Рішення № 88544339, 02.03.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4274/19

провадження №2/619/225/20

Заочне рішення

іменем України

02 березня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіКононихіної Н.Ю.за участю секретаря судового засідання Мєщан І.О.

розглянув у порядку загального позовного провадження цивільну справу №619/4274/19 про позбавлення батьківських прав.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради;

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в якій просить позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підставами подачі позову є те, що сторони перебували у шлюбних відносинах, який було розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено запис № 366 від 24.06.2008. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 . В період шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 26.12.2006. Шлюбні відносини з відповідачем були припинені ще задовго до офіційного розірвання шлюбу. Дитина проживає та завжди проживала з позивачем. Як і до розірвання шлюбу так і після, відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Позивач самостійно утримує дочку, всебічно займаюсь її розвитком, одягає, годує, робить все аби рівень її життя був достатнім. Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 15.10.2019 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .. Згідно довідки КЗ «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 2», ОСОБА_3 зарахована на відділення баскетболу, заяву про прийняття писала мати ОСОБА_1 . За інформацією тренера-викладача з баскетболу ОСОБА_4 , Дарю весь час приводила на заняття та забирала тільки мати. ОСОБА_1 приділяє увагу фізичному розвитку дитини, систематично цікавиться успіхами доньки, сприяє її спортивним досягненням, відвідує спортивні змагання. Даних про участь батька у виханні ОСОБА_3 не має, заняття та змагання він не відвідував. Крім того, з КНП «Міська дитяча поліклініка № 4» на адвокатський запит була отримана інформація про те, що ОСОБА_3 знаходиться під наглядом лікарів-фахівців, міської дитячої поліклініки. Батько ОСОБА_2 прийом до лікарів КНП «міської дитячої поліклініки № 4» не здійснював.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кварацхелія Г.Е. в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву, в якій просили справу розглядати у їх відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечували проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, про слухання справи був повідомлений належним чином. Таким чином, суд вважає, що відповідач ухиляється від явки в суд, тому справу можливо розглянути за його відсутністю в заочному судовому засіданні.

В судове засідання представник третьої особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради подав заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника третьої особи, вважає доцільним ухвалити рішення, відповідно до висновку органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено запис №366 від 24.06.2008. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 .

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 15.10.2019 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ..

Згідно довідки КЗ «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 2», ОСОБА_3 зарахована на відділення баскетболу, заяву про прийняття писала мати ОСОБА_1 . За інформацією тренера-викладача з баскетболу ОСОБА_4 , Дарю весь час приводила на заняття та забирала тільки мати. ОСОБА_1 приділяє увагу фізичному розвитку дитини, систематично цікавиться успіхами доньки, сприяє її спортивним досягненням, відвідує спортивні змагання. Даних про участь батька у виханні ОСОБА_3 не має, заняття та змагання він не відвідував.

Крім того, з КНП «Міська дитяча поліклініка № 4» на адвокатський запит була отримана інформація про те, що ОСОБА_3 знаходиться під наглядом лікарів-фахівців, міської дитячої поліклініки. Батько ОСОБА_2 прийом до лікарів КНП «міської дитячої поліклініки № 4» не здійснював.

Згідно висновку №104 від 05.02.2020, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача про позбавлення батьківських прав.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Суд бере до уваги прецеденту практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.

ОСОБА_2 який являється батьком дитини, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статті 150, 157 СК України передбачають, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

За нормою п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 5 ст.19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку №104 від 05.02.2020, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При таких обставинах, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_4 від 18.11.1998.

третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місце знаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 55, код в ЄДРПОУ 26489104.

Суддя Н. Ю. Кононихіна