Ухвала суду № 88544485, 01.04.2020, Балаклійський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/1440/14-ц

№ 6/610/37/2020

м. Балаклія 01.04.2020 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.

за участі

секретаря: Паточка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла боржника,

в с т а н о в и в:

31.03.2020р. до суду надійшло дане подання, яке обґрунтоване тим, що на виконанні приватного виконавця Близнюкова Ю.В. перебуває зведене виконавче провадження № 60878031 на загальну суму стягнення 1071163,63грн. з примусового виконання виконавчого листа № 610/1440/14-ц, виданого 22.02.2017р. Балаклійським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 а користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором. Постанова від 13.12.2019р. про відкриття виконавчого провадження надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом. За результатами перевірки приватним виконавцем виявлено, що на боржнику належить на праві приватної спільної часткової власності нерухоме майно, а саме 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 16.03.2020р. боржник не допустила виконавця для проведення виконавчих дій до її квартири, що є перешкодою для примусового виконання виконавчого провадження, про що складено відповідний акт. Тому приватний виконавець вважає, що існують обставини, що ускладнюють виконання виконавчого документу або роблять його неможливим. Враховуючи, що рішення до теперішнього часу не виконано, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного їй майна і доходів, тому виконавець просить надати дозвіл для примусового проникнення до житла боржника.

Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Згідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України, суд розглядає подання негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Приватний виконавець викликався належним чином у судові засідання на 31.03.2020р. та 01.04.2020р. шляхом повідомлення його за адресою електронної пошти, яка була зазначена ним у поданні, однак до суду не з`явився, при цьому в своєму поданні просив розглянути подання за його відсутності.

Враховуючи строки розгляду вказаного подання та повідомлення приватного виконавця, суд вважає за можливе провести розгляд подання без його участі.

Конституцією України кожному гарантується недоторканність житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 1 ст. 30 Конституції України).

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 1 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага (рішення Конституційного Суду України у справі №1-18/2011 від 31 травня 2011 року).

Таким чином, обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

В силу ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Виконавець, серед іншого, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження») та має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (п. 13 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець при здійсненні виконавчого провадження має певні права, у тому числі: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Аналіз положень ЗУ «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше, як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Звертаючись до суду із поданням, виконавцю слід довести наступне: боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, але чинив цьому перешкоди; боржник ухиляється від проведення виконавчих дій; майно належить боржнику або він має право користування ним; боржник не надавав доступу до майна у відведений для цього час вчинення виконавчих дій.

Судовим розглядом встановлено, що за рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 30 серпня 2016 року у справі № 610/1440/14-ц, 2/610/559/2016 задоволено частково позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 19.05.2015р. в сумі 970131,12 гривень та судовий збір у сумі 3654 гривень, всього на суму 973785,12 гривень (том 3 а.с. 37-41).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 02.02.2017р. вказане рішення залишено без змін (том 3 а.с. 115-120).

Постановою Верховного Суду від 05.06.2019р. рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 30.08.2016р. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02.02.2017р. в частині позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за кредитом у розмірі 1580,26 доларів США, що еквівалентно 34953,23 гривень та пені 485065,56 гривень скасовано. В цій частині позову відмовлено. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 30.08.2016р. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02.02.2017р. в частині позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20349,89 доларів США, що еквівалентно 450112,33 гривень залишено без змін (том 3 а.с. 169-174).

За постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 13.12.2019р. було відкрито виконавче провадження за № 60878031 з виконання виконавчого листа № 610/1440/14-ц, виданого 22.02.2017р. на підставі рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 30.06.2016р. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 970131,12 гривень та судового збору у сумі 3654 гривень та зобов`язано подати декларацію про доходи та майно (том 4 а.с. 42, 44).

Вказану постанову було надіслано боржнику ОСОБА_1 рекомендованим листом (том 4 а.с. 43, 45).

За правилами ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За змістом ст. 28 цього Закону копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається виконавцем боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак, суду не надано підтвердження отримання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Тому, немає достатніх підстав вважати, що боржник добровільно не виконала вимоги виконавчого документу та свої обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження».

