Ухвала суду № 88544651, 01.04.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4081/20

н/п 2/953/1689/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2020 року м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Якуша Н.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Свіжість» в особі директора Аргун Людмили Костянтинівни, третя особа – Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2020 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Свіжість» в особі директора Аргун Людмили Костянтинівни, третя особа – Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та стягнення заборгованості.

12.03.2020 року справа надійшла в провадження судді, про що свідчить запис у контрольному журналі судових справ та інших матеріалів, переданих до розгляду судді.

Ухвалою суду від 12 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Зазначену ухвалу суду позивач отримав 17 березня 2020 року, про що свідчить зворотне повідомлення, проте недоліки, зазначені в ухвалі суду, не усунув.

Так, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та у рішенні від 30 травня 2013 року «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тому, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити дотримання позивачем вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством відповідно до ст.1 Закону України «Про судовий збір» справляється судовий збір в розмірі встановленому цим законом.

Належним доказом про сплату судового збору є оригінал квитанції про його сплату.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачалось із змісту позовної заяви, позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру, за які повинен був бути сплачений судовий збір, а саме вимога про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та вимога про стягнення заборгованості, тому позивачу необхідно було сплатити судовий збір в загальному розмірі 1681,60 грн. (840,80 грн. *2).

Отже, позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1681,60 грн. за пред`явлення двох вимог немайнового характеру на зазначені в ухвалі суду реквізити.

Також, відповідно до положення ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

З матеріалів позову, а також відповідно до акту канцелярії Київського районного суду м. Харкова вбачалось, що позивачем в додатках до позовної заяви зазначено, але не було додано копію протоколу про результати електронного аукціону для суду, відповідача та третьої особи. Крім того, позивачем до позовної заяви був долучений витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №178527971 від 23.08.2019 року, але вказаний документ не був перелічений в додатках до позовної заяви.

Вказані недоліки у встановлений суддею строк позивач не усунув.

При цьому суд зазначає, що позивачу надавався достатній час для усунення встановлених суддею недоліків навіть за допомогою поштового відправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач у встановлений судом строк не виконає всі перелічені в статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Свіжість» в особі директора Аргун Людмили Костянтинівни, третя особа –Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та стягнення заборгованості - вважати неподаною та повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали суду.

Суддя: