходу родини. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер. Заявник звернулась до пенсійного фонду для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак їй було відмовлено.

30.10.2019 року на адресу суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про заміну заінтересованої особи по справі з Управління Пенсійного фонду України у Немишлянському районі м. Харкова на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, посилаючись на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 628 від 22.08.2018 року «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є правонаступником Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова. Суд, розглянувши клопотання, вважав за необхідне його задовольнити, оскільки воно законне та обґрунтоване та здійснив заміну заінтересованої особи на Управління Пенсійного фонду України у Немишлянському районі м. Харкова на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Також, на адресу суду надійшов відзив за № 2000-0802-7/6371 від 13.03.2020 р. заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , в якому просить залишити заяву про встановлення факту, без розгляду, посилаючись на п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» оскільки з заяви вбачається спір про право, а саме право на призначення пенсії.

Заінтересована особа у судове засідання не зявилась, була повідомлена належним чином про час та дату розгляду справи, нак адресу суду було подано заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Заявниця та її представник адвокат Дугіна Д.О. під час розгляду справи по суті заяву про встановлення факту перебування особи на утриманні підтримали в повному обсязі. Зокрема, ОСОБА_1 пояснила, що з 1983 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , на протязі усього сімейного життя вони жили з чоловіком разом, мають доньку та онуків. В 2009 році заявниця звільнилася, стала дбати про домашнє господарство, займатися вихованням онуків, в подальшому вийшла на пенсію, розмір якої був невеличким, в той час, як чоловік продовжив працювати на ПАТ «Турбоатом», мав велику зарплату, яку надавав їй для розподілу та задоволення матеріальних потреб їх родини. В 2016 році чоловік також вийшов на пенсію, розмір якої також був суттєво більшим від пенсії заявниці. При цьому чоловік продовжував підробляти, а саме його пенсія задовольняла потреби для існування сім`ї, була постійним та основним джерелом засобів для існування. Фактичною адресою проживання їх сім`ї була квартира АДРЕСА_1 , з цього житлового приміщення вона ніколи не виїжджала, хоча з 2013 року зареєструвалася в квартирі своєї похилої матері за адрсеою: АДРЕСА_2 . Після раптової смерті чоловіка 17.04.2019 року заявниця мала намір отримати пенсію в зв`язку із втратою годувальника, приймаючи до уваги, що розмір пенсії її чоловіка 9302,17 грн. був основним джерелом її існування, в той час, як особиста вона отримувала пенсію в 1557,53 грн. Органами Пенсійного фонду України в задоволенні її заяви було відмовлено через наявність різних адрес реєстрації місця проживання її та чоловіка.

Представник заявника подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, за наявними в справі матеріалами, в якій підтримала вимоги викладені в заяві.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши свідчення свідків, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 20.12.1983 року заявник ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 20.12.1983 року Комінтернівського ЗАГС м.Харкова), а.с.32.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Харкові помер чоловік заявниці ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 19.04.2019 року Харківського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області), а.с.15.

Зі змісту трудової книжки заявниці встановлено, що 15.09.2009 року вона звільнилася за власн6им бажанням з посади майстра професійного навчання ДЗ «Харківське вище професійне механіко- технологічне училище» та іншого місця роботи не мала, а.с. 10.

З відповіді Індустріального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на запит адвоката Дугіної Д.О. встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в відділі з 26.07.2013 року та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір її пенсії на 01.09.2019 року складає 2000 грн., а.с.40.

З наданої суду трудової книжки ОСОБА_2 встановлено, що він працював на ПАТ «Турбоатом» налагодником станків та маніпувальників з ПУ 6 розряду, звільнився 29.02.2016 року за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію, а.с.12.

На виконання ухвали суду від 10.01.2020 року отримано відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо розміру пенсії заявниці ОСОБА_1 та її померлого чоловіка ОСОБА_2 , згідно з якими знайшли підтвердження доводи заявниці, що розмір пенсії заявника ОСОБА_1 за життя чоловіка становив 1557 грн. (2019 рік), 1512 грн. (2017-2018 рік), 1363 грн. (2017 рік), 1298 грн. (2016-2017 рік), 1181-1125 грн. (2016 рік), а.с. 103-104. Розмір пенсії померлого ОСОБА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 становив 9302, 17 грн., 7967,82 грн. (2019-2017 рік), 5900,59 грн. (2017 рік), 5894,09 грн. (2017-2016 рік), 5642,63 - 5389,71 грн. ( 2016 рік), 4683,79 - 4591,18 грн. (2015 рік), 5212 грн.– 5619,27 грн. ( 2015-2012 роки), а.с. 105-107.