У справі взагалі відсутні дані, що боржник обізнана про наявність виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

За ч. 3 ст. 18 цього Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

В поданні приватний виконавець зазначає, що за відомостями Державної фіскальної служби України на ім`я боржника відсутні відкриті розрахункові рахунки в банківській установі та відповідно до відповіді МВС України на її ім`я відсутні зареєстровані транспортні засоби.

Однак, на підтвердження цих даних належних та допустимих доказів не надав, а за наданими до матеріалів подання відповідями на запити про наявні рахунки та про зареєстровані за боржником транспортні засоби не можливо достовірно встановити, що вони були зроблені та надані саме стосовно боржника ОСОБА_1 , оскільки в них не зазначено жодних даних, за якими можливо було б ідентифікувати саме цього боржника (том 4 а.с. 46, 47).

Вищевикладене свідчить, що приватним виконавцем до суду не надано доказів, того що він вчинив усі дії для виявлення коштів боржника, на які в першу чергу звертається стягнення, а також інші можливі виконавчі дії.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та відповіді Балаклійського БТІ від 20.12.2019р. божнику ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на яку за постановою приватного виконавця Близнюкова Ю.В. було накладено обтяження у виді арешту нерухомого майна (том 4 а.с. 51-54).

03.03.2020р. боржнику направлявся виклик приватного виконавця щодо з`явлення до нього 10.03.2020р. на 10.00год. за адресою офісу приватного виконавця для з`ясування дати та часу проведення виконавчих дій за адресою боржника, який було направлено божнику рекомендованим листом (том 4 а.с. 48, 49), проте в матеріалах подання відсутні дані про його отримання боржником або повернення поштового відправлення без вручення.

10.03.2020р. приватним виконавцем у зв`язку з нез`явленням боржника на вищевказану дату було складено акт (том 4 а.с. 50).

Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи боржника є крайньою мірою з усіх заходів, що можуть бути застосовані для примусового виконання рішення суду, у разі, якщо виконавцем були виконані усі інші можливі спроби виконати рішення суду у відповідності до норм діючого законодавства без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи. Подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи можливе за умови відмови боржника від добровільного допуску державного виконавця.

Відповідно до акту приватного виконавця від 16.03.2020р., складеного в присутності ФОП ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 не надала допуску виконавцю для проведення виконавчих дій до квартири АДРЕСА_2 (том 4 а.с. 55).

При цьому законом не вимагається складення вказаного акта за участю понятих, повідомлення боржника та інших співвласників майна про необхідність вчинення виконавчих дій.

Водночас, зі складеного акту не вбачається, що божник добровільно відмовилась допускати приватного виконавця до житла.

Рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

Однак, долучені до подання приватного виконавця матеріали виконавчого провадження не містять доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, тобто навмисного та свідомого не виконання нею належних до виконання зобов`язань, та/або чинення нею перешкод при проведенні виконавчих дій,приватний виконавець, відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, їх не надав.

Наведені обставини, свідчать про передчасність та необґрунтованість подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, а тому і достатніх правових підстав для задоволення даного подання та порушення права боржника на недоторканість житла, суд не вбачає .

Відмова не позбавляє приватного виконавця права на повторне звернення до суду з поданням з врахуванням вищевказаних даних.

Разом з тим, суд зазначає, що долучений до матеріалів подання виконавчий лист від 22.02.2017р., на підставі якого було відкрито вищевказане виконавче провадження № 60878031, є неактуальним, оскільки він був виданий на підставі рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 30.08.2016р., яке було змінено за постановою Верховного Суду від 05.06.2019р., а саме в частині позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за кредитом у розмірі 1580,26 доларів США, що еквівалентно 34953,23 гривень та пені 485065,56 гривень рішення скасовано, а в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20349,89 доларів США, що еквівалентно 450112,33 гривень - залишено без змін.

Тому, з урахуванням постанови Верховного Суду від 05.06.2019р. видано новий виконавчий лист, який підлягає примусовому виконанню, однак він стягувачем в суді отриманий не був і виконавче провадження по ньому не відкрито, а це виконавче провадження з вказаної підстави досі не завершено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 439 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні подання відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення.

Головуючий В.М. Стригуненко