Крім того, на запит суду було отримано відповідь Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо розміру доходу заявниці, з якого вбачається, що за період 2016-2019 роки ОСОБА_1 будь-якого іншого доходу ( окрім пенсії, розмір якої наведено судом вище) не отримувала, а.с. 89-90.

Таким чином, суд приходить до висновку, що є обґрунтованими доводи заявниці про те, що дохід її покійного чоловіка ОСОБА_2 , який з 2012 року до 2016 року мав як постійну роботу, а також отримував пенсію за віком, розмір якої суттєво в декілька разів перевищував розмір пенсії самої заявниці, яка в свою чергу будь-якого іншого доходу не мала, був основним джерелом засобів для її існування та проживання.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 частини 1статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

На підставі статті 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що добре знає родину заявниці, спілкується з нею впродовж багатьох років, є сусідом і йому відомо що це подружжя завжди мешкало разом за адресою: АДРЕСА_3 , заявниця ОСОБА_1 знаходилась на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , оскільки він мав значно більший розмір пенсії, про що йому добре відомо внаслідок близького спілкування безпосередньо зі слів самого ОСОБА_2 .

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали аналогічні свідчення. Зокрема ОСОБА_4 пояснила, що за рахунок доходу саме ОСОБА_2 здійснювалася оплата комунальних послуг, ремонт квартири, утримання побутових потреб на їжу, одяг, посуд. Сім`я все життя прожила разом, ОСОБА_2 був справжнім годувальником родини, після його смерті дружині дуже важко матеріально існувати.

ОСОБА_5 вказані свідчення підтвердив, зазначивши, що після звільнення заявниця займалася домогосподарством, вихованням онуків, при цьому існувала на кошти свого чоловіка ОСОБА_2 .

Судом також вивчались письмові докази, надані заявником, а саме:

-копія паспорту заявниці, з якого вбачається, що з 16.09.1983 року по 05.06.2013 року місце її проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , що збігається з адресою реєстрації її чоловіка ОСОБА_2 , а.с.6,7,18,72, з 27.06.2013 року заявниця зареєстрована за адрсою: АДРЕСА_2 ;

-довідка про осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , серед яких ОСОБА_2 , донька та онука ОСОБА_2 та заявниці, а.с.18;

-договір послуг з технічного обслуговування абонентського пристрою, який укладався 09.11.1988 року заявницею за адресою реєстрації її та її чоловіка ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , а.с.19;

-договір про надання населенню послуг з газопостачання, який укладався 10.09.2012 року заявницею за адресою реєстрації її та її чоловіка ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , а.с.22;

-акт про проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , складений їх сусідами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були допитані в судовому засіданні та підтвердили ці обставини, а.с.24;

-акт щодо не проживання ОСОБА_1 з 27.06.2013 року за адресою її реєстрації: АДРЕСА_2 , складений сусідами та засвідчений головою ЖБК, а.с.25.

Вказані докази у сукупності з наданими показами свідків, даними про рід занять, розмір доходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на протязі тривалого періоду часу та до моменту смерті ОСОБА_2 свідчать про те, що вказані особи проживали сумісно, вели спільний побут, дбали один про одного, при цьому факт зміни заявницею з 27.06.2013 року адреси реєстрації на : АДРЕСА_2 , носив формальний характер та не відповідав фактичному місцю її постійного проживання, заявниця, з моменту набуття непрацездатності постійно перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно п.2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободупересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Тобто наявність встановленого факту перебування на утриманні померлого годувальника, є однією з підстав для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом зазначених норм права факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї, а тому, вирішальне значення для встановлення факту перебування на утриманні є порівняння доходу заявниці та її чоловіка, а вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Згідно п.п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Суд вважає, що заявницею ОСОБА_1 , на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, доведено наявність підстав для встановлення факту щодо її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим заявниця втратила постійне і основне джерело засобів до існування, яке існувало до смерті чоловіка.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,12,76,258,259,263-265,293,294,315,319 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування особи на утриманні - задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ 14099344, адреса місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх.

Повне судове рішення складено 01.04.2020 року.

Суддя -